Викладач Шарій В.М. Предмет Основи медсестринства Група 2 А с/с Дата 08.02.21 р. Тема № 10 лекція «ВИПИСУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ»

 

Викладач	Шарій В.М.
Предмет	Основи медсестринства
Група	2 А  с/с
Дата	08.02.21 р.
Тема  № 10 лекція	«ВИПИСУВАННЯ,  ЗБЕРІГАННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ»

 

 

          АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

         У лікувально-профілактичних закладах існує чітко регламентований порядок забезпечення ліками хворого. Виділяють такі послідовні його етапи:

1) призначення необхідних лікарських засобів (виконує лікар);

2) запис в історію хвороби і листок лікарських призначень лікарських препаратів з визначенням  доз і методів і методів їх застосування(виконує лікар);

3) складання замовлення на необхідні ліки і передача його старшій медичній сестрі відділення (виконує постова медична сестра);

4) формування загального замовлення по відділенню і надсилання його до аптеки та отримання відповідних ліків ( виконує старша медична сестра);

5) отримання ліків постовою медичною сестрою від старшої медичної сестри;

6) доставка ліків хворому (виконує палатна медична сестра).

          ЦІЛІ ЛЕКЦІЇ:

а) навчальні: набути уміння та навички виконання різних мед сестринських маніпуляцій, оволодіння технікою й майстерністю спілкування медичної сестри з пацієнтами та їх оточенням.

б) виховні:формування у студентів почуття відповідальності, професійної дисципліни, ділових якостей при виконанні медичних процедур. Підкреслити значення таких особливостей як витримка, зібраність, вміння співчувати, співпереживати з пацієнтом.

 

          ЗМІСТ МАТЕРІАЛУ

План :

1.Виписування лікарських препаратів у відділенні .

2.Зберігання лікарських препаратів у відділеннях .

3.Шляхи введення лікарських засобів :

- зовнішній(мазі, присипки,краплі, пластирі, аерозолі)

- внутрішній(через рот, під язик, в пряму кишку)

- парентеральний спосіб

4.Переваги і недоліки перорального способу , парентерального способу .

5.Організація роздавання лікарських засобів у стаціонарі.

6. Правила розведення антибіотиків .

7. Правила дозування інсуліну, гепарину.

8. Особливості введення в/м магнію сульфату , біциліну, в/в введення розчину строфантину , еуфіліну ,розчину хлористого кальцію, розчину інсуліну, гепарину.

9. Ускладнення , що можуть виникнути при парентеральному введенні лікарських препаратів.

 

Лікарські препарати відіграють велику роль у комплексному лікуванні різних захворювань .

Палатні м/с перевіряють листи призначень і складають перелік необхідних лікарських препаратів і передають його ст. м/с відділення . Вона виписує вимогу(накладну квитанцію) на одержання цих ліків українською мовою в 3х екземплярах .

Вимога складається із двох частин :

1)Відривної частини , яку направляють в аптеку;

2)Корінця який залишають у відділенні .

Підписують вимогу зав. відділенням  і ст. м/с .

 

Вимогу на отрутні , наркотичні препарати та етиловий спирт виписують латинською мовою в 4х екземплярах , ставиться штамп лік.закладу , підпис головного лікаря або його заступника , зав відділення та ст. м/с . Зазначають № історії хвороби, діагноз , прізвище , ім’я , по батькові хворого .

Ст. м/с отримавши лікарські засоби з аптеки перевіряє їх відповідність до вимоги .

Зберігання лікарських препаратів у відділеннях

За зберігання лік. препаратів несе відповідальність завідуючий відділення. Безпосередній виконавець за збереження  ліків  є ст. м/с

 -  Отруйні та наркотичні препарати група «А»  зберігаються у сейфах під ключем . На дверях сейфа , з внутрішньої сторони, роблять надпис «А» з емблемою отрути - « перехрещені кістки та череп» – і наводять перелік отруйних речовин із зазначенням вищих разових та добових доз . Запаси на 5 днів !

