Викладач Шарій В.М. Предмет Догляд за хворими та медична маніпуляційна техніка Група 2 А, 2Б л/с Дата 12.01.21р. – 2 Б л/с 13.01.21 р. - 2Ал/с Тема № 7 (№1 другий семестр) Харчування пацієнтів

 

Викладач	Шарій В.М.
Предмет	Догляд за хворими та медична  маніпуляційна техніка
Група	2 А, 2Б л/с
Дата	12.01.21р. – 2 Б л/с 13.01.21 р. -  2Ал/с
Тема  № 7 (№1 другий семестр)	Харчування пацієнтів

 

valentinashar@ukr. net:  якщо виникають питання спілкуємось за цією адресою.

План:

1.     Основи раціонального харчування.

2.     Основні принципи лікувального харчування.

3.     Лікувальні столи , характеристика основних лікувальних столів.

4.     Організація харчування в стаціонарі.

5.     Складання порційної вимоги.

6.     Годування тяжкохворих у ліжку:

а/ сервіровка столу

о/ годування з ложки та поїльника.

7.       Контроль продуктових передач, вмісту тумбочок  і холодильника.

8.       Види штучного харчування пацієнта: через зонд, через гастростому, парентерально, за допомогою живильної клізми.

9.       Можливі проблеми пацієнта:

а/ зменшення апетиту,

о/ дефіцит знань про призначену дієту.

 

Лікувальне харчування /дієтотерапія/ - правильно організоване харчування пацієнтів , що активно впливає на перебіг захворювання.

1. Харчування людини, як одна з основних фізіологічних потреб живого організму, відіграє важливу роль у збереженні здоров’я. З продуктами харчування людина отримує речовини , необхідні  для нормальної життєдіяльності  - білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, воду, вітаміни. Всі вони беруть учать у процесах обміну речовин, розпадаються та виводяться з організму. Окислюючись та згораючи, білки, жири, вуглеводи виділяють енергію, яка вимірюється калоріями / кілокалоріями /.

1 г білка виділяє – 4,1 ккал
1 г жиру  - 9,3 ккал
1 г вуглеводів – 4,1 ккал

Енергетичну цінність  продуктів визначають за спеціальними таблицями. Здорова людина в раціоні харчування при різноманітній їжі одержує в середньому 3000 ккал на добу, тобто 40 ккал на 1 кг маси тіла. Ця величина змінюється залежно від умов життя та інтенсивності праці. У стані спокою достатньо 25-28 ккал, при легкій роботі – 35, при роботі середньої інтенсивності  - 45-50 і при важкій – 60-70 ккал на 1 кг маси тіла.
        За допомогою таблиць енергетичної цінності продуктів підраховується, яка кількість і яких продуктів має бути в добовому раціоні людини.

Білки – є складовою частиною всіх тканин організму і складаються з амінокислотою / замінних і незамінних/. Основним джерелом білків є продукти тваринного походження , в рослинних продуктах їх більше в бобових та горіхах. Добова потреба у білках 100-120 г. При фізичному навантаженні та при тяжких хворобах добова кількість в білках збільшується

Жири – важливе джерело енергії. Жири тваринні та рослинні беруть участь у терморегуляції та захисну організму від охолодження, вони є опорою для багатьох внутрішніх органів, містять в собі жиророзчинні вітаміни: А, Д, Є, К. Середня добова потреба людини у жирах 80-100г., в тому числі 20-25 г рослинних жирів.

Вуглеводи – головне джерело покриття енергетичних витрат організму. Це переважно їжа походження. Вуглеводи сприяють кращому засвоюванню жирів, стимулюють  перистальтику кишечника / рослинна клітковина /. Відіграють велику роль в роботі м’язів, діяльності печінки, серця, нервової системи. Добова потреба у вуглеводах – 400-500г.

Вода – складає 60 %  маси тіла. Добова потреба у воді – 25,5 л.

Мінеральні солі – в рослинній та молочній їжі.

Вітаміни – джерело енергії і матеріал для будови клітини. При недостатності вітамінів – гіповітаміноз, при повній відсутності – авітаміноз.
       Водорозчинні вітаміни: комплекс груп В та С, жиророзчинні – вітаміни А, Д, Є.

