Викладач Шарій В.М. Предмет Основи медсестринства Група 2 – А с/с Дата 05.04.21 Тема № 15/7 Лекція Раціональне харчування

 

Викладач	Шарій В.М.
Предмет	Основи медсестринства
Група	2 – А с/с
Дата	05.04.21
Тема № 15/7 Лекція	Раціональне харчування

 

І. Актуальність теми:     Раціональне харчування є профілактикою захворювань. Надмірне харчування, не збалансоване може привести до розвитку ожиріння, ішемічної хвороби, захворювань опорно-рухового апарату тощо; недостатнє харчування викликає виснаження, дистрофічні явища.

ІІ. Цілі лекції:

а) навчальні:  знати основні принципи раціонального харчування; організацію харчування залежно від інтенсивності праці; основні принципи збалансованого харчування.

б) виховні: виховувати правильне поняття про розумне харчування у студентів та прищеплювати  правильне ставлення до харчування як запоруку здоров’я.

 

 Зміст матеріалу:

РАЦІОНАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ

     Важлива роль у забезпеченні високого рівня здоров’я, збільшенні тривалості життя і збереженні працездатності людей належить харчуванню. Для того щобхарчуваннявідпові­далоперерахованимвимогам, вономає бути раціо­нальним. Раціональне харчування — це правильно організова­не своєчасне постачання організму поживної їжі, що міс­тить оптимальну кількість різних харчових речовин, які необхідні для життя, росту і розвитку організму, для зміц­нення здоров'я і підвищення працездатності людини.

Раціональнехарчуваннябазується на таких законах:

1. Закон відповідностіенерговитраторганізмуенерго-місткостіраціону. Цеозначає,щоенергетичнацінністьхарчовогораціонумаєвідповідатиенергетичним потре­бам організму;

2. Закон відповідностіхімічного складу раціонуфізіо­логічним потребам організму. У харчовомураціоніповин­німіститися в достатнійкількостівсіхарчовіречовини, необхідні для пластичнихцілей (синтезу власнихречовинорганізму) і регуляціїфізіологічнихфункцій;

3. Законзбалансованості. Харчовийраціон для забез­печення максимального ефектумає бути збалансованим за вмістомрізниххарчовихпродуктів;

4. Закон тимчасовогорозподілуїжі. Сліддотримува­тися режиму харчування, щовизначаєтьсяспоживаннямїжі у суворовизначенігодинидоби;

5. Закон адекватності. Хімічний склад їжі та їїзасво­юваністьмаютьвідповідатиособливостямобміннихпро­цесівконкретноїлюдини;

6. Закон естетичногозадоволення. їжамає бути приємною на смак, матигарний аромат і вигляд та споживатися в сприятливихумовах;

7. Закон санітарноїдоброякісності та епідемічноїбезпекиїжі. їжа не повинна містититоксичнихречовин, патогеннихбактерійабоїхтоксинів.

Згідно з рекомендаціямищодовживанняхарчовихречовин і енергії для різнихгрупнаселенняусіпрофесіїрозподілено на п'ятьгрупрізноїінтенсивностіпраці.

Перша група: керівникипідприємств і організацій, інженерно-технічніпрацівники, медичніпрацівники (крімхірургів, медичних сестер і санітарок), педагоги (крімспортивних), працівни­ки науки, літератури і мистецтва, журналісти, бухгалтери та ін.

Друга група: інженерно-технічніпрацівники, працяякихпов'язана з деякимифізичнимизусиллями, агрономи, зоотехніки, ветеринари, продавці, працівникисфериобслуговування, зв'язку, медсестри і санітарки, інструкторифізкультури, спортивнітренери та ін.

Третягрупа: працівникимеханізованоїпраці, станочники, хірурги, водії, текстильники, працівникилегкої, харчовоїпромисло­вості і комунально-побутовогообслуговування, бригадирипольових і тракторних бригад, поліграфісти, залізничники, працівники авто- і електротранспорту та ін.

Четвертагрупа: будівельники, механізатори, працівникинеме-ханізованоїпраці, деревообробноїпромисловості, столяри, металур­ги та ін.