- Сильнодіючі препарати  група «Б»  зберігають в окремій дерев’яній шафі під ключем . Є  перелік препаратів та зазначені вищі разові дози та добові дози , таблиці протиотруйних дій.

 Ключі зберігаються у осіб , які призначені за відповідальність цих речовин . Отруйні , наркотичні та сильнодіючі препарати підлягають кількісному обліку в спеціальних журналах.  Журнали пронумеровані, завірені печаткою і підписані головним лікарем .

За порушення правил обліку і зберігання лікарських препаратів списків А і Б мед персонал притягується до кримінальної відповідальності . Веде журнал обліку препаратів ст. м/с. Вона   відпускає ці препарати  палатним м/с.

На посту м/с є сейф для зберігання препаратів гр А і Б . Ведеться журнал передачі ключів від сейфу . Наркотичні препарати призначає тільки лікар . Вводяться вони м/с в присутності лікаря . Лікар робиться запис про введення наркотичних речовин в історії  хвороби , підписує лікар  та медична сестра.

Порожні ампули з під наркотиків не викидають , а передають разом з ключами від сейфу черговій м/с , а вона черговому лікарю

Медичні   препарати зберігаються по групам і цілі застосування в кабінеті старшої медичної сестри та маніпуляційному кабінеті:

-лік.  препарати: вакцини , сироватки , емульсії , органопрепарати , настої , відвари зберігаються в холодильнику (+2*+10*) ( в холодильнику є термометр і чергові медичні сестри ведуть журнал контролю температури у холодильнику);

-окремо зберігають препарати з різким запахом , вогненебезпечні.

-  у холодильнику зберігають мікстури – 3 дні ; відвари , слизи , настої – 2 дні;

- стерильні розчини , що виготовлені в аптеці під обкатку  – 10 днів;

- стерильні розчини заводського виробництва зберігають відповідно  до терміну придатності зазначеного на етикетці.

Організація роздачі ліків у відділеннях.

Роздача ліків проводиться  згідно листка призначення:

- з пересувного столика згідно листка призначень , медична сестра пояснює пацієнтові  коли прийняти препарат  до їжі  чи  після їжі(цей спосіб займає багато робочого часу медичної сестри);

- з підносів біля столика м/с  - підноси поділені на окремі гнізда з підписом палати та прізвища пацієнта , ліки роздають згідно листа , приймають в присутності м/с (цей спосіб зберігає робочий час медичної сестри , але малоінформативний для пацієнта) ;

- не можна видавати ліки хворому на 3 прийоми;

- не можна давати ліки хворому без призначень лікаря.

 

Шляхи введення лікарських препаратів в організм:

1)    Зовнішній шлях:

- ч/з шкірні покриви: компреси , змащування , обтирання , розтирання шкіри , присипки , бовтанки , пасти , мазі;

- слизові оболонки : краплі в очі , ніс , вухо , закладання мазей за повіки ;

- дихальні шляхи – інгаляції.

2)    Ентеральний шлях :

3)    ч/з травний канал, ч/з зонд:  таблетки , пігулки; через пряму кишку: свічки, лікувальні клізми .

4)    Парентеральний шлях:  минаючи травний канал : ін’єкції всіх видів, в суглоби , серозні порожнини ,трахею , бронхи , спинномозковий канал , в порожнину серця .

 

Ентеральний шлях – це поширений , зручний , простий метод введення ліків .

Недоліки : неповне всмоктування ліків у травному каналі ;часткове руйнування їх травними ферментами; інактивація в печінці , що не дає змогу визначити точний рівень препарату в крові  ; не можливість ввести ліки при блюванні та в стані несвідомості ; подразнюють слизову оболонку шлунка та кишок ; діють через 20-30 хв після застосування , неможливість надавати невідкладну допомогу.

 

Парентеральне введення лікарських препаратів .

Перевага ін’єкцій : швидка дія препарату , що дуже  важливо при наданні невідкладної допомоги , точність дозування , виключається дія травних ферментів , можливе введення ліків при блюванні , непритомності , не бажанні приймати ліки .