2. При організації харчування має значення якісний склад їжі, кількість їжі, режим харчування.
       Існує 3 основних принципи лікувального харчування:
1) щадний
2) коригуючий
3) заміщуючий

Щадний режим: передбачає оберігання хворого організму від механічних, термічних, та хімічних чинників.
а/ хімічного щадіння дієта  б/ механічного щадіння дієта
 в/ термічне щадіння – температура страв: гарячих 60°, холодних не нижче 15°.
Коригуючий принцип – це збільшення чи зменшення в харчовому раціоні того чи іншого продукту.
- вуглеводів – при цукровому діабеті
- жири при захворюванні печінки, підшлункової залози.
При втраті білків – при гострих інфекціях – недокрів’я – слід підвищити в раціоні більшість білків.
При набряках – обмежують сіль та воду.
Розвантажувальні дні – необхідність частково чи повністю голодувати.
Обов’язковою вимогою правильно організованого харчування є вітамінізація їжі
Заміщуючий принцип – полягає в тому, що у харчовий раціон вводять речовини, в яких організм відчуває нестачу / при авітамінозах, білковому голодуванню /.
3. Лікувальні столи, їх характер – характеристика.

Дієта	Показання	Калорійність, режим	Характеристика
Ia	Загострення виразкової хвороби ерші 7-8 днів. Опіки стравоходу.	2000 ккал. Б-80гр. Ж-80-90гр. В-200гр. Приймати їжу кожні 2-3 години, на ніч молоко.	Стіл, механічно, хімічно, термічно щадний. Обмежити сіль; вуглеводи, молочні супи, слизуваті cупи з рису, перлової крупи, протерт овочі, паровий омлет, некруто зваренніяйця.
Iб	Через 7-8дн. Після дієти Ia.	Б-100гр. Ж-100гр. В-300гр. 2600 ккал. Прийом їжі через 2-3 год. + молоко, cвіжа сметана.	+ сухарі з білогохліба, картопляне пюре, сухий бісквіт, сир протертий, м'ясні та рибні парові страви.
№1	В стадії затухання запального процесу, рубцювання виразки, а також ремісія 2-3 дні.	Б-100гр. Ж-100гр. В-400гр. 3000 ккал. Режим харчування 6 разів , перед сном молоко, кефір.	Їжа дрібносічена, рідка або напіврідка, зварена або на пару. Забороняється бульйони з риби та  м'яса, гриби, смажені і жирн іпродукти, кава, гострі закуски, чорнийхліб, мариновані, копчені та консервовані продукти.
№2	Хр. Гастрит із секреторною недостатністю. Хр. Ентероколіт без загострення, одужування після операції.	Б-80-100гр. Ж-80-100гр. В-400гр. 3000 ккал. Вітамін "С" - 100мг.	Cтрави у протертому, січеному, або рубленому вигляді. М'ясний бульйон, юшка, з риби, супи вочеві, грибні, картопля, кабачки, буряки, протерта морква; відварені, тушковані, запечені, нежирні cорта м'яса у вареному, паровому, тушкованому, запеченному вигляді. Омлет, варені яйця, сир, сметана. Хліб білийв чорашній. Забороняється: бобові, жирні сорта м'яса.
№3	Хронічн захворювання кишок з закрепами.	Б-100гр. Ж-100гр. В-450гр. 3500 ккал. Режим 4-5р. На ніч - кефір, рослинна олія 1 ст. ложка.	Дієта багата на рослинну клітковину: /капусту, буряк, мокрва, житнійхліб/ Сирі овочі у вигляді cалатів з олією та фрукти, соки. Каша гречана, перлова. Варене м'ясо, риба, житний хліб, сир, масло. Забороняється: часник, цибуля, ріпа, редька, гриби.
№4	Гострі та хронічні захворювання кишок з профузними проносами/дизентерія, ентероколіт, в стадії загострення.	Б-80 Ж-70 В-50гр. 2000 ккал. Вітамін "С" - 100мг. Режим 5-6р. На день.	Механічне, хімічне, щадіння кишок. Обмежити: Жири та Вуглеводи. Виключається: Молоко, соки, солодощі, плавлений сир, капуста, буряк, ріпа, шпінат, щавель, бобові, копчені та квашеніпродукти.
№5а	Гострий холецистит, загостренняхронічного холециститу, панкреатиту, дискенезіяжовчовивіднихшляхів.		Механічне, хімічне, термічнещадіння. Стравипротерті, варені, чипарові. Обмежити: Жири, білки, вуглеводи у межах норм. Їжа молочно-рослинна. М'ясоварене, нежирне  1 раз на добу.
