Шарій В.М. Предмет Основи медсестринства Група 2 А с/с Дата 25.01. 21р. Тема № 1 ( другий семестр) Найпростіші методи фізіотерапії.

 

Викладач	Шарій В.М.
Предмет	Основи медсестринства
Група	2 А с/с
Дата	25.01. 21р.
Тема  № 1 ( другий семестр)	Найпростіші методи фізіотерапії.

 

 

Тема: Найпростіші методи фізіотерапії

План

Застосування холоду і тепла.

Застосування гірчиці та гірчичників.

Застосування банок.

Компреси.

Припарки.

Застосування міхура з льодом.

Світлолікування.

Гірудотерапія.

Дія холоду:

Звуження дрібних судин.

Сповільнюється кровообіг.

Зменшується приплив крові.

Знижується чутливість нервових рецепторів.

Така дія холоду діє протизапально, зменшує больові відчуття, сприяє зупинці кровотечі.

До процедур з дією холоду відносяться: прикладання міхура з льодом, холодний компрес, примочки.

Дія тепла:

Розширення дрібних судин.

Посилюється прилив крові.

Активізується життєдіяльність клітин.

Така дія тепла сприяє розсмоктуванню запального процесу, заспокоює больові відчуття, послаблює свербіж шкіри, знімає спазм не посмугованих м’язів.

До процедур з дією тепла відносяться: зігрівальний компрес, гарячий компрес, грілка, припарки,банки, парафін, ванни.

Фізіотерапія - це цілеспрямований вплив на організм людини з лікувальною метою різних природними фізичними факторами: водою, теплом,холодом, електромагнітним полем, струмом, ультразвуком та ін.. ці фактори рефлекторно впливають на рецептори шкіри і викликають місцеві та загальні реакції організму.

Місцеві реакції: почервоніння шкіри, посилюється місцево кровообіг.

Загальні реакції: поліпшення сну,апетиту, настрою.

 

ГІРЧИЧНИКИ

МЕХАНІЗМ ДІЇ НА ШКІРУ: ефірні масла подразнюють шкіру, в результаті чого поверхневі судини шкіри розширюються, збільшується приплив крові до відповідних ділянок шкіри, рефлекторно посилюється кровообіг у підлеглих тканинах.

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ: відволікаюча дія для зменшення болю, протизапальна дія.

ПРОТИПОКАЗАННЯ: підвищена чутливість до гірчиці, захворювання шкіри, гарячка вище 38*С, легенева кровотеча,злоякісні утворення,туберкульоз.

НАКИ ОЗПРИДАТНОСТІ ГІРЧИЧНИКІВ: сухий гірчичник приємно пахне, гірчиця не обсипається, вологий гірчичник виділяє гострий специфічний запах гірчиці. Самостійно виготовлені гірчичники сильніші: порівно взяти порошку гірчиці і муки, змішати з водою 40*С, витримати ЗО хвилин щоб утворилась гірчична олія, нанести на тканину тонкий шар 0,25 - 0,5 см, зверху прикрити іншим шаром тканини.

МІСЦЕ ПРИКЛАДАННЯ ГІРЧИЧНИКІВ: потилиця, верхня частина грудини, між і під лопатками, на ділянку серця, на литкові м’язи.

ТРИВАЛІСТЬ ДІЇ ГІРЧИЧНИКІВ: 10-15 хвилин.

Для зменшення болю, маленьким дітям ,під гірчичник підкладають марлю,цигарковий папір.

Після зняття гірчичників необхідно зняти залишки гірчиці вологою серветкою, витерти шкіру насухо, тепло укрити хворого.

ГІРЧИЧНА ВАННА ДЛЯ НІГ: 50 г гірчиці, 8 - 10 л води, температура води 50*С, тривалість ванни 20-30 хвилин. Після ванни сполоснути ноги теплою водою, витерти, вкласти хворого у ліжко.

Суха гірчиця насипана у шкарпетки під дією вологи шкіри м’яко подразнює шкіру, розширює судини, поліпшує кровообіг.

БАНКИ: скляна ємність з потовщеними краями, 30 - 60 мл об’єму.