     П’ятагрупа: шахтарі, сталевари, вантажники, землекопи, муляри та ін.

     Харчування осіб різного віку та характеру праці має свої особливості.

Дітям грудного вікупотрібнеособливехарчування.

Для дітейувіцівід 2 до 7 роківмає бути організоване 4—5-разове харчування: сніданок, другийсніданок, обід, полудень і вечеря. Три­валістьпроміжківміжспоживаннямїжі — 3,5—4 год. Не слідвклю­чати в меню гострі і смажені страви. Співвідношеннябілків, жирів і вуглеводівмає бути таким: 1:1:3.

Учні 1—7 класівхарчуютьсявідповідно до часу занять у школі за таким орієнтовним режимом: перший сніданок о 7.30—8.00, стано­вить 20 % добовоїенергетичноїцінності; другий — об 11.30—12.00, 20 % енергетичноїцінності; домашнійобід — о 15.00—16.00, 35— 40 % енергетичноїцінності; вечеря — о 19.30 — 20.00, 20 % енерге­тичноїцінності. У нормах дитячогохарчування велика питома вага відводиться продуктам тваринногопоходження. На першу половину дня в меню включаютьбілковіпродукти (м'ясо, яйця), на вечерю — страви з картоплі, овочів, круп, сиру. їжамає бути вітамінізованою, особливезначення в харчуваннідітеймаютьвітаміни А і D, яківпли­вають на процеси росту.

Першоювимогою до харчування людей у похилому і старечомувіці є помірність, тобтодеякеобмеженняхарчуваннящодокількостіїжі. Оскільки при старіннізнижуєтьсяінтенсивністьобміннихпро­цесів, другою вимогою є забезпеченнябіологічноїцінностіхарчуван­ня за рахуноквключеннядостатньоїкількостівітамінів, мікроеле­ментів, незамінних кислот, поліненасиченихжирних кислот тощо. Третьоювимогою до харчування людей похилоговіку є збагаченняйогоприроднимиантисклеротичнимиречовинами. Доцільно один раз на тижденьплануватирозвантажувальний день.

Люди похилоговікуповинніобмежитижиритваринногопохо­дження (свинячий, яловичий, баранячий, вершкове масло, вершки, сметану), якібагаті на насиченіжирнікислоти і сприяютьпоглиб­ленню склерозу. Бажанообмежити себе також у вживанніпродуктів,ібагатих на холестерин (печінка, мозок, ікра, яйця). Норма рослинного жиру (20—25 г) повністюзадовольняєдобову потребу людини і похилоговіку.

Вживаннявуглеводів, особливо цукру, солодощівтакожслідобмежити. Основнимджереломвуглеводівмають стати вареніовочі І (картопля, буряк, морква), печеніяблука, якімаютьбагатопектино-£ вихречовин. Не слідвживатибагатосолінь, гострихстрав, приправ. Рідинивживають не більше 1 л на день.

Для осіброзумовоїпраціхарактерна напружена нервовадіяльність і обмеженням'язовоїдіяльності. Калорійністьдобовогораціону в них повинна обмежуватись 2400—2700 ккал. Кількістьбілківуїжімає бути доситьзначною, а кількістьвуглеводів і жирів — дещо і меншоюнорми. Рекомендуєтьсяменшеспоживатилегкозасвоюванихвуглеводів, щомістяться в цукрі, меді, варенні, кондитерськихвиробах, ласощахтощо. При надмірномунадходженнівуглеводівворганізм вони переходять у жир. Цетимбільшенебезпечно, що особи  цієїгруписхильні до повноти через обмеженуруховуактивність.

Повним людям дужекорисніовочі і фрукти, якісприяютьполіпшенню перистальтики і випорожненню кишок, забезпечуютьорганізмвітамінами і мінеральними солями. Не можнаповністювиключати з раціонужири, оскільки вони довше, ніжіншіпоживні і речовини, затримуються в шлунку і знижуютьзбудливістьтравного центру. Однакбільшучастинудобової потреби в жирах повинні і становитирослинніжири, якімаютьантисклеротичнуздатність. Ні в якомуразі не вартозменшуватинадходження в організмбілків, якіпосилюютьобмінречовин і спричинюютьвідчуттяситості. Особливо важливовводити в раціонсири, якізменшуютьжировуінфільтрацію тканин внутрішніхорганів.