№5	Хронічнізахворюванняпечінки, підшлунковоїзалози.	Б-80-100гр. Ж-60-70гр. В-450-400гр. 2900 ккал. 5-6 разів на добу.	Страви молочно-рослинні, не протирати у вареному вигляді, м'ясонежирне. Вершкове масло, олія, молоко, сметана, сир, крупи. Забороняється: прянощі, мариновані, консервовані, копчені, шпінат, щавель, какао, шоколад.
№6	Подагра та сечокислийдіатез.	Б-8-100гр. Ж-80гр. В-40гр. 2700 ккал. 5 разів на день + рідина 2-2,5л.	Виключитим'ясні та рибн іпродукти, мариновані, копчені, шоколад. Показано: овочі, фрукти, молоко, м'ясо рідко, відварне.
№7а	ГострийгломерулонефритХронічна ниркова недостатність.	Б-5-30гр. Ж-80-100гр. В-400-450гр. 2500 ккал. Вітаміни "С" та "B", 5 разів.	Обмежитисіль, білки, жири, вуглеводи. Вегетеріанськіфруктовісупи, борошняни солодки страви, овочі, фрукти.
№8	Ожиріння.	Б-100-120гр. Ж-60-70гр. В-180-200гр. 1800-1850 ккал. + Вітамін С	Молочніпродукти, овочі, фрукти. Виключити: Мучні, м'ясніпродукти, квашені, копчені, шоколад, цукор, картопля, білийхліб. Воду обмежити до 1000 мл., розвантажувальнідні.
№9	Цукровийдіабет.	Б-100-120гр. Ж-70гр. В-300гр. 2400 ккал.	Обмежуютьвуглеводи, жири, картоплю, рис, виноград, банани, буряк, манку. Призначають: олію, овочі, крупи, м'ясонежирнє,молочніпродукти, хлібчорний. Виключають: Легкозасвоюванівуглеводи. /солодощі, торти, тістечка/. Кулінарнаобробкаїжізвичайна.
№10	Захворюваннясерцево-судинноїсистемивстадіїкомпенсації, недостатністькровообігу I ступеню, гіпертонічна хвороба I-Iст.	Б-80гр. Ж-70гр. В-35-400гр. 2500-2800ккал. Режим 5-6 разів.	Обмежують: кухонусіль /5-6гр/, рідину, до 1-1,2л; тваринний жир. Виключають: жирні блюда ізм'яса, риби, сдобнетісто, сольоні та консервовані закуски, алкоголь, каву, боби. Призначають: сірийхліб, сухарі, супивегетеріанські, круп'яні, молочні, фруктові; Борщі, м'яснийбульйон, - 1 раз на тиждень. М'ясо, риба, - не жирні. Омлет, пудінг, запіканка.
№10а	Захворюваннясерця з недостатнісюкровообігу II та III ступенів, інфарктміокарду, гіпертонічнахвороба III ступеню.		Різкеобмеженнякухонноїсолі /1,5-1,8гр/ та рідини. Виключають: супи, гострі та сольоні блюда, міцний чай та кава, жирні та мучніcтрави. Страви в вареному та протертому виді.
№11	Туберкульоз, загальне виснаження, анемія.	Б-120-140гр. Ж-100-120гр. В-500-550гр. 3800-4000 ккал. 5-6 разів на день.	Продуктихарчуваннярізноманітні.
№12	Захворювання нервово їсистеми.		Виключитизбуджуючіречовини: чай, каву, шоколад, алькогольнінапої. Обмежитим'ясо, гострі страви.
№13	Інфекційні хвороби з високою температурою.	Б-70-80гр. Ж-70гр. В-400гр. 2200 ккал.	Зменшитижири та вуглеводи; Збільшитикількістьрідини у виглядінапоїв; Призначають: м'яснийбульйон, супи з протертихкрупів, овочів, молочнікаші, картопляне пюре, м'ясні та рибні страви. В січеному, перемеленомувигляді.
№14	Фосфатурія з лужною реакцією сечі.	Б-80-100гр. Ж-100гр. В-400гр. 2800 ккал. Режим 4-5 разів.	Виключитипродуктибагаті на кальцій/молоко, сир/, бобові, міцнім'яснібульйони, шоколад, каву.
№15	Різнізахворювання , що не потребуютьспеціальноїдієти.	Ж-80-100гр. В-400-500гр. 3500 ккал. Режим 4-5 разів.
№0	Призначають у першідніпісляоперацій на шлунку та кишках, а також при напісвідомомустані.		Їжарідка, цільне молоко - виключають. Малими порціями, часто 2-3 дні.
№1 Хірургічна			На 4-5 днівпісляоперацій на органах травного каналу. Парові блюда, м'ясовідварене, протерте, омлет, бульйон не жирний, кашірідкіслизисті та з дитячогохарчування, сухарібілі, масло, кефір.