Недоліки : дотримування складних правил асептики та антисептики , наявність стерильного інструментарію, можливість інфікуватись вірусним гепатитом , СНІДом

Можливі ускладнення : алергічні реакції , нейрогенні реакції , жирова емболія , повітряна емболія , запаморочення , колапс , аритмія , інфільтрати , гематоми , сепсис , абсцеси , тромбоемболія .

 

 Особливості введення деяких лікарських засобів.

Біцилін – антибіотик пролонгованої дії, відноситься до пеніцилінового ряду, це  білий порошок , утворює стійку суспензію при розчиненні, практично не розчинюється  у воді . При в/м  введенні у вигляді суспензії повільно всмоктується і протягом  4 тижнів поступає в кров . Препарат вводять тільки в/ м’язово ! в/ венне і ендолюмбальне введення не допустимі ! Суспензію готують асептично перед виконанням ін’єкції . Після ін’єкції можлива болючість в місці ін’єкції .

Біцилін уводять за спеціальною методикою з метою попередження ускладнення  - медикаментозної емболії. Часточки нерозчиненого біциліну, попадаючи в судину, можуть викликати перекриття судини в малому колі кровообігу, це небезпечно для життя пацієнта. Внутрішньом’язова ін’єкція виконується за правилами асептики. Спершу слід набрати у шприц розчинник і використати голку за розміром 0940, виконати введення голки у сідницю і залишити її там. Провести розчинення порошку біциліну у флаконі, набрати розчин у шприц, випустити повітря і переконавшись, що з голки введеної у сідницю не виділяється кров, ввести розчин біциліну.

 

2. Гепарин – вводять у вену , підшкірно , форма випуску : герметично закриті флакони по 5 мл з активністю 5000 , 10 000 , 20 000 од дії в 1 мл . обов’язково читайте етикетку, щоб знати дозу препарату. Гепарин відноситься до антикоагулянтів, краще вводити підшкірно  в передню черевну стінку навколо пупка. Перед уведенням розчину гепарину слід прикласти  до місця введення препарату міхур з льодом на 20 хвилин, щоб уникати синців. Відстань між ін’єкціями повинна бути приблизно 2 – 2,5 см щоб уникнути утворення синців.

Приклад: у флаконі 5 мл розчину гепарину, в 1 мл/5000 од. Пацієнтові з інфарктом міокарду призначено 10000 од гепарину внутрішньо-венно.  Скільки мл  розчину гепарину  набере медична сестра  у шприц?

Примітка: маленькі дози лікарських препаратів 2 – 3 – 4 – 5 мл перед уведенням внутрішньовенно розводять ізотонічним розчином так, щоб у шприці було не менше 10 мл розчину.

 

3. Інсулін – гормон , що регулює вуглеводний обмін .

Випускається у герметично закритих флаконах : простий інсулін короткої дії та інсулін пролонгуючої дії . Інсулін короткої дії можна вводити п/ш , в/м , (при коматозних станах) в/в. Інсулін пролонгованої дії вводять тільки п/ш  , в/м . З’єднувати інсуліни короткої дії та пролонгованої дії в одному шприці не можна ! В 1 мл може міститись 40 од інсуліну , 80 од, 100 од дії . Ін’єкцію інсуліну виконують за 20 хв до приймання їжі. Існують сучасні препарати інсуліну які можна вводити незалежно від приймання їжі; обов’язково читайте інструкцію препарату! Вечірню дозу інсуліну потрібно вводити не пізніше , як за 2 год. до сну , температура розчину інсуліну кімнатна , підігрівати не можна . Пацієнти отримують флакони з  інсуліном зразу всю дозу розраховану на місяць . Зберігають  флакони у холодильнику при температурі  2 – 8*С, інсулін, яким пацієнт користується на даний момент, необхідно зберігати за кімнатної температури в темному місці не довше 1 місяця. Ін’єкції інсуліну можна виконувати шприцом у якому є поділка 0,1 мл. Читайте етикетку на флаконі, щоб визначити дозу інсуліну в 1 мл. Якщо взяти одноразовий шприц на 2 мл, то вивчаючи шкалу поділок визначаємо, що 1 мл розділений на 10 маленьких поділок,  одна поділка це 0,1 мл. У флаконі 10 мл інсуліну, в 1 мл/40 од., тож в 0,1 мл= буде 4 од.

