Викладач Шарій В.М. Предмет Основи медсестринства Група 2 – А с/с Дата 05.04.21 Тема № 15/ 7 Лекція ЗАГАРТУВАННЯ ОРГАНІЗМУ. ПСИХІЧНА САМОРЕГУЛЯЦІЯ. СІМ’Я ТА ЗДОРОВ’Я. АКТИВНЕ ДОВГОЛІТТЯ

 

 

Викладач	Шарій В.М.
Предмет	Основи медсестринства
Група	2 – А с/с
Дата	05.04.21
Тема № 15/ 7 Лекція	ЗАГАРТУВАННЯ ОРГАНІЗМУ. ПСИХІЧНА САМОРЕГУЛЯЦІЯ. СІМ’Я ТА ЗДОРОВ’Я. АКТИВНЕ ДОВГОЛІТТЯ

 

 Актуальність теми:

Загартування має важливе значення  в профілактиці захворювань. Медичний працівник повинен вміти дати рекомендації з приводу загартування пацієнтів згідно їх стану здоров’я. Навчити дотримуватись принципів загартування.

Сім’я забезпечує здоровий спосіб життя. Вчені довели, що коли людина в гармонійному шлюбі, вона може до своєї тривалості життя додати ще 5 років, а якщо вона не одружена,тозкожних10років прожитого одинокого життя треба відняти по одному року. Майже всі довгожителі одружені.

 Цілі лекції:

а) навчальні: знати основні принципи загартування організму, характеристику основних засобів загартування, уміти пояснити пацієнтові основні принципи загартування, проводити бесіди, лекції на тему «Загартування організму».

Знати особливості здоров’я дорослого населення залежно від сімейного стану, соціально- психологічні проблеми сім’ї, проблеми розлучення, роль сім’ї у формуванні здоров’я дітей, основні умови активного довголіття.

б) виховні:  виховувати правильне відношення до здоров’я, правильне поняття ролі сім’ї, повагу до людей похилого віку.

 

ЗМІСТ МАТЕРІАЛУ

 

Загартовування-це система тренування,спрямована на пристосування організму до добових,сезонних,періодичних або раптових змін температури,освітлення,магнітного і електричного поля. Заняття фізичними вправами,як правило,супроводжується супутніми діями природних факторів-повітря,води і сонця,які є головними засобами загартовування організму.

Розрізняють пасивне і активне загартовування. Пасивне загартовування відбувається незалежно від волі людини. Влітку люди ходять у легкому одязі,багато часу проводять на відкритому повітрі,купаються,ходять босі тощо.

Активне загартовування-це систематичне застосування штучно створених і строго дозованих холодових впливів,які спрямовані на підвищення стійкості організму до холоду. Сюди належать спеціальні процедури  і  комплекс процедур  у цілому.

Заходи щодо загартовування повинні буди багатоплановими і підвищувати стійкість організму  до різних метеорологічних і геліофізичних впливів. Загартовування організму краще проводити в ранкові і вечерні години.

Основні принципи загартовування такі:1)поступове збільшення дози загартовуючих впливів; 2) регулярність  загартовування; 3) урахування індивідуальних особливостей організму; 4)використання декількох фізичних агентів: холоду ,тепла,опромінювання ультрафіолетовими та інфрачервоними променями,механічної дії руху повітря,води та ін.; 5)тренування організму слід проводити із застосуванням сильних і слабких, коротких і сповільнених чинників; 6)проведення загартовування на різному рівні теплопродукції,як у спокої,так і при руховій діяльності різної активності; 7)місцева адаптація різних частин тіла не означає загального пристосування організму до дії холоду чи спеки – оптимальна стійкість досягається при загартовуванні всього організму.

Режими загартовування.  Початковий режим пов’язаний з тренуванням фізичної терморегуляції. Його застосовують у загартовуванні для дітей, а також осіб,які ослаблені внаслідок  хвороби, і людей старшого віку.

Оптимальний режим, крім фізичної терморегуляції включає також хімічну,хоч і незначною мірою. Його рекомендують особам,які пройшли підготовку за початковим режимом  і є практично здоровими.

Спеціальний режим поряд з фізичною терморегуляцією значною мірою включає хімічну. Цей режим призначають водолазам, верхолазам, а також особам , які працюють в екстремальних умовах.