МЕХАНІЗМ ДІЇ БАНОК: у банці створюється від’ємний тиск, що посилює приплив крові, у товщі шкіри дрібні судини розриваються, утворюються крововиливи, кров розсмоктується - це біологічно активні речовини, вони сприяють розсмоктуванню запальних явищ, зменшенню болю.

ПОКАЗАННЯ: запальні процеси органів грудної клітки, радикуліт, міозит, міжреберна невралгія.

ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ БАНОК: туберкульоз легень, легенева кровотеча, злоякісні пухлини, висока температура тіла, виснаження(кахексія), підвищена чутливість шкіри, загальне збудження з судомами, кровоточивість тканин.

МІСЦЯ ПОСТАНОВКИ БАНОК: на грудну клітку спереду праворуч, спину, поперекову ділянку.

НЕ МОЖНА СТАВИТИ БАНКИ НА:грудину, ділянку серця, грудину, молочні залози, хребет.

Щоб банки щільно прилягали до шкіри її треба змастити вазеліном. Банки тримають на шкірі 10-15 хвилин. Після зняття банок пацієнтові рекомендують полежати ЗО - 40 хвилин .

МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ БАНОК: опіки, алергізація організму.

ПРИМІТКА: факіл тримати у банці короткий час, щоб краї банки не нагрілись; якщо на шкірі після зняття банок утворились багряні плями та пухирі наповнені серозною рідиною необхідно зняти вазелін ватним тампоном, місця крововиливів та пухирі обробити 96% спиртом.

ГРІЛКА (водяна, електрична) - це сухе тепло.

ПОКАЗАННЯ: розсмоктування запальних інфільтратів, зменшення болю спастичного характеру, хронічні запальні процеси органів черевної порожнини, травми в перші години, кровотечі, пухлини,-висока гарячка. ^/б7 ' ^v

ПРОТИПОКАЗАННЯ: гострі запальні процеси черевної порожнини, травми в перші години, кровотечі, пухлини. Висока гарячка.

Грілку наповнюють водою на % об’єму, температура води до 60*С. Для кращої тепловіддачі з грілки видаляють повітря і закривають корком. Для профілактики протікання грілки та опіків пацієнта слід перевірити герметичність грілки - перевернути грілку вниз корком.

Для уникнення надмірної дії температури грілки на шкіру пацієнта грілку слід обгорнути пелюшкою.

Температура води у грілці для непритомного хворого повинна бути до 40*С.

ПРИ ТРИВАЛОМУ ЗАСТОСУВАННІ ГРІЛКИ НЕОБХІДНО: ЧЕРЕЗ КОЖНІ 20 ХВИЛИН РОБИТИ ПЕРЕРВИ НА 15 - 20 ХВИЛИН.

ЗІГРІВАЛЬНИЙ КОМПРЕС (сухий, вологий). Лікувальна багатошарова пов’язка.

Показання : при гострих та хронічних запальних процесах у шкірі, підшкірній основі,суглобах, плеврі, молочній залозі, вусі, інфільтратах після ін’єкцій, травми через добу, тощо.

Протипоказання: висока температура тіла, алергічні висипи, пошкодження шкіри,гнійничкові захворювання шкіри (фурункул, карбункул).

Дія зігрівального компресу: знеболююча, розсмоктуючи.

Шари зігрівального компресу: 1-й шар - волога серветка складена у 6 -8 шарів марлі або полотна; 2-й шар - вощений папір або клейонка більша за серветку з усіх боків на 2 см (герметизуючий шар), 3-й шар - вата більша від клейонки на 2 см (утеплюючий шар), 4-й шар - фіксуюча пов’язка.

Правильність накладання компресу перевіряють через 2 години, серветка повинна бути теплою і вологою.

Водний компрес накладають на 8 - 10 годин, напів-спиртовий компрес накладають на 4 - 6 годин, концентрація спирту для напів-спиртового компресу - 45* - 50*.

Після зняття компресу шкіру необхідно : протерти теплою водою, висушити рушником, накласти суху теплу пов’язку.

СУХИЙ ЗІГРІВАЛЬНИЙ КОМПРЕС це звичайна ватно-марлева пов’язка, застосовують після зняття зігрівального компресу, або гарячого компресу.

Повторний зігрівальний компрес накладають не раніше як через 1 годину.

