Шарій В.М. Предмет Догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка Група 2 – Б л/с, 2 – А л/с Дата 28.10.20 р. Тема № 5 Лекція Передстерилізаційне очищення виробів медичного призначення

 

 

Викладач	Шарій В.М.
Предмет	Догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка
Група	2 – Б л/с, 2 – А л/с
Дата	28.10.20 р.
Тема № 5 Лекція	Передстерилізаційне очищення виробів медичного призначення

 

СХЕМА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

           

          Актуальність теми: медичний персонал повинен знати про проблему ВЛІ, її вплив на перебіг хвороби, смертність, зростання фінансових витрат, а також можливі юридичні проблеми. Крім його, йому повинно бути відомо про інфекції, які найчастіше зустрічаються (гепатити і ВІЛ-інфекція), поширених збудників, засоби передачі інфекції, чинники, що прияють ВЛІ, про те, як розпізнати групи ризику, про заходи профілактики і контролю, що необхідні для зниження захворюваності на ВЛІ.

        

          Зміст матеріалу:

План:

1.Передстерилізаційнеочищеннявиробівмедичного призначення: значення, засоби, етапи, контроль якості.

2. Стерилізація. Методи стерилізації. Методи контролю стерилізації. 

3. Поняття про асептику та антисептику.

         1. Передстерилізаційне очищення виробів медичного призначення: значення, засоби, етапи, контроль якості.

         Передстерилізаційне очищення передбачає видалення з виробів білкових, жирових, механічних забруднень і залишків лікарських препаратів.        Воно здійснюється ручним або механічним способом із використанням 0,5 % мийного розчину біолоту або біомию. Спочатку предмети у розкритому вигляді (затискачі) замочують на 15 хв і миють йоршиком, потім промивають під проточною водою протягом 5 хв, далі полощуть у дистильованій воді протягом 5 с і висушують у сухожаровій шафі при температурі 85 ⁰С до повного зникнення вологи.

         Потім здійснюють контроль якості передстерилізаційної очистки на наявність залишків крові (азопірамова проба) і на наявність залишків мийних засобів (фенолфталеїнова проба). Контролю підлягає 1 % кількості предметів одного призначення, але не менше ніж 3—5 одиниць з кожної партії.

         Азопірамова проба. Початковий розчин азопіраму (амідопірин - 10 г, солянокислий анілін — 0,15 г, 95 % етиловий спирт — 100 г) у рівних частинах змішують із 3 % розчином пероксиду водню безпосередньо перед проведенням проби. Робочий розчин азопіраму наносять ватним тампоном або за допомогою піпетки на обстежуваний предмет. За наявності слідів крові одразу або протягом 1 хв після контакту реактиву із забрудненою ділянкою з'являється фіолетове забарвлення, яке протягом кількох секунд змінюється на бузкове. Забарвлення, що виникло пізніше, ніж через 1 хв після нанесення реактиву на предмет, не враховують.

         Азопірам виявляє також наявність рослинних залишків, хлорного вапна, мийних засобів з відбілювачем, іржі та кислот. Бурувате забарвлення спостерігають за наявності на обстежуваних предметах іржі, рожево-бузкове — окиснювачів, що містять хлор.

         Робочий розчин азопіраму використовують протягом 1—2 год, за температури повітря понад 25 °С — протягом 30—40 хв. При позитивній азопірамовій пробі навіть на одному предметі здійснюють повторну передстерилізаційну очистку всієї партії. При негативній пробі використані предмети ретельно промивають і висушують, і вся партія предметів підлягає стерилізації. 1 % спиртовий розчин фенолфталеїну використовують для визначення залишків мийних засобів. При позитивній пробі реактив набуває рожевого кольору. У такому разі вся партія предметів підлягає повторному ретельному промиванню проточною водою і ополіскуванню дистильованою водою та висушуванню.

 

ЕТАПИ ПЕРЕДСТЕРИЛІЗАЦІЙНОГО ОЧИЩЕННЯ

 

І етап – промивання проточною водою  після дезінфекції над раковиною протягом 30 с (кожний предмет) до повного знищення запаху дезінфекційних засобів;

ІІ етап – замочування в мийному розчині за температури 50 ⁰С на 15 хв шприців та голок у розібраному вигляді;

ІІІ етап – миття кожного виробу в тому самому розчині, де замочувався, за допомогою йорша або ватного тампону протягом 30 с (кожний предмет);

ІV етап – ополіскування проточною водою (після мийного засобу «Біолот» - 3 хв, після розчинів перекису водню із мийним засобом «Прогрес» - 5 хв, після мийних засобів «Астра», «Лотос» - 10 хв);

V етап – ополіскування дистильованою водою протягом 30 с;

VІ етап – просушування гарячим повітрям за температури + 75 … + 87 ⁰С у сушильних шафах.