Загартовування повітрям проводять у вигляді загальних або місцевих повітряних ванн. Залежно від температури їх поділяють на теплі, індиферентні,прохолодні, помірно холодні та дуже холодні. При початковому режимі загартовування проводять при температурі повітря не нижчій 17 градусів за Цельсієм. Тривалість повітряної ванни першого дня- 5 хв, другого-10 хв,третього -15 хв і так далі. В кінцевому результаті цей метод можна застосовувати годинами. Пацієнт має бути легко одягнений ( труси, майка,купальник).

Ходіння босими ногами належить до місцевих загартовуючи процедур, воно теж має початковий ,оптимальний і спеціальний режими. В початковому режимі ходіння босим проводять у шкарпетках по підлозі або по килиму протягом 7-10 днів, пізніше- тільки на підлозі,температура якої не нижча ніж 18 градусів за Цельсієм. З часом тривалість ходіння збільшують до 30-45 хвилин.  Переходячи на оптимальний режим, тривалість ходіння збільшують до 1 год і більше. При загартовування при спеціальному режимі рекомендується ходіння босим по холодній землі або снігу з поступовим збільшенням часу процедури від 30-60с до 10 хв.

Загартовування організму сонцем можна проводити протягом року,зимою ультрафіолетове опромінення, а влітку – природні сонячні ванни. Приймання сонячних ванн можна розпочинати з квітня . При цьому застосовують два методи переривчастий та безперервний. Перша сонячна ванна не повинна перевищувати ¼ біодози на 1 см2 поверхні шкіри,що при ясному небі відповідає 5 хв перебування під дією сонячних променів. Потім протягом 15-20 хв пацієнт повинен перебувати під тентом.

Загартовування водою можна проводити у вигляді обтирання ,обливання,купання  душів ,ванн,користування лазнями. Обтирання проводять вологим рушником або губкою по ходу лімфатичних і кровоносних судин від периферії до центру. Спочатку обтирають кисті, передпліччя, шию, груди, спину,а потім – нижню частину тулуба. Обливання холодною водою є сильнішою процедурою, ніж обтирання. Починати обливання краще влітку , обливають тіла з глечика або відра при температурі води 34-36 о С. При  появі «гусячої шкіри» після обливання  тіло розтирають , розтирають самомасаж і фізичні вправи.

Душ-досить сильне щодо інтенсивності холодове навантаження. Для загартовування особливо ефективними є застосування контрастних душів, коли поперемінно використовують теплу та холодну воду з поступовим збільшенням перепаду температур від 5-7 о С до 20 о С і більше.

Купання у відкритих  водоймах є одним із важливих чинників загартовування. Незагартованим людям перше купання бажано проводити при температурі  води не менше ніж 20 градусів і температури повітря 24-25 градусів.  Є спеціально розроблені методики купання. Зокрема методика Г.Д. Латишева ґрунтується на тепловтратах організму з 1 см2 поверхні тіла. Згідно з цією методикою , треба виділяти 1-2 дні на підготовчий період. Першого дня купання має продовжуватись 40 с, що відповідає холодовому навантаженню 15 ккал/см2. Починаючи з 2 дня тривалість купання збільшувати з 60 с до 6 хв. При температурі води вище ніж 20 о С купання становить 8-10 хв. Купання проводять не більше 2 разів на день. Після купання рекомендують обтирання та фізичні вправи.

Особливе місце у загартовуванні посідають зимові купання. Зимою можуть купатися лише добре загартовані люди. Зимові купання проводять не частіше як 2-4 рази на тиждень, час купання – від 15 с до 3 хв. Перед процедурою купання треба протягом 5 хв зігріти тіло спеціальними гімнастичними вправами. Відразу після виходу з ополонки слід добре розтерти тіло рушником,зробити масаж і надягнути теплий одяг. Зимове купання збільшує ЧСС на 20-30 скорочень за 1 хв і підвищує артеріальний тиск на 2,67-3,97кПа (20-30 мм.рт.ст.). У загартованих крижаною водою людей посилюється здатність до теплопродукції, завдяки кращому кровопостачанню температура їх шкіри вища від звичайної і майже однакова на відкритих і закритих ділянках тіла.