 

Порційну вимогу складає ст.. медсестра відділення згідно палатного порційника.   

Лікар, який проводить обстеження і лікування хворого, призначає дієту і записує в листок лікарняних призначень. Палатна медична сестра складає палатний порційник, де вказує загальну кількість хворих, а потім проставляє номер палати, прізвища та ініціали хворих, яким призначено відповідну дієту. На основі палатного порційника старша медична сестра відділення складає порційну вимогу, в якій вказує назву відділення, дату, загальну кількість хворих та кількість хворих відповідно до кожної дієти. Порційну вимогу подають на харчоблок попередньо за добу, а в разі наступних вихідних чи святкових днів — попередньо за 2 чи за 3 доби. Лікар-ординатор перед вихідними чи святковими днями попередньо проставляє відповідну дієту хворим. Підписує порційну вимогу завідувач відділення, старша медична сестра відділення та старша медична сестра приймального відділення, яка фіксує кількість поданих хворих на харчоблок і в разі госпіталізації пацієнтів у відділення стаціонару у вечірній та нічний час вранці наступного дня подає додаткову порційну вимогу на харчоблок лікарні.

 

                                    

  Порційник на харчування хворих

                                                  12.01.2021 р.

                        (за станом  на 8 год. 11.01 2021 р.)

Назва палат	Кількість хворих	Дієта 1        2	Дієта 3       4	Дієта 5       6	Дієта 7   8   9	Дієта 10   11	Дієта 12    13
Палата№1	4	2        1		1
Палата№2	6	2	1	2	1
Палата№3	4				1	3
Палата№4	2				2
Всього	16	2        3	1	3	2    1   1	3

 

Зав. відділенням___________                                             Дієтична сестра_____

Старша медична сестр______                                    Старша медична сестра    приймального відділення_____

 

 Медична дієтсестра (лікар-дієтолог) складає меню-порційник для всієї лікарні, де вказує: номер дієти, назву приготованої страви, кількість пацієнтів кожного відділення, які отримують дану страву, витрату необхідних інгредієнтів для виготовленя однієї порції і всіх порцій відповідної страви, вихід готової страви. (у грамах чи мілілітрах) на одну порцію

                                                             Годування важких хворих.
1. У  їдальні.
2. У  палаті .
 3.У  ліжку з ложечки, поїльника

Штучне харчування
1. Ентеральне /через зонд, гастростому,  єюностому, поживну клізму/.
2. Парентеральне /інфузійне через вену/.
3. Комбіноване.

Штучне харчування використовують у тих випадках, коли хворий не може самостійно їсти перорально або коли харчування природнім шляхом у силу тих чи інших причин (післяопераційний період, тяжке виснажливе захворювання) є недостатнім.

         Існує декілька способів штучного харчування: через зонд, який вводять у шлунок; через гастростому або єюностому (отвір накладений хірургічним шляхом у шлунку або в порожнисту кишку), або шляхом парентерального введення різних препаратів.

