2 – А с/с Основи медсестринства ЗДОРОВ’Я. ЧИННИКИ РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ
|
Викладач
|
Шарій В.М.
|
|
Предмет
|
Основи
медсестринства
|
|
Група
|
2 – А с/с
|
|
Дата
|
Згідно
розкладу
|
|
Тема № 4
Лекція
|
ЗДОРОВ’Я. ЧИННИКИ
РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ
|
СХЕМА ДИСТАНЦІЙНОГО
ЗАНЯТТЯ
Актуальність:
Святе завдання медицини – збереження
даного природою здоров’я, а також відновлення втраченого
здоров’я людини. Провідником усього раціонального з позиції
здоров’я у кожної людини повинен бути медичний працівник. Це
повинен бути спеціаліст, який сам зберігає, демонструє і пропагує науково обґрунтовані
норми життя. Кожна людина - поєднання двох протилежностей – здоров’я і захворювання. З давніх часів люди намагались
рятуватись від захворювань, так виникла практична, а пізніше і наукова
медицина. Але практика показала,що рівень захворюваності залишається високим, незважаючи на досягнення
медицини. Здоров’я не можна розглядати лише як нормальну структуру і функцію організму при
відсутності проявів захворювання. За визначенням ВООЗ «здоров’я - це не тільки
відсутність хвороб або фізичних дефектів, а стан повного
фізичного,психологічного і соціального добробуту».
Зміст матеріалу:
Здоров’я. Чинники ризику виникнення захворювань
Здоров’я – найбільший дар природи. Людина отримала від природи
надзвичайно досконалий організм
прекрасної форми, з універсальною
стійкістю до труднощів життя – холоду і спеки, ран і отрут, страхів і нервових
потрясінь, голоду та захворювань. На жаль, не всі однаково наділені даром
здоров’я. З роками здоров’я все слабше, а хвороб стає все більше. Кожна людина
являє собою єдність двох протилежностей
- здоров’я і захворювання. Абсолютно здорових людей дуже мало, більшість
перебуває в так званому третьому стані – проміжному між здоров’ям та
захворюванням. Організм бореться з захворюваннями, наслідки цієї боротьби
залежать від величини резервів здоров’я.
З давніх часів люди не могли
залишатися байдужими до захворювань і намагалися якось від них рятуватися. Так
виникла практична, а пізніше – і наукова медицина. Всі медичні доктрини
складалися з двох частин – вчення про здоров’я і вчення про захворювання. Так,
понад 2 тис. років тому Гален виділяв три стани організму: здоров’я , хворобу і
проміжний стан. Однак що більше медицина пізнавала природу захворювань і що
досконалішими ставали засоби лікування,то надійнішими здавалися шляхи
досягнення здоров’я через лікування.
Наука
про здоров’я
визначається терміном санологія ( за лат. «sano» - лікувати, оздоровлювати). Санологія – це наука про
здоров’я практично здорових людей, теорія і практика охорони,
поліпшення і відтворення здоров’я населення. Здоров’я не можна розглядати
лише як нормальну структуру і функцію організму при відсутності проявів
захворювання. Це категорія не лише біологічна, але й соціальна. Важливим
показником здоров’я є здатність людини найбільш ефективно використати свої
біологічні можливості для реалізації соціальних функцій. Це означає, що при
потребі підвищених вимог до людини в умовах її професійної діяльності(пілоти,
космонавти, моряки та ін.) організм повинен швидко й адекватно перебудуватися,
а також швидко відновити звичайний, нормальний рівень функціонування.
Суспільне здоров’я – це здоров’я індивідів які складають дане суспільство. Але це не
просто сумарний показник, який відображує статистичну картину розподілу
населення по рівних групах здоров’я і навіть не просто медичне поняття. Суспільне здоров’я
значною мірою є соціально-політичною та економічною категорією, об’єктом соціальної політики. Суспільне здоров’я характеризується певними показниками, які є загально
прийнятими. Показники суспільного здоров’я можуть характеризувати не тільки країну, але й окремі
її регіони.
До показників суспільного здоров’я
належать також медико-санітарні показники – захворюваність, поширеність
захворювань, непрацездатність через хвороби і нещасні випадки та ін. Показник
хворобливості більш стійкий до різних
впливів середовища, і його зростання не означає негативних зрушень у стані
здоров’я населення. Зростання цього показника може відбуватися
за рахунок збільшення тривалості життя в зв’язку з досягненнями медицини і накопичення в результаті цього контингентів, що стоять на
диспансерному обліку.
До факторів, що визначають здоров’я населення, належать
такі: відтворення здоров’я, його формування, витрата і відновлення. Відтворення
здоров’я або охорона і реалізація генофонду, народження здорового потомства,
визначається багатьма біологічними, соціально-економічними і
санітарно-гігієнічними умовами. Це здоров’я батьків, рівень їх загальної та
санітарної культури, умови перебігу вагітності і родів, збереження резерв у фізіологічних
функцій організму майбутньої матері, стан рододопоміжної служби та сітки
медико-генетичних консультацій тощо. Багато природжених захворювань та вад
розвитку зумовлені не генетичними аномаліями, а токсичними, інфекційними та
іншими шкідливими діями на плід під час вагітності. В цьому аспекті величезна
роль належить стану навколишнього середовища і морально-етичним характеристикам
майбутніх батьків. Доброзичлива порада медпрацівників може змінити рішення
молодої сім’ї про народження дитини у психічно неповноцінних батьків, хронічних
алкоголіків, наркоманів, важкохворих тощо.
Формування здоров’я визначається способом життя людини і станом
навколишнього середовища. В генотипі індивіду закодовані всі його спадкові
ознаки. Однак для того, щоб вони виявилися у вигляді певних якостей організму і
особистості, придатних для біологічних та соціальних функцій, необхідні умови
певні умови, які визначаються власне способом життя та зовнішнім середовищем.