Для попередження мацерації шкіри перед повторним накладанням зігрівального компресу необхідно(це коли серветку змочують водою) - шкіру попередньо протерти 45% розчином етилового спирту і насухо витерти.

Лікувальний компрес - це коли серветку змочують: лікувальними засобами (медичною жовчу, рідиною Бурова, камфорним маслом, рослинною олією).

Перед накладанням лікувального компресу шкіру необхідно змастити: дитячим кремом чи вазеліновою олією.

На шкіру, змащеною йодною настоянкою,накладати зігрівальний компрес не слід,бо утворяться глибокі опіки.

ГАРЯЧИЙ КОМПРЕС

Дія гарячого компресу: - розширює кровоносні судини; - інтенсивно посилює кровообіг; - знімає спазм судин; - має виражену розсмоктуючу дію; - виражену знеболюючу дію.

Показання до застосування: головний біль - до голови; - колапс - до кінцівок; бронхіальна астма - на грудну клітку; спастичний біль у животі - на живіт; біль у суглобах - на суглоб; біль у м’язах - на уражене місце.

Температура води для гарячого компресу - 60*-70*С.

Шари компресу: полотнина до тіла, клейонка, рушник. Час дії гарячого компресу визначає лікар.

ПРИПАРКИ: сухі - пісок, сіль, висівки нагріті у торбинці; вологі - насіння льону,насіння вівсянки, борошно, висівки - варять до отримання густої каші, закладають у торбинку. Прикладають до хворого місця, накривають клейонкою і пелюшкою, залишають до охолодження.

Показання: хронічні захворювання органів черевної порожнини (холецистит хронічний, виразкова хвороба без схильності до кровотеч), середній отит, невралгія.

ГАРЯЧИЙ ПАРАФІН

Дія: глибоко прогріває шкіру і підлеглі тканини, протизапальна, розсмоктувальна.

Парафін розігрівають до 60-70*С і накладають на чисту суху шкіру. Наносять рідкий парафін кісточкою до утворення шару 1 -2 см. Зверху накладають клейонку, вату чи шерстяну тканину. Витримати від ЗО хвилин до 2 годин. Після зняття парафіну шкіру обсушити і змастити жиром.

МІХУР з льодом

Показання: кровотечі, гострі запальні процеси у черевній порожнині, травми у перші години, другий період гарячки.

У міхур до половини накладають шматочки льоду або снігу, додають невелику кількість води, витісняють повітря, закривають корок, обгортають пелюшкою, прикладають до тіла на 20 - ЗО хвилин з обов’язковою перервою на 10 - 15 хвилин. Тривала дія холоду на судини викликає їх перевтому і вони втрачають чутливість до подразника і розширюються (парез судин).

Не можна заморожувати воду у міхурі так як утворюється великий конгломерат льоду який викличе переохолодження тканин.

ХОЛОДНИЙ КОМПРЕС

Дія: звуження судин, зупинка кровотечі, знеболення. Застосовують при носовій кровотечі, в перші години після травми, забиття, другому періоді гарячки.

Для проведення процедури необхідно приготувати лоток, холодну воду, лід, дві серветки. Процедура триває до 60 хвилин, серветки змінюють кожні 2-3 хвилини.

ПРИМОЧКИ- це різновидність холодного компресу. Примочка відрізняється від холодного компресу тим ,що марлю чи серветку змочують лікувальним розчином. Для цього використовують настій ромашки, воду з оцтом (одна столова ложка оцту на склянку холодної води).

ВОДОЛІКУВАННЯ

Ванни:за призначенням поділяються на гігієнічні, лікувальні, профілактичні.

Ванни бувають загальні і місцеві. Місцеві ванни поділяються на: половинні, сидячі, ручні, ніжні.

За температурою води ванни розрізняють: холодні - температура води 15-20*С, тривалість ванни 3-5 хвилин; прохолодні ванни - температура води до 33*С; індиферентні ванни - температура води до34 - 36*С; теплі ванни - температура води 37 39*С, тривалість ванни 10 - 15 хвилин; гарячі ванни - температура води вище 40*С, тривалість ванни 20 хвилин; ручні та ніжні ванни - температура води 40- 45 *С, тривалість ванни 10-20 хвилин.