         Харчування хворих через зонд.

        

Показання до штучного харчування:
1. Утруднене ковтання.
2. Непрохідність стравоходу.
3. Стеноз вороття.
4. Стан після ОП на стравоході чи травному каналі.
5. Блювання.
6. Велика втрата рідини.
7. Відсутність свідомості.
8. Психози.
9. Міостенія.
10. Бульбарний параліч (порушене ковтання).

11. Опіки, сепсис.

Годування через зонд:

Показаннями до харчування хворих через зонд є:

• широкі травматичні пошкодження та набряки язика, глотки, гортані, стравоходу;

• бульбарний параліч (захворювання довгастого мозку з розладом ковтання і мови);

• тривала непритомність;

• відмова від їжі в разі психічних захворювань;

• стан після операції на стравоході, глотці.

 

Підготувати : стерильний тонкий зонд, вазелін, лійку, шприц, рідку їжу 600-800 мл, температура 40°.
1. Молоко, вергуни, сметана, яйця, бульйон, фруктові соки, протерте м’ясо, риба, сир.
2. Дитяче харчування: «Малютка», «Малиш», «Здоров’я».
3. Різні ЕНПІТ і /білковий, знежирений, безлактозний/.
4. Гомогенізовані консервовані суміші промислового виробництва з натуральних продуктів.
5. Промислові швидкорозчинні суміші рослинного походження.
6. «Елементи» дієти, які складаються з суміші синтетичних амінокислот, вітамінів, цукрів.

Годування через гастростому:

Живлення хворих через гастростому, єюностому.

         Застосування штучного годування за допомогою гастростоми необхідне після травм гортані, глотки і стравоходу або при тяжких опіках, після операцій на стравоході, при неоперабельних пухлинах стравоходу і

глотки.

         Для цього використовують спеціальну трубочку завдовжки до 20 см діаметром 5—6 мм з трохи розширеним дистальним кінцем, до якого приєднують заповнений харчовою сумішшю шприц Жане або лійку. Спочатку хворого годують невеликими порціями (по 150— 200 мл) по 5—6 разів на день. Поступово разову кількість їжі збільшують до 350— 500 мл, а кількість годувань зменшують до 3—4 разів.

         Продукти харчування такі самі, що й при годуванні через зонд, але додатково можна призначити протертий сир, змішаний з кефіром, протерте м'ясо, змішане з бульйоном. Іноді хворі самі ретельно розжовують їжу, розводять її рідиною і вливають її в лійку чи гумовий балон із м'яким наконечником, дно якого попередньо відрізають.

         У перші дні годують хворого через трубку, уведену під час операції через фістулу в шлунок і закріплену хірургічною лігатурою до шкіри. Потрібно уважно стежити за тим, щоб у перші дні після операції, коли ще не сформувався канал, трубка не випала. Якщо це трапилося, потрібно негайно повідомити лікареві. Самому ні в якому разі не можна вводити трубку, тому що введення наосліп може призвести до потрапляння трубки не в шлунок, а в черевну порожнину, а це загрожує розвитком перитоніту. Коли сформувався канал -1/а—-9 діб), трубку видаляють і щоразу використовують стерильну трубку, яку вводять перед годуванням пацієнта і видаляють після вдування.

         При деяких захворюваннях верхнього відділу травного каналу, в також після операції на шлунку накладають єюностому (фістулу до порожнистої кишки). Харчування через єюностому мало чим відрізняється від харчування при гастростомі, але варто дотримуватись таких правил: використовувати такі суміші, які за хімічним складом наближаються до хімусу здорової людини. Спочатку в кишку вводить сольовий розчин, який за електролітним складом близький до хімусу, з додаванням глюкози. Через 3—4 дні після адаптації кишок ентеральне харчування доповнюють уведенням білкових розчинів (гідролізин, амінопептид та ін.). Склад білково-сольової суміші під­

тримують на рівні показників хімусу. Останнім етапом програми ентерального харчування є поступове додавання до суміші жирової емульсії для задоволення енергетичних потреб організму (інтраліпід, ліпофундин).