 ПСИХІЧНА САМОРЕГУЛЯЦІЯ

Повсякденне життя переконує нас у тому, що фізичне самопочуття людини тісно пов'язане зі станом її психіки.Фізична активність позитивно впливає на нормальний перебіг психічних процесів. "У здоровому тілі — здоро­вий дух" — так відображена у відомомустародавньомуви­словієдністьтіла і психічного стану. У скелетнихм'язахчисленніспецифічнінервовіклітинипід час м'язовихскороченьпосилають у головниймозокстимулювальніімпульси, за допомогоюякихпідвищуєтьсязагальний то­нус відповіднихділянок кори великого мозку, щосприяєполіпшеннюрозумовоїдіяльності.

Характерною особливістюлюдськоїпсихіки є те, що вона можевідволікатисявідреальноїдійсності і викорис­товуватистворені нею образи для психічноїсаморегуля­ції. Так, йоги за допомогоюфеноменальнихздібностейможутьвільнорозширюватикровоноснісудинисвоготіла, інтенсифікуватиобмінречовин в організмі, підви­щуючи максимально теплопродукціюорганізму.

Людськежиттяпроявляєтьсядвома формами актив­ності — поведінкою і діяльністю. Поведінка — цезов­нішні прояви системируховихреакційорганізмулюдини на діїоб'єктивногосвіту. Діяльність — цевзаємодія з об'єктивнимсвітом, у процесіякоїлюдинасвідомо та ак­тивно намагаєтьсядосягтисвоєї мети.Саморегуляція поведінки і діяльності є однією із важ­ливих функцій психіки людини. Дії людини можуть бути як зовнішніми, що виконуються за допомогою рухового апарату і органів чуття, так і внутрішніми, що викону­ються в розумі.

      Позбавлення відшкідливихзвичоквимагає від людини певних вольових зусиль та виконання ряду правил:

1. Сформулювати для себе тверде і безповоротнерішення — діяти у накресленомунапрямку. Такечіткерішеннясформулює у головно­му мозкунеобхіднийенергетичний центр, який буде забезпечуватинаступнудіяльність по реалізаціїрішення;

2. Уникати умов, при якихпроявляютьсястарізвички. Створитисприятливіумови для формуванняновихпозитивнихзвичок;

3. Не відступативіддотриманняновихзвичок, доки вони не за­кріпляться. Постійнетренування є найголовнішоюумовою для фор­муванняновихзвичок.

Кориснозасвоїтидеякіпринципиставлення до життя, якіспри­ятливовпливають на мотиваційнусаморегуляцію:

• готовність до будь-якихнеочікуванихподій;

• сприйняттядійсності такою, як вона є, а не такою, якоюїїхоті­лося б бачити;

• уміннявідрізнити головне віддругорядного;

• емоційназрілість і стійкість;

• знаннязасобіввпливу на подію;

• умінняпідходити до проблеми з різнихточокзору;

• намаганняшукатинові, змістовнімотивижиттєдіяльності;

• уміннябачити перспективу життєвихподій;

• розвитокспостережливості;

• намаганнязрозумітиінших;

• уміннявибиратипозитивнийдосвід з подій, якісталися.

 

СІМ’Я ТА ЗДОРОВ’Я

Одним ізчинників, щовпливають на повноцінність і тривалістьжиттялюдини, є шлюб та благополучна сім'я. Вчені довели, що коли людина в гармонійномушлюбі, вона може до своєїтривалостіжиттядодатище 5 років, а якщо вона не одружена, то з кожних 10 років прожитого одино­кого життя треба відняти по одному року. До речі, майжевсідовгожителіодружені. Сім'язабезпечує здоровий спосібжиття. Сімейнежиття — цесвоєріднажиттєва школа, в якійчоловік і дружина вчатьсятурбуватися один про одно­го, про дітей, їхнєвиховання. У сімейномужиттінеминучівідреченнявідсвоїхегоїстичнихбажань, однакце не збід­нює, а збагачуєдобротою, справедливістю, ніжністю.

Сім'ї, сімейнимстосункамприділяласьувагапротя­гомжиттявсьоголюдства. Моделісім'їформувалися на підставіправовихзаконів, релігій. Начебто про сім'юві­домо все, протезалишаєтьсябезліч проблем.