Медпрацівник може істотно вплинути на спосіб життя індивіду.
Умовно фактори ризику поділяють на
дві групи: фактори зовнішнього середовищ (соціально-культурні) і внутрішні . До
1-ї групи належать такі фактори: забруднення зовнішнього середовища,
малорухомий спосіб життя, психічно емоційні перенапруження, нераціональне і
незбалансоване харчування, шкідливі звички(куріння, вживання алкоголю,
наркотиків). До 2-ї групи належать генетичний ризик, тобто спадкові
захворювання і хвороби зі спадковою схильністю.
Навколишнє середовище являє собою
цілісну систему взаємопов’язаних компонентів – повітря і кліматичних явищ, води
флори і фауни, рельєфу. Бурхливий розвиток промисловості порушує
недоторканість природи, ламає екологічну
рівновагу, поступово замінюючи природні умови життя штучними, до яких людина не
встигає пристосуватися. Найбільш несприятливо позначається на здоров’ї людини
забруднення повітряного басейну хімічними і радіоактивними речовинами, які,
потрапляючи в органи і тканини організму і накопичуючись у них, породжують
патологічні процеси.
Особливе
місце посідають емоційні стресові ситуації (гостро конфліктні ситуації), що їх
небезпідставно вважають патогенним фактором різних захворювань. Часті емоційні
стресові впливи можуть призвести до виснаження функціональних можливостей
наднирників, що різко послабить адаптаційну здатність організму.
Психоемоційні переживання є найбільш значними
у виникненні гіпертонічної хвороби, цукрового діабету, бронхіальної астми, ряду
захворювань шкіри, обміну речовин та ін. не говорячи вже про неврози,
неврозоподібні стани .
Фактором ризику, роль якого все більше зростає, є нераціональне,
незбалансоване харчування . Неповноцінне харчування негативно відбивається на
рості та розвиткові організму, розумовій і фізичній працездатності людини,
знижує її стійкість до дії несприятливих факторів, призводить до передчасного
старіння.
Їжа сучасної людини часто не
відповідає біологічним потребам організму. Основні недоліки сучасного
харчування – вживання надлишку жирів, цукру, солі, подразнюючих приправ.
Застосування високотемпературної обробки харчових продуктів позбавляє їжу
вітамінів та інших біологічно цінних речовин. Справжнім лихом для сучасної
людини стало переїдання, внаслідок якого багато людей мають надлишкову масу
тіла. При цьому організм починає «забруднюватися» шлаками (не засвоюваними речовинами), виникає
небезпека гострого чи поступового отруєння, що призводить до порушення обміну
речовин.
Генетичний ризик. Багато захворювань
мають спадкову природу. Сукупність генів,
тобто генотип, одержаний від батьків, містить у собі як нормальні, здорові гени, так і патологічно змінені. Крім
того, протягом життя людини можуть відбуватися зміни в генах – мутації. Все те
являє собою генетичний ризик. Нині відомо близько 3000 спадкових захворювань і
генетично детермінованих синдромів. Спадкове захворювання найчастіше є
наслідком випадку, коли обоє практично здорові батьки несуть у прихованому
стані однаковий дефект генетичного матеріалу, про який вони не знають.
Випадковість є й те, що обидва генетичні порушення об’єднуються в заплідненій
яйцеклітині (зиготі), з якої розвивається організм дитини. Імовірність зустрічі
двох носіїв однакового генетичного порушення дуже низька. Але якщо все-таки ця
зустріч відбулася, а про це звичайно дізнаються при народженні дитини зі
спадково зумовленим захворюванням, необхідно проконсультуватися у лікаря
медико-генетичної консультації , щоб уникнути в подальшому народження хворих
дітей. Медична генетика нині володіє методами пренатальної діагностики близько 70 спадкових захворювань,
що дає змогу задовго до родів попередити батьків, що очікувана дитина хвора, і
переконати їх у доцільності переривання даної вагітності.
Серед спадкових захворювань
розрізняють хромосомні хвороби, спадкові захворювання обміну речовин, порушення
імунітету, захворювання з переважним ураженням ендокринної та нервової систем, хвороби крові та ін.
Контрольні питання
для студентів по матеріалам лекції:
1.
Що таке здоров’я
за визначенням ВООЗ?
2.
Чи можуть чисто медичні заходи дати повний ефект у досягненні загального здоров’я?
3.
Що є важливим показником здоров’я людини?
4.
Що таке суспільне здоров’я?
5.
Які основні демографічні показники суспільного здоров’я?
6.
Що таке чинники ризику?
7.
Охарактеризуйте зовнішні чинники ризику.
8.
Охарактеризуйте внутрішні чинники ризику.
9.
Які чинники ризику входять у групу «Спосіб життя»?
10.
Які основні засоби досягнення комплексної первинної профілактики забезпечення
здоров’я населення?
Матеріали самопідготовки студентів за темою лекції:
Шевчук М.Г. Сестринська справа. – К.: «Здоров’я». 1991 р. – стор. 271 – 279,
Пасєчко
Н.В. Основи сестринської справи. Курс лекцій. Тернопіль «Укрмедкнига». 1999 р.
– стор. 267 – 287,
VII. Література
навчальна: Шевчук М.Г. Сестринська справа. – К.: «Здоров’я». 1991 р.
Пасєчко
Н.В. Основи сестринської справи. Курс лекцій. Тернопіль «Укрмедкнига». 1999 р.
Загальний догляд за
хворими і медична маніпуляцій на техніка – К.: ВСВ «Медицина», 335-342с. 2009 http://bmedcol.edu.ua/wp-content/uploads/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%83%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BA.pdf
Коментарі
Дописати коментар