         Необхідно систематично стежити за чистотою шкіри в ділянці гастро-, єюностоми. Шлунковий і кишковий сік, ферменти постійно і швидко подразнюють шкіру навколо стоми. Вона мацерується, виникають виразки, з'являється різкий кисло-гнилісний запах. Тому обов'язково після кожного харчування необхідно провести туалет шкіри навколо стоми, обробити шкіру 70 % етиловим спиртом, накласти на шкіру навколо стоми тонкий шар цинкової мазі або пасти Лассара, зверху — стерильну пов'язку (у перші дні до видалення зафіксованої трубки — у вигляді штанців), закріпити пов'язку смужками лейкопластиру, кожний раз змінюючи ділянку його накладання, щоб не виникло подразнення шкіри.

         Ректальне штучне живлення— це введення поживних речовин через пряму кишку. Нині цей спосіб штучного харчування втратив своє значення, оскільки було встановлено, що в товстій кишці відсутні умови для перетравлення і всмоктування жирів і амінокислот, але при невгамовному блюванні і різкому зневоднюванні організму.

         Можна вводити після дії очисної клізми ізотонічний розчин натрію бориду, 5% розчин глюкози. Щоб розчин швидше всмоктувався, потрібно на нижню трубку системи покласти теплу грілку, яку звертають ковдрою.

        

Парентеральне живлення. У тих випадках, коли за допомогою ентерального харчування не вдається забезпечити організм хворого необхідною кількістю поживних речовин, використовують парентеральне живлення. Необхідність в його застосуванні часто виникає у хворих з обширними порожнинними операціями як у процесі передопераційної підготовки, так і в післяопераційний період у разі виникнення сепсису, обширних опіків, тяжкої крововтрати, при тяжких інтоксикаціях, невгамовному блюванні.

Парентеральне годування:
в/в крапельно: гідролізин, гідролізат казеїну білковий, альвезин, амінопептид.
- жирові емульсії – лінофундин, інтралізін.
- р-ни глюкози + вітаміни, кровозамінники, розчини електролітів.
Швидкість введення 10-20 крапель за хвилину.

         Необхідність і особливість уведення в організм розчинів глюкози. У зв'язку з тим, що в організмі людини запасів вуглеводів у вигляді глікогену вистачає тільки на добу, а нервові клітини, еритроцити, паренхіма нирок і печінки в нормі не можуть використовував енергію жирних кислот, тому за відсутності природного харчуванню хворому вже через добу слід уводити парентерально розчин глюкози з додаванням інсуліну з розрахунку 1 ОД препарату (1 мл вміщує 40 ОД) на 4 г сухої речовини глюкози. Найчастіше вводять розчини внутрішньовенно за допомогою одноразових систем для введення інфузійних розчинів.

         Необхідність уведення в організм сольових розчинів і вітамінів. Для регуляції електролітного балансу хворим часто вводять такі розчини солей: ізотонічний розчин натрію хлориду, 4 % розчин калію хлориду, 10 % розчин кальцію хлориду, 25 % розчин магнію сульфату. Використовують також уведення готових кристалоїднихрозчинів: "Дисоль", "Ацесоль", "Хлосоль", "Лактасоль". Для регуляції обміну речовин в організмі хворим у разі потреби необхідно вводити такі вітаміни: 6 % розчин тіаміну броміду ( вітамін В^, 0,5 % розчин піридоксинугідрохлориду (вітамін В6), 0,003 %,0,01 %,0,02 %, 0,05 % розчин ціанокобаламіну (вітамін В12), 5 % та 10 % розчин аскорбінової кислоти (вітамін С). Вітаміни за призначенням лікаря додають у флакон з розчином глюкози. Але слід пам'ятати про те, що тіаміну бромід (вітамін В^ і піридоксину гідрохлорид (вітамін В6) не сумісні, тому їх необхідно вводити окремо і, як правило, у різні дні.

         Необхідність і особливість уведення в організм білкових гідролізатів.