Вибірково проводять контроль якості перед стерилізаційного очищення. Контролю підлягає 1% назви виробів, оброблених за добу, а в центральному стерилізаційному відділенні (ЦВС) – за 1 зміну. Якщо проби під час контролю якості на кров і жирове забруднення позитивні, очищення повторюють з ІI етапу, на мийні засоби –з ІV етапу.

 

ПРИГОТУВАННЯ МИЙНОГО РОЗЧИНУ

1 – й спосіб:

вода питна – 978 мл;

мийний засіб «Прогрес», або «Лотос» - 5 г;

33% розчин перекису водню 20 мл і долити водою до 1 л;

Розмішати в ємкості й підігріти до температури 50 ⁰С. Даний розчин використовують багаторазово протягом однієї доби або до появи рожевого забарвлення. Мийний розчин допускається підігрівати не більше 6 разів на добу.

2 – й спосіб:

вода – 995 мл;

миючий засіб «Біолот» - 5 г;

Розмішати в ємкості й підігріти до температури 40 ⁰С. Даний розчин використовують одноразово.

 

КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ПЕРЕДСТЕРИДІЗАЦІЙНОГО ОЧИЩЕННЯ

Якість перед стерилізаційного очищення контролюють, визначаючи:

• кров – за допомогою азопірамової й амідопіринової проб;

• масляні лікарські забруднення – за допомогою проби з суданом-3;

• лужні компоненти мийних засобів – за допомогою фенолфталеїнової проби.

 

         При багато профільних лікувально-профілактичних закладах та великих лікарнях організовані центральні стерилізаційні відділення (ЦСВ).

         Згідно наказу № 552  перед стерилізацією необхідно провести знезаражування та перед стерилізаційну очистку інструментів. Перед стерилізаційна очистка передбачає видалення із виробів білкових, жирових, механічних забруднень і залишків лікарських препаратів

         Контроль передстерилізаційної очистки проводять санітарно- протиепідемічні і дезінфекційні станції 1 раз у квартал. Самоконтроль у лікувально-профілактичних установах проводиться , а також самоконтроль не рідше одного разу на тиждень старшою сестрою відділення. Контролю підлягає 1ё% від виробів одного призначення, але не менше 3 – 5 одиниць із партії. Обстежувані вироби повинні бути кімнатної температури ( бажано не вище + 25 С), гарячі вироби перевірці не підлягають.

 

 

         Підготовка білизни і перев'язного матеріалу до стерилізації

         Перед стерилізацією необхідно перевірити цілість операційної білизни (простирадла, серветки, рушники, халати). Халати складають уздовж, рукавами всередину. Потім, починаючи від нижнього краю (подолу) до коміра, його скручують у рулон і вкладають вертикально таким чином, щоб при вийманні стерильного матеріалу один предмет не заважав виймати інший. При надяганні халат беруть за комір і піднімають вгору, при цьому він самостійно розправляється. Простирадло складають удвоє, потім учетверо, у 8 шарів і скручують. Маски виготовляють із чотирьох шарів марлі такого розміру, щоб можна було закрити підборіддя і ніс.

         Основними видами перев'язного матеріалу, який застосовують при операціях і перев'язках, с гігроскопічна марля і вата. Із марлі заготовляють серветки, кульки, тампони, турунди. При виготовленні з марлі перев'язного матеріалу необхідно стежити, щоб краї марлі були загорнуті до середини (щоб запобігти потраплянню ниток у рану). Кульки виготовляють із шматочків марлі розмірами 10 на 10 см, їх складають так, щоб утворилась смужка завширшки 3 см і, обертаючи навколо вказівного пальця, утворюють кульку, у середину якої заправляють вільні кінці марлі. Кульки складають у марлеву серветку по 50 шт. Серветки виготовляють трьох розмірів: великі (60x40 см), середні (40x30 см) і малі (20x15 см). Краї нарізаної марлі загортають до середини, складають навпіл по довжині і ширині та зв'язують по 10 шт. шовковою чи бавовняною ниткою. Тампони виготовляють із шматка марлі завдовжки по 20, 30, 50 см. Краї тампона загинають у середину І по довжині його скачують. Турунди виготовляють із шматків марлі завдовжки від 10 до 40 см та завширшки 5 см. Кінці бинта загортають до середини потім скручують у рулончик і складають по довжині вдвоє. Заготовлений для стерилізації матеріал нещільно складають у бікси. У бікс спочатку кладуть бавовняну серветку, а потім складають на неї білизну чи перев'язний матеріал, загортають зверху бавовняну серветку і кладуть індикатор стерильності. Бавовняна серветка потрібна для всмоктування конденсату, який виникає на внутрішніх стінках бікса після діставання його із стерилізаційної камери автоклава. До ручки бікса прив'язують етикетку із медичної клейонки, на якій зазначають дату стерилізації та прізвище особи, яка проводить стерилізацію. На кришці стерилізаційної коробки зазначають назву відділення І вид укладки: "Операційна білизна", "Перев'язний матеріал", "Катетери" тощо.