При зануренні хворого у холодну ванну відбувається звуження судин, посилюється обмін речовин, зменшується тепловіддача, посилюється теплопродукція.

Гаряча ванна діє на організм таким чином: судини розширюються, посилюється потовиділення, зменшується обмін речовин, тепловіддача посилюється, теплопродукція зменшується.

Показання до застосування гарячої ванни: радикуліт,поліневрит, ниркова та печінкова кольки, подагра, захворювання суглобів.

Протипоказання до застосування гарячої ванни: серцево-судинні захворювання, високий артеріальний тиск, схильність до кровотеч, кахексія.

Якщо у пацієнта стан пригнічений, апетит знижений, яку ванну краще застосувати - гарячу чи прохолодну? (прохолодну).

У пацієнта поганий сон, біль у м’язах і суглобах, дратівливість. Яку ванну за температурним фактором краще застосувати - холодну,прохолодну, теплу, індиферентну, гарячу? (теплу).

Скипидарні ванни застосовують при захворюваннях периферичних нервів(радикуліт, неврит,поліартрит).

Крохмальні ванни застосовують при ексудативному діатезі, вони зменшують свербіж шкіри, підсушують шкіру.

Шавлійові ванни застосовують при запальних процесах жіночої статевої системи, захворюваннях периферичної нервової системи, травмах опоно-рухового апарату.

Хвойні ванни застосовують при дратівливості, безсонні, функціональних розладах нервової системи.

СВІТЛОЛІКУВАННЯ - електрофізичні лікувальні процедури.

Теплову процедуру можна отримати за допомогою ламп: солюкс, інфраруж, лампа Мініна.

Основним діючим фактором у них є:

- Інфрачервоні промені, вони проникають у тканини на 3 0 4 мм і перетворюються в теплову енергію і викликають судинну реакцію: короткочасний спазм з наступним стійким розширенням судин. Це веде до підвищення місцевого кровопостачання, виникає теплова ерітема, що триває 30-60 хвилин потім зникає.

Інфрачервоне опромінення викликає поліпшення обміну речовин, знижує больову чутливість, знімає спазм судин, розсмоктуються запальні процеси.

СОЛЮКС - лампа рефлектор, вольфрамова нитка розжарювання - інфрачервоне опромінення. Опромінюють щодня місцево по 10-30 хвилин.

Лампа інфраруж - інфрачервоне опромінення, спіраль нагрівається електричним струмом до500*С. опромінюють місцево поЮ-15-30 хвилин.

Лампа Мініна: рефлектор, синя лампа,теплові промені і ультрафіолетові промені. Тримати в руках до відчуття тепла, процедура триває 10-15 хвилин.

УЛЬТРОФІОЛЕТОВЕ ОПРОМІНЕННЯ - ДЖЕРЕЛО ГАЗОРОЗРЯДНА ЛАМПА, зокрема дугова ртутна трубчаста лампа. Це трубка з впаяними вольфрамовими електродами, повітря з трубки викачане, її порожнина заповнена парами ртуті і газу аргону.

Нормальний режим роботи лампи після увімкнення встановлюється через 5-10 хвилин.

МЕХАНІЗМ ДІЇ УФ - ОПРОМІНЕННЯ:

-протизапальна дія; знижує больову чутливість, знижує артеріальний тиск, стимулює еритропоез, прискорює за живлення ран, нормалізує ліпідний обмін, сприяє утворенню вітаміна Д.

Протипоказання до застосування УФО: злоякісні пухлини, схильність до кровотеч, гіпертиреоз, захворювання крові, активний туберкульоз легенів, гіпертонічна хвороба З стадії.

Ознаки опіку УФО очей: біль, світлобоязнь, сльозотеча, почервоніння кон’юнктиви.

Невідкладна допомога: холодні примочки, краплі з дикаїном.

Дозування УФО проводять за допомогою біодозиметра.

Біодоза це мінімальна інтенсивність опромінення, здатного призвести до утворення еритеми.