Виділяютьдвіосновніфункціїсім'ї:

1) народження і вихованнядітей;

2) задоволеннястатевих потреб дорослоїлюдини.

У сучасномужиттісім'їнайчастішебуваютьмалими (нуклеарними). Нуклеарнасім'я — цесімейна структу­ра, в якій батьки і дітиживуть разом, але без дідусів і ба­бусь. У здоровійсім'їдітиможутьрозвиватися у фізично­му, інтелектуальному й емоційномуплані. Проте, якщопоряднемаєчленівсім'ї старшого покоління, які могли б спрямовуватимайбутніхмолодихбатьків, вони можутьматислабкеуявлення про те, як створититакесередови­ще для повноцінноговихованнядітей. У ційситуації роль консультанта і наставника можутьвідіграти акушер, фельдшер, медична сестра.

Проаналізувавшиформуваннястосунківміжчоловіком і жінкою, можнасформулювати 10 основних правил, якімаютьзабез­печитигармонійнесімейнежиття.

Правило 1. Домашні і службовінавантаженняпотрібноділитинавпіл. Якщочоловік на дужевиснажливійроботі, то жінкаповиннавзятибільшучастинудомашньоїроботи на себе.

Правило 2. Жінкамаєдемонструвати і зберігатиреальнувірність, не тільки не соромлячись, але йпишаючись нею. Ні в якомуразі не повиннавикликати до себе інтерес і любов за допомогоюревнощів.

Правило 3. Якщо в перші 10 роківподружньогожиттяжінкапрагнутимеякнайменшевикористовувативажелівлади, то в наступ­ні 10 роківчоловіккеруватиметься не образами, а совістю.

Правило 4. Середусіхпекельнихзасобів, винайденихдияволом для знищеннякохання, найсмертельнішими є ревнощі і причеп­ливість. Тому ні в якомуразібезпідставно не ревнуйте і не чіпляй­тесь.

Правило 5. Не набридайте один одному. Намагайтесь, щоб у ва­шого партнера не буловідчуттязв'язаності.

Правило 6. Не намагайтеськритикувати і переінакшуватисвого партнера. Будьте взаємноввічливими. Більшістьчоловіківшукають не керівника, а привабливу особу, готовулеститичоловічігордощі, щобвінмігвідчувати свою зверхність.

Правило 7. Виявляйтеувагу до партнера.

Правило 8. Службовітурботизалишітьнапорозі дому. Протеви­являйтеінтерес до службових справ чоловіка. Пам'ятайте, щоблизь­калюдиназавждишукаєпідтримки.

Правило 9. Пам'ятайте, що ваш зовнішнійвиглядмаєвеликезначення. Подружжярідкобуваєщасливимвипадково. Сім'я — цесоціальна структура, яку розумно і свідомопланують і будують.

Правило 10. Сексуальність — целише один ізкомпонентівпо­дружньогожиття, але якщостатевий потяг не задовольняється, ніщоінше не може принести повногоуспіху.

 

АКТИВНЕ ДОВГОЛІТТЯ

Старіння — закономірний біологічний процес зни­ження фізіологічних функцій організму, поступового зниження життєвої стійкості організму, його здатності пристосовуватись до зовнішніх впливів і активно здійс­нювати природні життєві функції.

Характернимизовнішнімиознакамистаріння є:

• змінаформи і статуритіла;

• уповільнення і порушеннякоординаціїрухів;

• швидкафізична і психічнавтомлюваність;

• зниженняпрацездатності;

• поява на шкірізморшок;

• випаданняабопосивінняволосся;

• послабленняпам'яті, гостротизору і слуху. Внутрішнімиознакамистаріння є:

• зниженняактивностіумовних і безумовнихрефлексів;

• зниженням'язовоїсили і м'язового тонусу;

• послабленнядіяльностідихальної, серцево-судинної систем, органівтравлення, виділення;

• пригніченнясистемиімунногозахисту.

Геронтологія — це наука, щовивчаєпроцесистаріння з пози­ційбіології, духовні та фізичніособливостістарих людей, а такожїхсоціальнузначущість. Медичнагеронтологіяохоплю^ складнісоціально-біологічні та соціально-економічніпроблеми, відвирішен­няякихбагато в чомузалежитьуспіхреалізаціїнауковийпрограмщодопродовження активного творчогожиття.