         У тому випадку, коли заготовляють перев'язний матеріал для використання його в операційній, обов'язково закладають чітко відповідну кількість будь-якого розміру серветок з тим, щоб у разі підозри залишку серветки в порожнині під час оперативного втручання можна відразу під час операції перерахувати кількість використаних серветок і тих, що залишилися невикористаними. Законодавцем порядків у операційній є завідувач відділення і старша операційна сестра, яка чітко стежить за виконанням тих чи інших вказівок завідувача.

         Матеріал для стерилізації можуть укладати у бавовняні подвійні серветки чи простирадла. Спочатку матеріал (інструменти, катетери) загортають в одну серветку, потім у другу. Зверху прикріплюють барку.

         Для упаковки можуть використовувати пакувальний папір.

         2. Стерилізація. Методи стерилізації. Методи контролю стерилізації. 

         Стерилізація — де знищення всіх мікробів і їхніх спор.

         Стерилізація має надзвичайно велике значення для клінічної і профілактичної медицини. У лікувальних закладах стерилізацію проводять паровим, повітряним та хімічним методами.

         Кип'ятіння як метод стерилізації не передбачений наказом № 552, але у виняткових випадках, коли неможливо простерилізувати предмет медичного призначення іншим способом, застосовують кип'ятіння у дистильованій воді протягом 45 хв з моменту закипання,Для цього використовують кип'ятильник (електрокип'ятильник), на дно якого кладуть металеву решітку, на яку складають предмети медичного призначення чи інструментарій. Заливають дистильованою водою так, щоб вона покрила інструменти на 2 см. Після закінчення стерилізації знімають кришку з кип'ятильника І кладуть стерильною стороною вверх. Стерильним пінцетом (із 6 % розчину пероксиду водню або із стерильного стола) дістають гачки і за допомогою них виймають решітку з інструментами, кладуть її поперек кип'ятильника, щоб стекла вода. Потім стерильні предмети використовують за призначенням або розкладають в асептичних умовах інструменти, предмети медичного призначення на стерильному столі, на якому вони не втрачають стерильності і можуть використовуватись протягом робочого дня.

         При багатопрофільних лікувально-профілактичних закладах організовані централізовані стерилізаційні відділення (ЦСВ), в яких проводять передстерилізаційну очистку виробів медичного призначення (інструментарію, катетерів, зондів) згідно Наказом № 552 та їх стерилізацію паровим або повітряним методами.

         Більш надійним методом стерилізації є паровий метод (стерилізація в автоклавах). У паровому стерилізаторі водяна пара рівномірно розподіляється по всій стерилізаційній камері і під тиском попадає у всі відсіки стерилізаційних коробок.

         Централізоване стерилізаційне відділення складається з двох зон: нестерильної і чистої. У нестерильній зоні виділяють декілька кімнат: приймально-сортувальна, в яку через вікно приймаються із відділень відпрацьовані інструменти, зонди, катетери та ін.; кімната для проведення передстерилізаційної очистки; кімнати, де висушують інструменти, здійснюють контроль якості перед стерилізаційної очистки, упаковують предмети медичного призначення та інструменти в стерилізаційні коробки (бікси).

         У чистій зоні виділяють кімнату для проведення стерилізації (автоклавна) та кімнату, в яку на попередньо продезінфікований стелаж розкладають стерилізаційні коробки. Видають стерильні бікси із стерильним матеріалом через вікно. У ЦСВ вхід стороннім заборонено.

         Стерилізацію проводять:

а) у стерилізаційних коробках без фільтрів або з фільтрами;

б) у подвійній м'якій упаковці з бязі або пергаменту, міцного пакувального паперу.

         У чистій зоні здійснюють стерилізацію в парових стерилізаторах (автоклавах), де діє насичена водяна пара під тиском.

         Парові стерилізатори бувають різних конструкцій, розмірів та об'ємів. У вертикальних парових стерилізаторах матеріал закладають та виймають через отвір зверху. У горизонтальних непрохідних стерилізаторах, оснащених одними дверцятами, завантаження та розвантаження матеріалу проводять з одного боку. Горизонтальні прохідні (двобічні) стерилізатори з двома дверцятами, розміщеними одні навпроти других з обох боків стерилізатора, дають змогу розділяти стерилізаційне відділення на дві половини: нестерильну, на якій завантажують матеріал, та асептичну (чисту), на якій матеріал розвантажують. У всіх типах парових стерилізаторів принципи будови однакові. Вони складаються з трьох стальних циліндрів, розміщених один в одному. Внутрішній циліндр є стерилізаційною камерою, в яку закладають матеріал для стерилізації. Середній циліндр — це камера, яка з'єднується із стерилізаційною камерою. Зовнішній циліндр — це захисний кожух, який зменшує теплові втрати. Автоклав оснащений манометром, запобіжним клапаном, пароутворювальним бачком, лійкою для заливання води.