Об’єм в мл	Інсулін – 40од/мл	Інсулін – 80од/мл	Інсулін 100од/мл
О,1 мл	4  од	8 од	10 од
0,2  мл	8  од	16  од	20  од
0,3  мл	12  од	24  од	30  од
0,4  мл	16  од	32  од	40  од
0,5  мл	20  од	40  од	50  од
0,6  мл	24  од	48  од	60  од
0,7  мл	28  од	56  од	70  од
0,8  мл	32  од	64  од	80  од
0,9  мл	36  од	72  од	90  од
1,0  мл	40  од	80  од	100  од

 

Бажано ін’єкції виконувати інсуліновим шприцом. Місця введення інсуліну підшкірно:  зовнішня поверхня плеча, передньо-зовнішня  поверхня  стегна, передня черевна стінка. Якщо голка розміром 0420 ,то  голку вводять під кутом 30* – 45*, якщо розмір голки  0513 то голку вводять під кутом 90*.

Спирт руйнує інсулін, тож ін’єкційне поле краще обробляти не спиртом, а розчином хлоргексидіном. Місця ін’єкцій треба міняти, щоб уникати ускладнення – ліподистрофії.

4. Магнія сульфат: при парентеральному введені надає заспокійливу  дію на ЦНС , знижує АТ.  При прийому внутрішньо викликає послаблюючу дію , посилює виділення жовчі. В/в понижує збудливість дихального центру , великі дози можуть викликати параліч дихання.  В/в введення дуже повільне , при порушенні дихання негайно ввести в /в р-н хлориду кальцію (5-10 мл 10% р-ну ), дати вдихати кисень , штучна вентиляція легень – при зупинцІ дихання . Розчин магнію сульфату дуже болючий при в/м’язовому введенні, тож застосовуємо методику введення на новокаїновій подушці. Спочатку необхідно ввести розчин новокаїну 0,5% - 2мл, залишити голку в сідниці, набрати розчин магнію сульфату 8 мл (попередньо підігрітого на водяній бані) і ввести його через голку, що в сідниці. Таким чином ми досягаємо безболісного введення магнію сульфату і не порушуємо правило максимального одномоментного введення розчинів в/м’язові (10 мл). До сідниці слід прикласти грілку для кращого розсмоктування розчину.

Примітка: обов’язково переконатись,що у пацієнта відсутня алергія до розчину новокаїну!

 

5. Камфора : олійний розчин камфори при введенні під шкіру тонізує дихальний центр, стимулює судинний центр , під впливом камфори звужуються периферичні судини.  Виділяється з організму ч/з дихальні  шляхи , спричиняє виділення харкотиння. Олійний р-н камфори 20% для ін’єкцій вводять суворо під шкіру , перед уведенням обов’язково нагріти до температури тіла на водяній бані . Не допустиме потрапляння р-ну в просвіт судин , це може призвести до медикаментозної емболії (олійної) , що загрожує життю пацієнта.

Підшкірне введення олійного розчину проводиться з використанням голки розміром 08 38 або 07 38. Техніка підшкірної ін’єкції має особливості в тому, що після введення голки підшкірно під кутом 30 – 45* слід потягнути поршень до себе і переконатись, що в шприц не потрапила кров, тобто, голка не попала у судину, розчин в такому разі можна вводити.

Внутрішньом’язове введення олійних розчинів теж має особливості в тому плані, що ці розчини мають темне  забарвлення , краще використати методику введення розчину двох-моментно, як при введенні біциліну (спочатку ввести у сідницю голку, набрати олійний підігрітий розчин і якщо з голки не виділяється кров увести олійний розчин). Це профілактика олійної емболії.

