2 – Б л/с 2 – А л/с березень 20р.Догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка ПІДГОТОВКА ПАЦІЄНТА, ОСНАЩЕННЯ ТА ТЕХНІКА ДУОДЕНАЛЬНОГО ЗОНДУВАННЯ

Викладач	Шарій В.М.
Предмет	Догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка
Група	2 – Б л/с         2 – А л/с
Дата	Згідно розкладу
Тема № 23 Практичне заняття	ПІДГОТОВКА ПАЦІЄНТА, ОСНАЩЕННЯ ТА ТЕХНІКА ДУОДЕНАЛЬНОГО ЗОНДУВАННЯ

СХЕМА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

 Актуальність теми:

            Дослідження жовчі є одним з найважливіших інструментально-лабораторних методів дослідження моторної (евакуаторної) та секреторної (кислотоутворюючої) функції гастродуоденальної та гепатобіліарної системи, який дозволяє детальніше оцінити стан пацієнта, виявити його проблеми.

 Цілі практичного заняття:

Знати:

- цілі проведення зондових маніпуляцій;

- види дуоденальних зондів;

- види подразників, які використовуються при дуоденальному зондуванні;

- протипоказання та можливі ускладнення при проведенні зондових маніпуляцій;

Вміти:

- пояснити пацієнту сутність маніпуляції та правила підготовки до неї;

- ввести зонд;

- провести дуоденальне зондування на фантомі;

- здійснити дезінфекцію приладдя;

- оформити направлення в лабораторію.

Зміст теми заняття:

1. Знати мету зондування травного каналу.

2. Показання та протипоказання до зондування.

3. Здійснення психологічної підготовки пацієнта до зондування.

4. Отримання згоди на проведення процедури.

5.  Техніка введення дуоденального зонда.

6.  Взяття жовчі на дослідження.

7. Дезінфекція використаного приладдя.

Дуоденальне зондування

            Мета дуоденального зондування: дуоденальне зондування про­водять з діагностичною метою: в отриманих порціях жовчі визна­чають наявність запальних елементів, паразитів, жовчного піску тощо. Крім цього, дуоденальне зондування є лікувальною проце­дурою. Звільнення печінкових ходів і жовчного міхура від жовчі сприяє усуненню застійних явищ у жовчних шляхах, що запобі­гає утворенню конкрементів у жовчному міхурі та подальшому розвиткові запального процесу.

            Протипоказаннями до проведення дуоденального зондування є: гострий холецистит, загострення виразкової хвороби шлунка, два­надцятипалої кишки, звуження стравоходу, спричинене пухлиною або рубцями, варикозне розширення вен стравоходу.

            Підготовка хворого до дуоденального зондування

            За 2 — 3 дні до обстеження потрібно вилучити з раціону хворо­го продукти, які призводять до виникнення метеоризму: капус­ту, картоплю, молоко. Напередодні йому дають атропін у краплях (10 крапель 0,1 % розчину атропіну сульфату). Дуоденальне зон­дування проводять натще.

Послідовність дій під час виконання процедури

            Уведення дуоденального зонда у дванадцятипалу кишку

1. Процедуру здійснюйте в гумових рукавичках і фартусі.

2. У дохідливій формі поясніть хворому необхідність та по­слідовність проведення процедури.

3. Визначте відстань, на яку треба ввести зонд. У положенні стоячи виміряйте у хворого відстань від пупка до різців (ця вели­чина відповідає першій позначці на зонді) і додайте відстань від різців до вушної часточки або довжину долоні (відповідає другій позначці на зонді).

4. Хворого посадіть на кушетку.

5. Чисто вимитими руками візьміть зволожений водою сте­рильний зонд. Правою рукою — на відстані 10 — 15 см від оливи, лівою — підтримуйте вільний кінець зонда.

6. Уведіть оливу за корінь язика, запропонуйте хворому зро­бити кілька ковтальних рухів і глибоко дихати, а в цей час просо­вуйте зонд у глотку. Якщо з'явилися позиви до блювання, хворий повинен припинити ковтання, губами затиснути зонд і глибоко дихати через ніс.

7. Хворий ковтає зонд повільно, щоб він не скрутився.

8. Коли зонд досягне шлунка (це відповідає першій познач­ці на зонді), перевірте його положення шляхом аспірації вмісту шприцом. При цьому в шприц надходить світлий вміст шлунка з кислою реакцією (змочений лакмусовий папірець червоніє).

9. Потім хворий ходить по кімнаті й поступово протягом 30 хв ковтає зонд до другої позначки. Олива зонда повинна пройти че­рез воротар шлунка.

10. За допомогою повітряного поштовху визначте місце зна­ходження зонда. Покладіть хворого на спину і за допомогою шпри­ца введіть 10 см³ повітря. Якщо хворий відчує поштовх у право­му підребер'ї, це означає, що олива знаходиться в дванадцятипа­лій кишці. Якщо поштовх хворий відчуває в надчеревній ділянці, це означає, що зонд скрутився і знаходиться в шлунку. У такому разі відтягніть зонд до першої позначки і запропонуйте хворому знову поступово ковтати зонд до другої позначки.