Дозиметр має 6 отворів. При визначенні біодози , якщо будуть використовувати загальне опромінення ,біодозиметр накладають на нижню частину живота. Опромінював розташовують над біодозиметром на відстані 50 см перпендикулярно до поверхні. Медичний працівник опромінює отвори біодозиметра послідовно відкриваючи отвори через кожні ЗО секунд. При визначенні біодози перевіряють шкіру на наявність еритеми через 24 години.

Загальна методика УФО це опромінення всього тіла. Місцева методика УФО це опромінення частин тіла. Групове опромінення УФО проводять з профілактичною метою. Індивідуальне опромінення проводять з лікувальною метою.

При виборі дози для групового опромінення орієнтуються на середню біодозу, що отримали 10 осіб при користуванні даною лампою (дані у паспорті лампи).

При індивідуальному загальному опроміненні послідовно діють на передню і задню поверхні оголеного тіла наростаючими дозами. Починати треба з 1/4 - індивідуальної дози збільшуючи через 2-3 процедури дозу вдвічі і доводять до 2 - 3 х біодоз за курс лікування .

При загальному індивідуальному опроміненні гіперемії шкіри не відбувається бо доза наростає поступово.

Місцеве опромінення проводять з відстані 50 см, використовують еритемні дози (гіперемія шкіри спостерігається).

Гірудотерапія .
Мета:  крововитягання.
Загальний та місцевий - протизсідний.
Гірудин – дія протизапальна , тромболітична, імуностимулювальна, протитромботична,  .
З лікувальною метою застосовують медичні та аптечні п’явки. Довжина дорослої п’явки – 3,6 см, поперек 10-12 мм , маса п’явки 1,2 – 2 г. На головному (звуженому) кінці п’явки є присосок, на його дні є рот з 3-ма щелепами з 90 зубчиками. На хвостовому кінці – є присоска, якою вона причіпляється до шкіри. Спинка п’явки оливково-зелена, часто майже чорна, зі смугами повздовжніми, що мають червонуватий колір. Черевце – оливково-зелене з чорними плямами. Здорова п’явка швидко рухається у воді, тіло еластичне, слизьке, добре скорочується при дотику.

П’явку використовують тільки один раз! Щоб не передавати гепатит та СНІД.
Після використання п’явок закладають у формалін або нашатирний спирт, чи солону воду. П’явка висмоктує за 1 годину від 10 до 15 мл крові.

Показання до застосування п’явок :
1. Профілактика і лікування ішемічної хвороби серця, стенокардії, інфаркту міокарду, ішемічний інсульт, атеросклероз аорти та вінцевих судин, гіпертонічна хвороба, тромбофлебіт, венозний застій у печінці, х.р. застій крові у легенях.
2. Протипоказання до застосування п’явок:
      - анемія, ламкість судин, зниження зсідання крові, гіпотонія, гострий септичний стан,злоякісні пухлини, алергічні захворювання.
3. Не прикладають п’явки  в тих місцях де вени або артерії проходять близько до шкіри (скроні, ділянки щелепи, шия);
в місцях де шкіра тонка та чутлива – обличчя, шия;
- на ділянках де шкіра пухка – обличчя; або де шкіра надто жорстка ( долоні, підошва).
4. Відхідник, піхву слід закрити ватними тампонам з вазеліном, щоб п’явки не заповзли туди.
Техніка прикладання п’явок
1. П’явки відібрати з води у склянку і витримати 2-3 год.
2. Підготувати шкіру пацієнта до прикладання п’явок:
- місце де є вологе – поголити ( заздалегідь, щоб не було запаху мила).
- знезаразити шкіру 70% етиловим спиртом.
- потім протерти ватним тампоном змоченим теплою кип’яченою водою; позначити місце -  діамантовим зеленим, обробіть 3% перекис водню.
- потім потерти сухим ватним тампоном, промасажувати та змочити шкіру 40% р-ном глюкози.
3. Підготувати пацієнта:  вкласти пацієнта в необхідне положення (лежачи чи напівлежачи) – профілактика непритомності : підкласти клейонку та пелюшку.
4. Приготувати: здорові голодні п’явки, пробірку, хірургічний пінцет, 40% р-н глюкози, кухонну сіль або її розчин, стерильні серветки, вату, бинт, засоби гоління при необхідності (безпечна бритва, мило, помазок).