 

6. Корглікон : 0,06% розчин  1 мл уводять в/в  дуже повільно  протягом 5-6 хвилин , в 10-20 мл фізіологічного р-ну.

 

7. Строфантин 0,05%-0,5-1мл на одне введення , розчин строфантину набрати в шприц та добрати 10-20мл ізотонічного розчину. Вводити дуже повільно протягом (5-6хв) т. як швидке введення може призвести до зупинки серця, в/м введення строфантину дуже болюче . Слід спочатку ввести 5 мл 2% р-ну новокаїну , а потім через голку ввести строфантин розведений в 1мл 2% р-ну новокаїну. Як правило розчин строфантину вводиться в/венно струминно.

 

8. Розчин кальцію хлориду – вводити  в/в (10% розчин 5-10 мл) дуже повільно, в/м і п/ш введення викликає некроз тканин. Особливість уведення  полягає в тому, що слід перевіряти находження голки у вені. Якщо пацієнт скаржиться на біль в ділянці голки при введенні розчину необхідно потягнути поршень шприца до себе і якщо кров у  шприц не поступає припинити уведення розчину. Введений розчин поза веною викликає некроз тканин. Негайно треба обколоти вражену ділянку 0,25% розчином  новокаїну, або 25% розчином магнію сульфату, або ізотонічним розчином. Профілактика такого ускладнення- це правильне виконання  техніки внутрішньовенної  ін’кції.

 

 

9. Еуфілін – вводиться  в/в – 2% - 5мл – 10 мл , в/м 24% - 2мл . Підшкірне введення подразнює шкіру ! В/венне введення викликає тахікардію , понижує АТ, вводити слід на 5 % р - ні глюкози чи ізотонічному розчині. Щоб зменшити побічну дію препарату необхідно спочатку набрати розчин еуфіліну 10 мл і добрати в шприц ще 10 мл ізотонічного розчину і вводити дуже повільно на протязі 5 – 6 хвилин.

 

Розрахунок дози антибіотиків.

Антибіотики це стерильний порошок у флаконах, мають дозу, яка визначається в грамах, міліграмах і одиницях дії.

1,0 г  =1000мг    = 1.000.000 од

0.5 г  =500мг      = 500000 од

0,25 г=250мг      = 250.000од

 Для розведення антибіотиків використовують ізотонічний р-н - 0.9% р-н натрію хлориду, вода для ін’єкцій , р-н новокаїну 0,25-0,5%.

 

Перше правило розведення антибіотиків: використовують  1мл розчинника на кожні 100000 од антибіотика ( використовують таке розведення для проби на індивідуальну чутливість до антибіотика , або якщо потрібно ввести дрібну дозу).

Друге правило розведення антибіотиків:  використовують 1мл розчинника на кожні  200.000 од антибіотика( використовують таке розведення, якщо доза антибіотика велика у флаконі це 1 г і більше) .

Третє правило розведення антибіотиків:  ввести декілька мілілітрів розчинника (але не менше 3 мл) і вибрати все, якщо ця доза для одного пацієнта .

1.     У флаконі 1г ампіциліну. Пацієнтові необхідно ввести 0,5 г в/м’язово.

 Переведіть г в одиниці дії.

Яким правилом розведете антибіотик?

Скільки мл розчинника введете у флакон?

Скільки мл розведеного антибіотика наберете для введення 0,5 г ампіциліну?.

2.     Розведіть цей антибіотик для проведення проби на індивідуальну чутливість до ампіциліну.

Яким правилом розведете антибіотик?

Скільки мл розчинника введете у флакон?

Як провести друге розведення антибіотика для виконання проби?

 

 

 

Проба на індивідуальну чутливість до антибіотика :

1) розвести  антибіотик за 1правилом;

2) набрати у шприц 1 мл  розведеного антибіотика(100.000 од) і добрати  в цей же шприц ще 9мл розчинника ;

3) ввести цей розчин у вільний від антибіотика флакон і підписати «для проби »;

4) з флакона  «для проби » набрати 0,2мл р-ну , випустити повітря з шприца і залишити 0,1 мл р-ну антибіотика  і зробити пробу в/ш (ввели 1000 од);

5) перевірити ч/з 20хв – якщо відсутня гіперемія , висипка , чи свербіж у місці введення розчину – вважати пробу негативною – антибіотик вводити можна .