         Обов'язково перед стерилізацією у стерилізаційні коробки і стерилізаційні камери закладають для контролю стерилізації індикатори, які при достатньо якісній стерилізації повинні розплавитись, або змінити колір.

         Інструменти, перев'язний матеріал, операційну білизну стерилізують при тиску пари в стерилізаційній камері 2 атм., температурі — 132 °С, час стерилізації — 20 хв. Режим стерилізації гумових виробів становить при тиску пари в стерилізаційній камері 1,1 атм., температурі 1 2 0 °С, час стерилізації — 45 хв.

         Після стерилізації особа, яка стерилізує, заносить усі дані про стерилізацію в "Журнал обліку роботи ЦСВ" і проставляє дату та підпис на бірочці, яка прикріплена до стерилізаційної коробки.

         Після стерилізації бікси із стерильним матеріалом викладають на стелаж, попередньо оброблений двічі дезінфекційним розчином, і видають із чистої зони за призначенням. Допускається термін зберігання стерильності у стерилізаційних коробках без фільтрів, у подвійній м'якій або паперовій упаковці 3 доби; у стерилізаційних коробках із фільтрами — 20 діб. Використовують розпочатий стерильний матеріал протягом доби.Вироби із металу, скла, силіконової гуми стерилізують повітряним методом у сухожаровій шафі у відкритих металевих посуденах або в паперових упаковках. Режим стерилізації:

а) температура — 180 °С — 60 хв;

б) температура —160 °С — 150 хв.

         Вироби, простерилізовані без упаковки, повинні бути використані одразу після стерилізації.

         До роботи з паровими стерилізаторами допускаються особи, які досягли 18 років і мають посвідчення про здачу технікуму і експлуатацію парового стерилізатора даного типу.

         Хімічна (волога) стерилізація. Під хімічною вологою стерилізацією розуміють стерилізацію за допомогою розчину хімічних речовин. Така стерилізація проводиться при температурі, яка не перевищує температури коагуляції білка (45—50 °С). Стерилізацію хімічними розчинами застосовують для термічно нестійких предметів (ендоскопічна апаратура, вироби із пластмаси, гумові предмети та ін).

         Для стерилізації застосовують:

• 6 % розчин пероксиду водню, експозиція 6 год при температурі розчину 18 °С; при температурі розчину 50 °С — експозиція 3 год;

• 70 % етиловий спирт — експозиція 2 год.

         Після закінчення часу стерилізації, дотримуючись правил асептики, стерильний предмет тричі промивають у стерильній дистильованій воді або в стерильному ізотонічному розчині натрію хлориду і зберігають в асептичних умовах на стерильному столі або в стерильному біксі не більше 1 доби.

         3. Поняття про асептику та антисептику.

         Асептика — це комплекс заходів, направлених на запобігання проникненню мікробів у рану. В основу асептики покладене правило: все, що стикається з раною (руки медичного персоналу, інструменти, перев'язний і шовний матеріал, операційна білизна, повітря в операційній та перев'язній), має бути стерильним.

         Важливою передумовою стерильності рук є обов'язок хірурга-операційної сестри, акушерки оберігати свою шкіру від усіляких

травм і забруднень.

         Правила асептики використовують також при виконанні ін'єкцій, інфузій, катетеризації сечового міхура, прийманні пологів та багатьох маніпуляцій і процедур.

         Особливе значення для додержання асептики має стан рук медичного персоналу. На шкірі рук міститься дуже багато мікробів і не тільки на її поверхні, але й у порах, численних складках, волосяних цибулинах, потових і сальних залозах. Особливо багато мікробів під нігтьовими пластинками. Тому нігті медичного персоналу повинні бути коротко підрізані.

         Антисептика — комплекс заходів, направлених на знищення мікробів у рані, патологічному вогнищі або в організмі в цілому. Проблема профілактики і лікування гнійних запальних процесів у сучасних умовах надзвичайно актуальна. Основними збудниками гнійних захворювань є стафілокок, кишкова паличка, протей, стрептокок, синьогнійна паличка, анаеробні бактерії та ін. У зв'язку зі зміною не лише видового складу, але й властивостей збудників, які визначаються високою вірулентністю і високою стійкістю до антимікробних засобів, нині асептику і антисептику слід розглядати у більш широкому значенні.

         Основними джерелами неспецифічної хірургічної інфекції є хворі з післяопераційними гнійними ускладненнями, а також бацилоносії. Головні чинники передачі інфекції: повітря, руки, білизна, перев'язувальний матеріал, інструментарій, апаратура тощо. Тому дотримання правил асептики і антисептики займають провідне місце у профілактиці ВЛІ.

         Велике значення для профілактики ВЛІ мають правила поведінки в приміщеннях особливої (підвищеної) стерильності. До них відносяться операційні, пологові зали, вхід у які на підлозі відзначають червоною лінією.