 Для забезпечення білкової підтримки організму хворим уводять суху або нативну плазму, 10 % розчин альбуміну або протеїну, білкові гідролізати (амінон, гідролізин, амінопептид, гідролізат казеїну). У разі швидкого введення гідролізатів може виникнути відчуття жару, гіперемія обличчя, утруднене дихання. Тому доцільніше вводити білкові гідролізати одномоментно із розчином глюкози. Для цього в один флакон уводять голку-повітровід у другий — верхню голку інфузійної системи. Крім того, флакон з розчином глюкози та білкового гідролізату з'єднують стерильною поліхлорвініловою трубочкою для того, щоб розчини змішувалися.

         Таке введення білкових гідролізатів хворі переносять краще, білкові гідролізати доцільніше вводити у підігрітому стані. Для цього треба покласти грілку з теплою водою на нижню трубку системи і, довше зберегти тепло, накрити грілку ковдрою. У разі виникненні у хворого відчуття жару, гіперемії обличчя, утрудненого дихання, необхідно тимчасово відключити гідролізат, продовжувати вводити розчин глюкози, потім обережно знову підключити паралельно білковий гідролізат. Якщо у хворого виникла нудота, блювання, свербіж шкіри препарат необхідно відключити, переключити систему на розчин глюкози або ізотонічний розчин натрію хлориду і викликати лікаря.

У разі виснаження хворих (рак травного каналу, тяжкі оперативні втручання) призначають внутрішньовенне введення жирових емульсій (ліпофундин, інтраліпід). Швидкість уведення така сама, як і  білкових гідролізатів. До жирової емульсії не можна додавати вітаміни- електроліти та інші ліки.

         Правильно проведене парентеральне харчування сприяє запобі­ганню або, за наявності, усуненню у пацієнта тяжких порушень обміну речовин, допомагає ліквідувати явища інтоксикації, нормалізувати функції різних органів і систем.

 

                                                                                   УВАГА!
                                                                          ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!
1. Після годування пацієнта через зонд, що введений через ніс або гастростому, слід залишати пацієнта в напівлежачому положенні не менше 30 хвилин.
2. Для вмивання пацієнта, у котрого зонд введений через ніс, користуйтесь рушником, що змочений теплою водою. Не застосовуйте вату та марлеві серветки, так як вони можуть спровокувати чихання.
3. Слід доглядати за порожниною рота кожні 2 години, так як слизові оболонки пересихають і на них утворюються кірочки.
4. При догляди за пацієнтом з гастростомою або зондом, що введений через ніс слід його розташовувати у ліжку так, щоб він не лежав на зонді.
5. Виконуючи годування пацієнта через гастростому і спостерігаючи за нею в проміжках між годуванням, слід впевнитись в тому, що зонд добре зафіксований в стомі і вміст шлунка не вибігає ні через стому, ні через зонд.

6.  Після кожного харчування необхідно провести туалет шкіри навколо     стоми, обробити шкіру 70 % етиловим спиртом, накласти на шкіру навколо стоми тонкий шар цинкової мазі або пасти Лассара, зверху — стерильну пов'язку (у перші дні до видалення зафіксованої трубки — у вигляді штанців), закріпити пов'язку смужками лейкопластиру, кожний раз змінюючи ділянку його накладання, щоб не виникло подразнення шкіри.

Дайте відповіді на запитання:

1.     На яких принципах  базується лікувальне харчування?

2.     Перерахуйте показання до годування хворих через зонд.

3.     Якого правила треба дотримуватись при годуванні хворого через зонд?

4.     Назвіть показання до гастростоми і єюностоми.

5.     Чому необхідно здійснювати ретельний догляд за шкірою навколо стоми?

6.     Що можна вводити хворим парентерально для забезпечення білкової підтримки організму?

7.     Які особливості парентерального введення білкових гідролізатів і жирових емульсій?

8.     Які рідини можуть всмоктуватися при ректальному введенні?

Література:

Касевич Н.М. Загальний догляд за хворими і медична маніпуляцій на техніка. – К.: Медицина, 2008. – стор.101 – 117, 128 -135.

Касевич Н. М. Основи  медсестринства в модулях . – К.: Медицина, 2013. – стор. 113 – 128.

Режимдоступу:

https://drive.google.com/drive/folders/1Fd1614FhBBCUjTOIgEJAOQhntKMv  6Rw

Лісовий В.М. Основи медсестринства. – К.: ВСВ «Медицина», 2013. Стор.412 – 465.