6) на другій руці виконати пробу з розчинником , ввести 0,1 мл розчинника внутрішньошкірно  (новокаїну чи лідокаїну), результат перевірити через 20 хв. - якщо відсутня гіперемія , висипка , чи свербіж у місці введення розчину – вважати пробу негативною – антибіотик вводити можна .

 

Ускладнення ін'єкцій, профілактика, перша допомога.

Усі після ін'єкційні ускладнення діляться на загальні і місцеві.

До місцевих відносяться: інфільтрат, абсцес і флегмона, поломка голки, ліподистрофія, ушкодження нервових стволів, тромбофлебіт, некроз, гематома.

До загальних відносяться - масляна емболія, повітряна емболія, помилкове введення лікарських засобів, сепсис, СНІД, вірусний гепатит, алергічні реакції.

Інфільтрат:

Ознаки:характеризується утворенням ущільнення в місці ін’єкції, яке легко визначається під час пальпації.

Причини: порушення техніки ін'єкції, неправильний вибір місця для ін'єкції, введення непідігрітих масляних розчинів, багатократне введення лікарських засобів в одне і те ж місце, введення більшого об'єму лікарського засобу, чим допустимо для цього виду ін'єкції.

Профілактика:усунення причин, що викликають ускладнення, дотримання техніки виконання ін'єкції.

Лікування:зігріваючий компрес, грілка, йодна сітка на місце ін'єкції.

 

Абсцес, флегмона :

Абсцес–гнійне запалення м'яких тканин з утворенням порожнини, заповнено їгноєм і обмеженою від навколишніх тканин піогенною мембраною.

Флегмона–гнійне запалення підшкірно-жирової клітковини, таке, що не має чітких меж.

Ознаки:ущільнення, біль, гіперемія в ділянці ін'єкції, місцеве або загальне підвищення температури.

Причини:інфікування м'яких тканин в результаті порушення правил асептики.

Профілактика: дотримання правил асептики при виконанні проникаючих процедур.

Лікування:хірургічне.

 

Поломка голки.

Причина:різке скорочення м'язів при проведенні в/м ін'єкцій в положенні пацієнта стоячи (в ділянкусідниць і стегно), введення голки до самої  канюлі, використання старих зношених голок.

Профілактика:ін'єкції  виконуйте в положенні пацієнта лежачи, не використовуйт естарі голки, вводь те голки на 2/3 довжини.

Лікування: витягнути уламок голки пінцетом, якщо неможливо витягти голку – лікування хірургічне. Пацієнт не повинен рухатись до надання допомоги.

 

Ліподистрофія.

Ознаки: в місцях уведення інсуліну утворюються ямки під шкірою, оскільки сталося стоншування підшкірно-жирового шару.

Причини:багаторазове введення інсуліну в одну і туж ділянку.

Профілактика: чергування ділянок уведення інсуліну.

 

Ушкодження нервових стволів.

Ознаки: проявляються у вигляді невритів, парезів, паралічів, тобто можуть бути різного ступеня тяжкості.

Причини: механічне ушкодження нерва або нервового сплетення голкою при неправильному виборі місця ін'єкції, порушенні техніки введення, неправильному підборі довжини голки, а так само як результат хімічного опіку при попаданні деяких лікарських засобів в м'які тканини (наприклад при в/м введенні 10% хлористого кальцію).

Профілактика: дотримання техніки введення, правильний підбір голок, місця для ін'єкцій, особлива увага при введенні розчинів, що чинять подразливу дію на тканині.

Лікування: залежить від ступеня ураження, виконуйте призначення лікаря.

 

 

 

Тромбофлебіт – запалення вени і утворення в ній тромбу.