         Перед входом в асептичну зону медичні працівники зобов'язані прийняти гігієнічний душ, перевдягнутися в чистий спецодяг, надягнути маску, змінити взуття, у разі потреби надіти бахіли і тільки в такому вигляді перетнути червову лінію і потрапити в асептичну зону.

         Санітарно-протиепідемічний режим палати

         Палати лікувального закладу повинні бути просторими, світлими. За сучасними гігієнічними нормами вважається, що 60 % палат мають бути розраховані на 4 ліжка, 20 % — на 2, 20 % — на 1 ліжко. Відстань між ліжками повинна бути не менше 1 м, щоб було зручно при транспортуванні хворого та наданні йому допомоги. У кожному відділенні для тяжкохворих або хворих з гнійною інфекцією необхідно мати палати-ізолятори, а також палати інтенсивного спостереження і догляду за тяжкохворими.

         У палатах-ізоляторах повинні бути туалет, умивальник, необхідний для хворого посуд і предмети догляду. Обов'язковою є наявність сигналізації від кожного ліжка на сестринський пост, а ще краще — двобічного зв'язку пацієнта та чергової медсестри.

         На одне ліжко в палаті має виділятися від 6,5 до 7,5 м2 площі, висотапалат не менша ніж 3,5 м, тобто на 1 хворого припадає 22—25 м2 повітря. Співвідношення площі вікон до підлоги має становити 1:6, температура повітря у палаті має бути 18—22 "С. Бажано, щоб у кожній палаті був окремий санвузол. Палати мають бути добре освітлені. Стіни і радіатори опалення слід фарбувати світлою олійною фар­бою, щоб під час прибирання їх можна добре помити. Найкращою З гігієнічної точки зору є підлога, вкрита лінолеумом. Вентиляція палат здійснюється за рахунок провітрювання, але кращим засобом вентиляції є кондиціювання повітря. Освітлення палату вечірній час має здійснюватись за рахунок матового освітлення. Поряд із загальними світильниками бажано, щоб на кожній приліжковій тумбочці був настільний освітлювач.

         Палати повинні бути обладнані належним чином. Там повинні стояти дерев'яні або металеві ліжка з пружинною сіткою, поверхякої кладеться матрац із наматрацною наволочкою, дві подушки з наволочками, простирадло, ковдра з підковдрою та два рушники.

         На ніжках ліжка прикріплені коліщата з гумовими шинами, щоб у разі потреби можна було легко перемістити пацієнта з ліжком. Для тяжкохворих призначені функціональні ліжка, які уможливлюють надавання хворому різних положень.

         На спинці ножного кінця ліжка прикріплюють рамочку, куди вставляють листок, де вказано прізвище, номер дієтичного стола, особливі нотатки, на які повинен звернути увагу медичний персонал, наприклад "Алергійна реакція на (указати препарат)", у деяких лікарнях сюди вставляють температурний листок.

         У хворих, прикутих до ліжка, під ліжком на спеціальну підставку або низький стільчик, покритий чистою клейонкою, ставлять індивідуальне судно та сечоприймач, між ліжками розміщують приліжкові столики або тумбочки. На них виставляють посуд з їжею та склянку чи поїльник з питвом, у закритій частині повинні знаходитись індивідуальні речі пацієнта (зубна щітка, паста, мило, гребінець, одеколон, книжки тощо, а також невеликий запас дозволених продуктів, які не псуються).

         У палаті повинен бути загальний стіл, який можуть використовувати як пацієнти, так і лікар та медична сестра. У загальних палатах доцільно використовувати персональні ширми, які дозволяють у разі потреби (виконання деяких маніпуляцій, відправлення фізіологічних потреб та ін.) відгородити хворого від сторонніх.

         У палатах біля кожного ліжка мають бути вмонтовані індивідуальні лампи нічного використання, радіонавушники, кнопка сигналізації, підвішена на шнурі, щоб тяжкохворий міг нею скористатися, не змінюючи пози.

         Палати для тяжкохворих розраховані на 1 — 2 місця з окремим санвузлом. Вони можуть бути двох видів: а) палати інтенсивної терапії, де розміщують хворих з тяжкими, гострими порушеннями органів дихання, кровообігу, але які не потребують реанімаційних засобів лікування. Ці палати мають бути обладнані сучасною лікувальною та діагностичною апаратурою, що забезпечує постійний контроль за життєвими показниками хворого. Такі палати забезпечуються цент­ралізованою подачею кисню; б) палати для тяжкохворих з хронічними та дуже тяжкими захворюваннями. Це група хворих, які потребують не стільки інтенсивного лікування, скільки постійного догляду: онкологічно тяжкохворі, хворі старечого віку, хворі на параліч тощо.