Стан харчування людини оцінюють за харчовим статусом. Під ним розуміють відповідність фактичної ваги тіла вікові та статі, ступеню розвитку підшкірної жирової основи, а також відсутність ознак аліментарних захворювань. Таким чином, оцінити харчовий статус можна за трьома основними ознаками: вага тіла, товщина шкірно-жирової складки, ознаки аліментарних захворювань. На кожне наступне вікове десятиліття додають 1 кг ваги тіла.

         Для визначення ідеальної ваги тіла осіб віком 25–30 років можна користуватися спрощеною формулою: зріст у сантиметрах (Р) мінус індекс Брока. Для осіб ростом 155–165 см цей індекс дорівнює 100; заросту 165–175 см індекс дорівнює 105; за росту 175–185 см індекс дорівнює 110.

         Визначити ідеальну вагу можна і за формулою Купера, яка враховує стать. Для чоловіків ця формула така:

(зріст (см) х 4) : 2,54 – 128 х 0,453

Для жінок формула має такий вигляд:

(зріст (см) х 3,5) : 2,54 – 108 х 0,453

         Під час оцінки харчового статусу розрізняють кілька його різновидів: звичайний, оптимальний, надлишковий, недостатній. Під звичайним різновидом розуміють статус, за якого є відповідність ваги тіла наведеним вище критеріям за відсутності ознак аліментарних захворювань. Під оптимальним слід розуміти такий статус, коли перевищення оптимальної ваги тіла настає за рахунок добре розвинутих м'язів. Під надлишковим статусом розуміють такий стан організму, коли збільшення ваги тіла настає за рахунок інтенсивного накопичення жиру. Недостатній статус зумовлений меншою вагою тіла від оптимальної величини для певного віку і статі та наявністю ознак аліментарних захворювань. Для зменшення надлишкової ваги тіла рекомендовано постійно забезпечувати калорійність денного раціону не менше ніж 1200 ккал для дорослої людини середньої ваги тіла; забезпечити від'ємний калорійний баланс у 500–1000 ккал на день від нормального, що сприятиме поступовому зменшенню ваги тіла без порушення обміну речовин; зниження ваги тіла протягом тижня не має перевищувати 1 кг; включати фізичні вправи, які підвищують витривалість організму, 2–3 рази на тиждень тривалістю 20–30 хв з мінімальною інтенсивністю не нижчою, ніж 60% від максимального ЧСС.

 

Матеріали активізації студентів:

- Яка енергетична цінність їжі (білків, жирів, вуглеводів)?

- Які основні вимоги до харчування?

- Яка енергетична цінність білків, жирів, вуглеводів?

- До якої групи відносяться медичні сестри відповідно до енерговитрат?

- Які ознаки гіповітамінозу?

- Особливості харчування  людей похилого віку.

- Дайте визначення поняттю харчовий статус.

VI. Матеріали самопідготовки студентів за темою лекції:

КасевичН.М. Загальний догляд за хворими та медична маніпуляційна техніка: підручник/ Н.М. Касевич. – 357 – 364  К.: «Медицина». 2008. – стор.

Пасечко Н.В. Основи сестринської справи. Курс лекцій . Тернопіль «Укрмедкнига» - 1999 р. – стор. 309 – 325.

VII. Література

навчальна: КасевичН.М. Загальний догляд за хворими та медична маніпуляційна техніка: підручник/ Н.М. Касевич. – 357 – 364  К.: «Медицина». 2008.

Пасечко Н.В. Основи сестринської справи. Курс лекцій . Тернопіль «Укрмедкнига» - 1999 р.

Шевчук М.Г. Сестринська справа. –К.: «Здоровя». 1991 р. 

методична

наукова