Ознаки: біль, гіперемія шкіри, утворення інфільтрату по ходу вени, може бути субфебрильна температура.

Причини: спостерігається при частих венепункціях однієї і тієї вени або при використанні недостатньо гострих голок.

Профілактика:чергування місць введення препаратів.

Лікування:зігрівальний компрес із маззю Вишневського, руку покласти на шину Белера або подушку.

 

Некроз (змертвіння) тканини.

Ознаки:біль, що посилюється в ділянці ін’єкції, набряк, почервоніння або багряно – синюшне забарвлення шкіри, підвищення загальної і місцевої температури тіла.

Причини: може розвинутися внаслідок невдалої венепункції або помилково введення під шкіру значної кількості подразливого засобу (10% розчин кальцію хлориду, 10% розчин натрію хлориду, 50% розчину білігносту, 76% розчину урографіну)

Профілактика:дотримання техніки введення препаратів, особливо коли пацієнт непритомний або перебуває під загальним наркозом.

Лікування:припинити введення препарату, обколоти місце потрапляння гіпертонічного розчину 0,25 – 0,5% розчином новокаїну або 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і накласти зігрівальний компрес.

 

Гематома (крововилив під шкіру )

Ознаки: під шкірою з’являються багряна пляма, оскільки голка проколола обидві стінки вени і кров потрапила у тканину.

Причини:наслідок невдалої венепункції.

Профілактика:дотримання техніки проведення внутрішньовенної ін’єкції.

Лікування: застосування напів - спиртового компресу.

 

Олійна емболія.

Ознаки:можлива в разі введення олійних розчинів підшкірно або внутрішном’язово. Олія потрапивши в артерію закупорює її, що призводить до трофіки прилеглих тканин, їх некрозу. Симптоми емболії легеневих судин: раптовий напад ядухи, кашель, посиніння верхньої половини тулуба (ціаноз), відчуття стиснення в грудях.

Причини:випадковепопадання масляного р- ну в судину при підшкірній абовнутрішньом’язовійін'єкціях.

Профілактика:враховуйте особливості техніки введення олійнихрозчинів.

Лікування:залежить від ситуації.

 

Повітряна емболія - при внутрішньовенних ін’єкціях і вливаннях можливе потрапляння повітря в судинне русло.

Ознаки:повітряної емболії – як олійної, але з’являються вони дуже швидко (протягом 1 хв) раптова непритомність, судоми, зниження АТ, тому що ліктьова вена велика і анатомічно розташована близько до легеневих судин.

Причини: грубе порушення техніки внутрішньовенного введення лікарських засобів.

Профілактика:дотримання техніки проведення внутрішньовенних ін’єкцій.

Лікування:опустити головний кінець ліжка та викликати лікаря.

 

Помилкове введення лікарського засобу.

Ознаки: від больової реакції до анафілактичного шоку.

Причини: неуважне виконання медичною сестрою призначень лікаря

Профілактика: перед ін'єкцій уважно прочитайте назву препарату, дозування, термін придатності, відсотковий вміст, звірте з листом призначення.

Лікування: якщо зроблена на кінцівці - накладете джгут вище за місце введення, припиніть введення лікарського засобу, введіть в місце ін'єкції 5-10 мл 0,9% розчину хлориду натрію, прикласти міхур  з льодом, подальше лікування за призначенням лікаря.

 

Сепсис (загальне інфекційне захворювання ) – може виникнути при грубих порушеннях правил асептики під час проведення внутрішньовенної ін’єкції або вливання, а також у разі використання нестерильних розчинів.

 

Вірусний гепатит  А, В, ні А ні В (сироватковий гепатит) – відноситься до віддалених ускладнень, які виникають через 2 – 4 місяці після ін’єкції, інфекційне захворювання, інкубаційний період якого триває 2 – 6 місяців.

ВІЛ – інфекція – інкубаційний період становить від 6 – 12 тижнів до кількох місяців.