         Перебування такого контингенту хворих у загальних палатах стоїть на заваді одужання хворих із середнім перебігом захворювань. Прибирання палат проводять не менше 2 разів на день вранці та ввечері вологими методами із застосуванням мийних засобів та кварцування, при наявності пацієнтів із значними виділеннями патогенної мікрофлори при вологому прибиранні палат використовують дезінфекційні засоби. Регулярно провітрюють палати, відчинивши кватирку.

         Один раз на тиждень здійснюють генеральне прибирання асептичних палат з використанням дезінфекційних засобів, камерного знезараження м'якого інвентарю та знезараження повітря. Під час проведення генерального прибирання використовують ті дезінфекційні розчини, що мають спороцидну активність, наприклад, 6 % розчин дероксиду водню з 0,5 % розчином мийного засобу ("Лотос"). Норма витрат дезінфекційного розчину становить 150—200 млнаїма. Спочатку приміщення звільняють від обладнання і меблів. Промивають мийним розчином стелю, стіни, підлогу за системою 2 відер, тобто спочатку поверхні протирають ганчіркою, зволоженою мийним розчином, а потім іншою, зволоженою чистою водою. Далі приміщення обробляють 6 % розчином пероксиду водню. Експозиція 60 хв. Вимивають приміщення чистою водою. Так само обробляють і обладнання. Кварцують приміщення з обладнанням 60 хв, провітрюють 30 хв, знову кварцують30хв, потім провітрюють.

         Після виписування хворого зі стаціонару предмети індивідуального догляду дезінфікують, постільні речі (матрац, ковдра, подушки) знезаражують у дезкамері. Використані ним тапочки знезаражуються протиранням тампоном, змоченим 40 % розчином формаліну або 40 % розчином оцтової кислоти, витримують 3 год у поліетиленовому пакеті, потім провітрюють.

         Тумбочку ретельно обробляють дезінфекційним розчином всередині і зовні, після витриманої експозиції промивають чистою водою і провітрюють. Ліжко також дезінфікують і промивають чистою водою. За належним порядком у тумбочках і холодильниках стежить буфетниця-роздавальниця. Вона також своєчасно розморожує холодильник, ретельно його промиває. Стежить за тим, щоб у тумбочках і холодильнику знаходились продукти, які дозволені для використання в стаціонарних умовах. Не дозволяється в лікарні з продуктів використовувати копченості, соління, маринади, ковбаси, гриби, спиртні напої. Перелік дозволених для споживання продуктів має бути У кожному відділенні, який погодженй із завідувачем відділення і дозволений для передач хворим.

 

         Санітарно-протиепідемічний режим процедурного кабінету

         Процедурних кабінетів має бути декілька:

1) для підшкірних та внутрішньом'язових ін'єкцій;

2) для внутрішньовенних ін'єкцій, внутрішньовенних інфузій, переливання крові, взяття крові з вени для дослідження;

3) для проведення спеціальних лікувальних та діагностичних процедур — плевральної пункції, лапароцентезу, люмбальної пункції;

4) для гінекологічного огляду та проведення гінекологічних процедур;

5) для промивання шлунка, проведення клізми;

6) для проведення катетеризації та інстиляції сечового міхура.

         Наявність перелічених кабінетів залежить від профілю відділення.

         Стіни процедурних кабінетів повинні бути обкладені кахлями, підлога — кахлями або лінолеумом.

         У процедурному кабінеті для внутрішньовенних ін'єкцій та інфузій має бути таке обладнання:

• шафи для зберігання запасу медикаментів;

•стерильні одноразові шприци та системи;

• набори медикаментів для надання невідкладної допомоги при загрозливих життю станах;

• укладка "Анти-СНІД", журнал реєстрації аварій;

• холодильник для зберігання термолабільних препаратів, сироваток, препаратів крові;

• стерильні ватні кульки, марлеві серветки в біксах;

• стерильний маніпуляційний стіл, робочий стіл;

• штативи для введення інфузійних розчинів;

• чисті і стерильні пробірки, флакони із стерильним поживним середовищем;

• кушетки;

• бактерицидна лампа;

• дві раковини: для миття рук і миття відпрацьованого оснащення;

• дезінфекційні засоби (розчини) у закритих промаркованих посудинах;

• антисептики;

• рушники, одноразові серветки;

• інвентар для прибирання;

• відповідна медична документація.

         У процедурному кабінеті 2 рази на день роблять вологе прибирання (перед початком і наприкінці робочого дня) із застосуванням дезінфекційних засобів, а у разі потреби проводять і поточне прибирання. Здійснюють кварцування протягом 40 хв і провітрювання. 1 раз на тиждень здійснюється генеральне прибирання.

         Перед початком роботи процедурного кабінету медична сестра здійснює гігієнічне миття рук, надягає маску, перевіряє наявність усього необхідного для роботи, двічі з інтервалом 15 хв дезінфікує поверхню маніпуляційного стола. Обробляє руки 70 % етиловим спиртом, надягає стерильні гумові рукавички і накриває стерильний маніпуляційний стіл в асептичних умовах. Спочатку кладе на стіл за допомогою стерильних пінцетів стерильне простирадло у 2 шари та таким чином, щоб воно звисало на 20 — 30 см нижче панелі стола.