Термін "геронтологія" в науку ввіввидатнийросійськийвчений І.М. Мечников. Пізнішезародилася геріатрія як галузьклінічноїмедицини, щовивчаєзахворювання людей похилого і старечоговіку, розробляєметодиїхпрофілактики, діагностики та лікування.

Наука геогігієна вивчаєметоди і заходи, якісповільнюютьстарін­ня і продовжуютьтривалістьжиття. Розумний і здоровий спосібжит­тя є основноюпередумовоюрозв'язанняцієїпроблеми.

Основнірекомендації, дотримуючисьякихможнасповільнитистаріння, обмежитизахворювання і тим самим продовжититри­валістьповноцінногожиття, такі:

• відмовавідпереїдання;

• регулярністьспоживанняїжі;

• правильний режим праці та відпочинку;

• достатнятривалість сну;

• активність і високийруховий режим;

• відмовавідшкідливихзвичок (куріння, наркоманія, зловжи­вання алкоголем).

Особливо важливезначення для активногодовголіттямає харак­тер харчування. Для профілактикипередчасногостаріннянеобхіднодотримуватись таких йогопринципів:

• збалансованістьхарчування з енерговитратамиорганізму. Пе­реїдання і надмірненадходження з продуктами великоїкількостіенергіїпризводить до ожиріння, на тліякого легко розвиваються атеросклероз, цукровийдіабет;

• якіснеповноціннехарчування шляхом збалансованогозабезпе­ченняйоговітамінами, мінеральними солями, мікроелементами;

• систематичнедотримання тактики комбінованогохарчування з використаннямпродуктіврослинного і тваринногопоходження, від­даючиперевагу молочно-рослиннійїжі;

• індивідуалізаціяхарчування. Спеціальнідієтибуваютьнеоб­хідними при захворюванняхокремихвнутрішніхорганів» деякихпорушенняхобмінуречовин.

Передумовоюздоровоїповноцінноїстарості є трудова і фізичнаактивність, бажанняпередатисвійжиттєвийдосвід молодому по­колінню. Інтелектуальна та фізичнаактивністьпротягомжиттясповільнює темп старінняорганізму і робитьцейпроцесбільшгар­монійним. Чим довшелюдинапідтримуєсоціальніконтакти, тимдалівідсуваєтьсястарість. Спостереження за самотніми людьми по­хилоговіку показало, що вони швидшедряхліють, частіше і довшехворіють.

Обов'язковимимають бути домашнітурботи, регулярніранкові та вечірніпрогулянки, контакти з друзями, знайомими, праця на городічизаміськихсадовихділянках. Бажанозайматись у групахздоров'янастадіонах і в спортивних комплексах. У цихгрупах, крімфізичногонавантаження, людинапохилоговікумаєзмогуспілкува­тися з людьми, близькимиїй за віком та станом здоров'я, професій­ними, культурними, духовнимиінтересами. Вона можеперейнятидосвід укладу життяіншихпенсіонерів. Людина похилоговіку не по­винна замикатися в собі, зосереджуватись на своїх хворобах. Багатопенсіонерівберуть участь у суспільнокориснійроботі на громадських засадах, у художнійсамодіяльності. Поєднаннясоціальної і фізичноїактивностівідіграєнадзвичайноважливу роль для продовження ак­тивного творчогодовголіття.

5. МАТЕРІАЛИ АКТИВІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ

1Що характерно для емоційно стійких людей?

2. Що таке психологічний захист?

3. Що таке самовиховання?

4. Що таке стрес?

5. Назвіть основні правила, які сприяють забезпеченню гармонійного сімейного життя.

6. Що таке старіння?

7. Назвіть рекомендації щодо сповільнення старіння.

8. Що таке загартовування?

9. Назвіть основні принципи загартовування організму.

10. Якими симптомами оцінюється реакція організму на загартовування?

 ЛІТЕРАТУРА

ОСНОВНА

Загальний догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка: підручник. Касевич Н.М. – К.: Медицина, стор. 343 – 344, 364 – 372, 373 – 380, 381 – 383.