 

Алергічні реакції - на введення того чи іншого лікарського препарату шляхом ін’єкції можуть перебігати у вигляді кропив’янки, гострого нежитю, гострого кон’юктивіту, набряку Квінке, найтяжча форма алергійної реакції –анафілактичний шок. Чим швидше після ін'єкції розвивається це ускладнення, тим серйозніше його прояв. Анафілактична реакція –найзагрозливіший прояв алергічної реакції, може стати причиною смерті пацієнта.

Ознаки: анафілактичний шок характеризується швидким розвитком загальних проявів : зниження АТ і t тіла, порушення з боку ЦНС, дихальної і серцево-судинної системи, занепокоєння, почуття страху, головний біль, запаморочення, шум у вухах, холодний піт, задишка, кашель (внаслідок набряку гортані), можливі судоми, зміна кольору шкірних покривів, симптоми з боку ШКТ (блювання, пронос), висип на шкірі, набряки.

Причини: індивідуальна непереносимість лікарських препаратів. Майже будь-який лікарський препарат може викликати алергічну реакцію, але найчастіше її викликають антибіотики, вакцини, білкові препарати, гормони, сироватки.

Профілактика: перед першим введенням препарату виявляйте алергічний анамнез пацієнта, уважно знайомтеся з медичною документацією, де фіксується непереносимість пацієнтом деяких препаратів (титульний аркуш історії хвороби), перед першою ін'єкцією антибіотиків і сироваток проводьте проби на чутливість до цього препарату, при проведенні інфузійної терапії, особливо при введенні крові, кровозамінників і препаратів для парентерального живлення дотримується максимально допустимої швидкості краплинного введення.

Лікування: залежить від проявів алергічної реакції, виконуйте призначення лікаря. У тяжких випадках потрібно негайно:

1. За можливості вище місця ін’єкції накласти джгут так, щоб перекрити і вени і артерії.

2. Внутрішньом’язово ввести 0,1% розчин адреналіну.

3. Обколоти місце ін’єкції 0,5 мл 0,1% розчину адреналіну, розчинивши його у 10 – 20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, після чого зняти джгут.

4. Внутрішньом’язово для подовження дії адреналіну ввести 1 мл преднізолону або 1 мл гідрокортизону.

5. При стабілізації артеріального тиску ввести антигістамінний препарат (димедрол, супрастин, піпольфен).

6. У разі різкого зниження артеріального тиску внутрішньовенно ввести 1% розчин мезатону (розвести 1 млмезатону в 100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду) під контролем артеріального тиску. Внутрішньом’язово мезатон треба почати вводити з 0,5 мл. Якщо артеріальний тиск не стабілізується, то внутрішньовенно вводять протишоковий плазмо замінник – поліглюкін 400 мл.

7. У разі виникнення і збільшення вираженості ядухи внутрішньом’язово ввести 1 мл 24% розчин еуфіліну або внутрішньовенно струминно повільно 5-10 мл 2 % розчин еуфіліну.

 

 МАТЕРІАЛИ АКТИВІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ

- до зовнішнього способу введення ліків відносяться:

-  до ентерального способу введення ліків відносяться:

- до  парантерального способу введення ліків відносяться:

-  переваги і недоліки ентерального способу введення ліків:

-   переваги і недоліки парентерального способу введення ліків:

- особливості введення гепарину:

-  особливості введення інсуліну:

- можливі ускладнення парентерального введення ліків:

- профілактика інфекцій, що передаються через кров проводиться згідно наказу МОЗ України:

           МАТЕРІАЛИ САМОПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІІВ ЗА ТЕМОЮ ЛЕКЦІЇ

В.М. Лісовий «Основи медсестринства».-К.: ВСВ »Медицина» 2013 р. стор – 605 – 659.

Методична  Н.М. Касевич. Практикум із сестринської справи. - К.: «здоров’я», 2005р. – стор. 228 -298.

         VII. ЛІТЕРАТУРА

Навчальна В.М. Лісовий «Основи медсестринства».-К.: ВСВ»Медицина» 2013 р

Методична  Н.М. Касевич. Практикум із сестринської справи. - К.: «здоров’я», 2005.