         Зверху кладе складене в четверо друге простирадло. Отже, виходить,

що знизу розміщується 4 шари стерильного простирадла, а зверху 2 шари. Скріпляє двома затискачами ззаду верхнє простирадло з нижнім і спереду скріпляє по краям верхніх два шари простирадла двома затискачами, за допомогою яких піднімає і складає, ніби гармошкою, верхніх два шари.      Таким чином, відкриває стерильний маніпуляційний стіл і складає на нього все необхідне для роботи: стерильні пінцети, шприци, системи, накриває маніпуляційний стіл. До одного із передніх затискачів прикріплює етикетку, в якій вказує дату, години накривання стерильного стола і ставить свій підпис. Використовувати стерильний стіл можна протягом 6 год. Стерильну маску необхідно змінювати кожні 4 год.

         Санітарно-протиепідемічний режим їдальні.

         У лікарнях частіше існує централізована система приготування їжі, при якій у харчоблоці готують їжу для всіх відділень лікарні, а потім доставляють її у роздавальну відділення в емальованому промаркованому посуді з кришками ("1-а страва", "2-а страва", 3-я страва").

         Для їдальні виділяється простора кімната залежно від кількості хворих у відділенні. Столи у їдальні мають бути з пластиковим покриттям або дерев'яними, накритими зверху клейонками. Роздавальну оснащують електроплитою для підігрівання їжі, шафами для зберігання столового посуду, одноденного запасу хліба, цукру, холодильником, електрокип'ятильником, трьома раковинами з подачею холодної і гарячої води (1-а — для знежирення посуду, 2-а —-для дезінфекції, 3-я — для промивання чистою водою), посудом для відходів. Знежирюють використаний посуд у гарячій воді з додаванням гірчичного порошку. Чистий посуд (тарілки, виделки, ложки, склянки) зберігають у сухому вигляді на стелажах.

         Для миття посуду можуть використовуватися посудомийні комбайни, в яких чисто вимитий посуд висушується при температурі 70 "С, Роздачу їжі здійснює буфетниця, а допомагає їй чергова медична сестра, яка годує тяжкохворих у ліжку.

         Перед роздачею їжі буфетниця надягає чистий халат. Окремий спецодяг буфетниця використовує для доставки приготованих страв із харчоблоку у відділення, миття використаного посуду, а також для прибирання приміщень.

         Прибирання у їдальні і роздавальній здійснюється тричі на день: після сніданку, обіду і вечері вологим способом із застосуванням дезінфекційних засобів. Генеральне прибирання проводять 1 раз у 7 днів.

         Після їди столи протирають спочатку ганчіркою, змоченою у дезінфекційному розчині, потім серветкою, зволоженою водою, далі сухою. Після цього проводять вологе прибирання підлоги. У приміщенні їдальні на видному місці має бути інструкція про миття і дезінфекцію посуду. Використані серветки, ганчірки, замочують у дезінфекційному розчині, ополіскують водою, висушують і зберігають у спеціально відведеному місці.

         Профілактика заражень на вірусний гепатит, СНІД, туберкульоз.

         Вірусний гепатит В — загальне Інфекційне захворювання, а його збудник (вірус) надзвичайно стійкий до умов зовнішнього середовища. Механізм передачі збудника — парентеральний. Від 5 до 10 % хворих стають хронічними безсимптомними носіями вірусу, що значно ускладнює боротьбу з цим захворюванням.

         Вірусний гепатитС вважається найпідступнішим у світі. Близько 75 % його гострих форм перебігає латентно, тому гепатит С образно називають лагідним убивцею. Симптоми грізного захворювання можна легко прийняти за грип. Майже у половини інфікованих осіб він переходить у хронічну форму, а через 15—20 років може розвинутись цироз печінки, що своєю чергою призводить до раку печінки. За прогнозами ВООЗ у наступні 10—15 років хронічний гепатит С станс основною проблемою органів охорони здоров'я. Вакцину від гепати-С ще не розроблено, тому передусім слід розраховувати лише на профілактику та лікування.

         Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) — надзвичайно небезпечна і на сьогодні невиліковна інфекційна хвороба, яку спричинює вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). Масове поширення цієї хвороби у в сьому світі та зокрема в Україні створює загрозу особистій, громадській та державній безпеці.

         Держава гарантує соціальний захист медичних працівників, зайнятих у сфері боротьби із захворюванням на СНЇД, що зазначено в V розділі закону України "Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення".