Прикладати п’явку можна руками взявши за головний кінець або за допомогою пробірки. П’явку помістити в пробірку так щоб задній кінець був до дна пробірки.
Брати п’явку  пінцетом не можна! Тримати п’явку до тих пір поки вона не приссеться. Можна на поверхню тіла прикласти папірець з отвором куди прикласти п’явку.
- Ознаки присмоктування п’явки є:
           - поява болю та хвилясті рухи передньої частини тіла п’явки.
           - під задню присоску треба підкласти стерильну серветку (щоб не знижувалась активність сосання)
           - при закінченні смоктання – провести ватною змоченою теплою водою вздовж спинки п’явки;
           - якщо п’явка присмокталась і швидко відпала – її треба замінити іншою.
           - п’явка смокче кров 30-45 хв. і більше (10-20 хвилин)
           - п’явка сама відпадає, або якщо її треба зняти раніше то треба її змочити солоним розчином під передньою присоскою.
Відривати п’явку не можна. (буде кровити)
Після зняття п’явок місця їх укусів кровоточать протягом 6 годин – 1 доби и більше
1. На ранку обробити перекисом водню 3% або 5% р-ном калію перманганат. Накласти тугу ватно-марлеву пов’язку і тримати її протягом доби, якщо вона протекла кров’ю її треба підбинтувати ватою або бинтом.
2. Після зняття пов’язки – шкіру обробити 3% р-ном перекису водню і ще на 2-3 доби накласти суху асептичну пов’язку.
3. Застосувати п’явки на тому ж місці можна через 3-4 дні. Сеанс лікування 2-4 рази 3-4 дні.

Ускладнення при застосуванні п’явок:
1. Досить сильний біль ( у чутливих пацієнтів).
2. Тривала кровотеча  з під - давлячої пов’язки. Крововиливи у підшкірну жирову клітковину (ламкість судин).
3. Алергічні реакції (свербіж, висип, набряк Квінке) Нагноєння рани.
4. При сильній кровотечі до рани прикласти тампон змоченим міцним розчином перманганату калію і знову щільно забинтувати.

При травмуванні  великої судини – накладають затискач на неї та накладають судинній шов.

Догляд за пацієнтом:
1. Пацієнт після сеансу гірудотерапії дотримується ліжкового режиму 2 доби.
2. Відмінити йому: сечогінні, препарати йоду, антикоагулянти.

Місце постановки п’явок:
1. Г. хв-ба – соскоподібний відросток по вертикальній лінії на відстані 1 см від вушної раковини.
2. Передінфарктний стан – та інфаркт міокарда – на ділянку серця (III – Vміжребр’я на 1 см від грудини ліворуч)
3. Тромбофлебіт – уздовж затрамбованої вени на 1 см від неї розміщуючи п’явки в шахматному порядку з проміжками 5-6 см.
4. На праве міжребер’я вздовж реберною краю – застій на печінці.

 

Контрольні питання теми

Анатомічні ділянки, що застосовуються для накладання: гірчичників, банок, п’явок?

Який механізм дії міхура з льодом на організм?

Який механізм дії компресу на організм?

Який механізм дії припарки на організм?

Який механізм дії припарки організм?

Який механізм дії парафіну на організм?

Показання та протипоказання до застосування міхура з льдом.

Показання та протипоказання до застосування компресу.

Показання та протипоказання до застосування припарки.

Показання та протипоказання до застосування примочки.

Показання та протипоказання до застосування парафіну.

Місце накладання міхура з льодом.

Місце накладання компресу.

Місце накладання припарки.

Місце накладання примочки.

Місце накладання парафіну.

Що необхідно приготувати для накладання зігрівального компресу і як перевірити правильність його накладання?

Яка послідовність заповнення грілки водою та коли її застосовують?

Які можливі ускладнення при застосуванні вище перерахованих методів і як їм запобігти?

 

Література:

 

1.     Касевич Н.М Загальний догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка. К.: «Медицина» 2008р. – стор.137 – 155.

2.     Лісовий В.М. Основи медсестринства: підручник / В.М. Лісовий, Л.П. Ольховська, В.А. Капустник. – 2 – е вид. переробл. і допов. – К.: ВСВ «Медицина», 2013. –стор. 470 - 483.