11. Покладіть хворого на правий бік на кушетку без подушки, під голову підстеліть рушник, під таз покладіть валик, а під праве підребер'я гарячу грілку.

12. Нижче від рівня розташування хворого на низькому стіль­чику або спеціальній підставці встановіть штатив з пробірками, лоток і шприц.

13. У разі потрапляння оливи в дванадцятипалу кишку із зон­да самостійно виділяється рідина жов-туватого кольору. Зовніш­ній кінець зонда опустіть у пробірку. Перші порції жовчі мутні, оскільки вони містять домішки шлункового вмісту. Потім виді­ляється прозора рідина світло-жовтого кольору лужної реакції. За 20 — 30 хв виділяється близько 15 — 40 мл першої порції (А) вмісту дванадцятипалої кишки.

Якщо ви впевнені, що зонд знаходиться в дванадцятипалій кишці, а жовч не виділяється, то введіть підшкірне 1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату, який сприяє розкриттю сфінктера за­гальної жовчної протоки.

14. Для одержання порції В (міхурової жовчі) через зонд по­ступово за допомогою циліндра шпри-ца введіть один з ентеральних подразників (50 мл 33 % розчину магнію сульфату, підігріто­го до 38 °С, оливкову або кукурудзяну олію, 40 % розчин глюкози або ксиліту) і накладіть затискувач, хворий при цьому лежить на спині протягом 10 хв.

Подразником може бути 5 ОД пітуїтрину, уведеного внутріш­ньом'язово.

15. Потім покладіть хворого знову на правий бік, відкрийте зонд, і з нього почне надходити більш густа і в'язка жовч темно-оливкового кольору. У нормі вона виділяється у кількості 50 — 60 мл протягом 20 — 30 хв.

У разі застійних явищ у жовчному міхурі порція В може збіль­шуватися і, навпаки, у разі хронічного холециститу кількість жовчі цієї порції може зменшуватися.

16. Після другої порції з'являється печінкова жовч — пор­ція С. Вона світло-лимонного кольору, прозора, без домішок.

17. Після одержання третьої порції витягніть зонд.

18. Позначте пробірки з жовчю (А, В, С) і відправте до лабо­раторії якомога швидше у зв'язку з продовженням дії ферментів, які руйнують клітинні елементи. Дуоденальний вміст відправте до лабораторії в спеціальному ящику — контейнері.

Запам'ятайте!

1. У разі появи крові в дуоденальному вмісті зондування при­пиніть і повідомте лікаря.

2. Розчин магнію сульфату не всі хворі сприймають добре: у одних виникає біль у правому підребер'ї, у інших — пронос. У та­кому разі 33 % розчин магнію сульфату слід замінити на інший ентеральний подразник. Розчин магнію сульфату також не реко­мендується призначати хворим з колітами зі схильністю до про­носів.

3. Якщо немає можливості відправити порції жовчі до лабо­раторії, додайте в кожну пробірку 5 — 8 крапель 10 % розчину фор­маліну, який припиняє дію ферментів.

4. Якщо перше зондування не дало позитивних результатів, то перед повторним зондуванням протягом трьох днів хворий при­ймає один раз на ніч по 6 крапель 0,1 % розчину атропіну сульфа­ту за призначенням лікаря.

Надання допомоги у разі можливого ускладнення. Концентрова­ний (33 %) розчин магнію сульфату спричинює не тільки випорож­нення жовчного міхура, але й сильно подразнює центри вегетатив­ної нервової системи, у результаті чого у хворих може спостерігати­ся слабкість, запаморочення, серцебиття, зниження артеріального тиску. У такому випадку хворому введіть внутрішньовенно повіль­но 10 мл 10 % розчину кальцію хлориду, який є антагоністом маг­нію сульфату.

Контрольні питання теми:

1.Анатомо-функціональні особливості шлунково-кинкового тракту?

2. Види дуоденального зондування.

3. Мета дуоденального зондування.

4. Протипокази до проведення дуоденального зондування.

5. Підготовка хворого до дуоденального зондування.

6. Уведення дуоденального зонда у дванадцятипалу кишку.

7. Фракції, які отримують в результаті дуоденального зондування.

8. Що таке порція А?

9. Що таке порція В, С?

10. Поняття  про п’ятифазове дуоденальне зондування.

11. Які нормальні показники порцій, тривалість фаз?

12. Надання допомоги у разі можливого ускладнення.

 Список літератури:

1.      Касевич Н.М., Загальний догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка. К.: Здоров’я, 2009.

2.      Касевич Н.М, Практикум з сестринської справи. К.: Здоров’я, 1999.

3.      Лісовий В.М. Основи медсестринства: підручник / В.М. Лісовий, Л.П. Ольховська, В.А. Капустник. – 2 – е вид. переробл. і допов. – К.: ВСВ «Медицина», 2013. – 792 с.

4.      Шевчук М.Т. Сестринська справа. – К.: Здоров’я, 1992.

5.     Відео https://www.youtube.com/watch?v=ZTq8SJzSqkY

6.     Електронний підручник http://bmedcol.edu.ua/wp-content/uploads/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%83%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BA.pdf