         Заходи безпеки медичних працівників щодо зараження вірусними гепатитами В, С, СНІДом

         Слід пам'ятати, що основний ризик зараження виникає під час контакту з кров'ю та її компонентами. А тому необхідно:

• бути особливо обережними в процесі роботи з голками та гострим інструментарієм;

• накладати на порізи і садна непромокальну пов'язку;

• застосовувати під час процедур захисний одяг (халат, одноразові рукавички, фартух, захисні окуляри);

• завжди ретельно мити руки після контакту з пацієнтами;

• повідомляти адміністрацію про будь-які випадки потрапляння біоматеріалу на слизові оболонки або на ушкоджену шкіру, навіть найнезначніші;

• якщо медичний працівник не був раніше імунізований, то в разі поранення голкою чи інструментом або потрапляння біоматеріалу на слизові оболонки імуноглобулін гепатиту В потрібно ввести протягом доби.

         Універсальні заходи щодо запобігання поширенню інфекції застосовуються щодо крові та її препаратів. Ці заходи також є дієвими щодо: сперми; піхвових виділень; спинномозкової рідини; плевральної, перикардіальної та перитонеальної рідин; слини.

         При забрудненні кров'ю, сечею, фекаліями, блювотними масами, виділенням із носа, мокротинням, потом, сльозами застосовуються також універсальні заходи щодо запобігання поширенню інфекції.

УЗАГАЛЬНЕНІ ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ РОБОТИ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

1. Мити руки до і після контакту з пацієнтом.

2. Ставитись до крові та виділень пацієнта як до потенційно Інфікованих і працювати з ними лише в гумових рукавичках.

3. Якщо цілість шкірних покривів порушена, перед початком маніпуляції їх слід закрити лейкопластиром або змазати клеєм БФ,

4. Необхідно суворо дотримуватися правил знімання рукавичок та миття рук.

5. Відкриваючи флакон з медикаментами, кров'ю та її компонентами, а також ампули з сироваткою, необхідно уникати проколів, порізів рукавичок та рук.

6. Не можна повторно використовувати одноразовий інструментарій.

7. Не можна використовувати інструментарій багаторазового застосування, який не пройшов усього циклу перед стерилізаційної очистки, тесту-контролю на приховану кров і стерильність.

8. На робочих місцях повинні бути посудини із кришками для використаних шприців, голок, рукавичок, ватно-марлевого матеріалу (на кожній посудині має бути чітке маркування).

9. До закінчення експозиції в дезінфекційному розчині категорично забороняється проводити розбирання медичних інструментів.

10. Не можна зберігати інфікований матеріал із кров'ю та її компонентами у відкритих посудинах без деззасобів.

11. Транспортування біологічних рідин для лабораторних досліджень слід здійснювати в закритих контейнерах (біксах), які після здавання біоматеріалу в лабораторію підлягають дезінфекції, а бланки направлень відправляти окремо в поліетиленовому пакеті.

         Дотримуйтесь вище перелічених профілактичних заходів щодня, виконуючи будь-які дії з пацієнтом!

 

          Матеріали активізації студентів:

1. Яке обладнання повинно бути у процедурному кабінеті?

2. Як накрити стерильний маніпуляційний стіл?

3. Що таке асептика?

4. Що таке антисептика?

5. Що таке асептична зона?

6. Як здійснити перед стерилізаційну очистку виробів медичного при. значення?

7. Як здійснити контроль якості передстерилізадійної очистки на виявлення залишків крові?

8. Як готують і закладають перев'язний матеріал у бікси?

9. Що таке стерилізація?

10. Які режими стерилізації паровим методом?

11. Для чого використовують індикатори стерильності?

12. Які розчини використовують для хімічної стерилізації?

13. Які заходи безпеки медичних працівників щодо зараження вірусни­

ми гепатитами В, С і СНІДом?

 

          Матеріали самопідготовки студентів за темою лекції

Касевич Н.М., Загальний догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка. К.: Здоров’я, 2009.

Лісовий В.М. Основи медсестринства: підручник. – К.:ВСВ «Медицина», 2013. – стор. 27 – 39; 

Пасєчко Н.В. Онови сестринської справи.: курс лекцій. – Тернопіль «Укрмедкнига», 1999. – стор.29 – 57; 79 – 101.

Губенко І.Я., Шевченко О.Т., Бразалій Л.П., Апшай В.Г. Медсестринський процес6 Основи сестринської справи та клінічного медсестринства. – К.: «Здоров’я», 2001.

Самостійна робота №1.

        

          Література

Навчальна: Лісовий В.М. Основи медсестринства: підручник. – К.:ВСВ «Медицина», 2013. – стор. 27 – 39; 

Пасєчко Н.В. Онови сестринської справи.: курс лекцій. – Тернопіль «Укрмедкнига», 1999. – стор.29 – 57; 79 – 101.

Самостійна робота №1.

 

 

 

Методична:  Губенко І.Я., Шевченко О.Т., Бразалій Л.П., Апшай В.Г. Медсестринський процес6 Основи сестринської справи та клінічного медсестринства. – К.: «Здоров’я», 2001.