Шарій В.М. Предмет Догляд за хворими та медична маніпуляційна техніка Група 2 А,л/с Дата 11.05.21р. – Тема № 8 Участь фельдшера в лабораторних дослідженнях

 

 

Викладач	Шарій В.М.
Предмет	Догляд за хворими та медична  маніпуляційна техніка
Група	2 А,л/с
Дата	11.05.21р. –
Тема  № 8	Участь фельдшера в лабораторних дослідженнях

 

          Актуальність теми:

         Зміни в організмі, які зумовлені захворюванням,спричиняють певні зрушення в крові, сечі, калі, а також у виділеннях із різних органів та залоз людини. Вони мають винятково важливе діагностичне значення, і контроль за ними здійснюється за допомогою спеціальних лабораторних та інструментальних методів дослідження.

          Цілі лекції:

а) навчальні – знати характеристику основних методів лабораторного обстеження пацієнта, роль медичного працівника в проведенні діагностичних обстежень; підготовку пацієнта , взяття і направлення матеріалу на лабораторне дослідження; характеристику основних методів інструментального обстеження пацієнтів, роль медичної сестри (фельдшера) в підготовці пацієнтів до рентгенологічного обстеження шлунка, жовчного міхура, кишок, нирок, сечового міхура; підготовку пацієнтів до ендоскопічних обстежень: бронхоскопії, езофагогастродуоденоскопії, колоноскопії, цистоскопії; підготовку до УЗД, до проведення пункцій (абдомінальної,плевральної, люмбальної), догляд за пацієнтами після пункції.

б) виховні – усвідомити важливість правильного збирання біоматеріалу для лабораторного дослідження, підготовки хворого до інструментальних та ендоскопічних досліджень.

          Зміст матеріалу:

         Матеріал для лабораторного дослідження збирають дотримуючись таких вимог:

1) збирають достатню кількість матеріалу;

2) матеріал повинен відповідати вірогідності;

3) при збиранні матеріалу використовують стерильні інструменти та чистий посуд і  суворо дотримуються асептики та санітарно-протиепідемічного режиму;

4) зібраний біоматеріал доправляють до лабораторії за максимально короткий термін;

5) біоматеріал беруть для дослідження до початку лікування хворого лікарськими (протимікробними) препаратами.

         Мокротиння – патологічні виділення з органів дихання, що виділяються під час кашлю. Збирають мокротиння для загального клінічного аналізу зранку, натще. Пацієнт чистить зуби, полоще рот водою або розчином фурациліну, блідо-рожевим розчином калію перманганату. Збирають 3 – 5 мл свіжого мокротиння при ранковому відкашлюванні у скляну ємність. Відправляють у клінічну лабораторію.

         Мокротиння для бактеріологічного дослідження збирають у стерильну чашку Петрі. Пацієнт готує ротову порожнину до збирання мокротиння, під час спльовування мокротиння у чашку Петрі він не торкається її країв руками і ротом, а після спльовування мокротиння відразу закриває чашку кришкою.

Для виявлення мікобактерій туберкульозу мокротиння збирають протягом доби, а при виділенні малої кількості мокротиння збирають протягом 3 днів. Зберігають його у прохолодному місці. Направляють у клінічну лабораторію.

Визначення чутливості мокротиння до антибіотиків проводять, збираючи його в стерильну чашку Петрі, до початку курсу лікування антибіотиками. Направляють до бактеріологічної лабораторії.

         Для визначення добової кількості мокротиння хворому виділяють чистий сухий градуйований флакон, наливають точну кількість дезінфікуючого розчину. Флакон закривають корком, обмотують папером, щоб вигляд мокротиння не справляв неприємного враження на інших.

         Збирання сечі для лабораторних досліджень

         У нормі добова кількість сечі становить приблизно 1500 мл. Вона прозора, має жовтий або світло-жовтий колір, дає кислу реакцію на лакмус, відносна густина коливається в широких діапазонах (1003 - 1030). У сечі не повинно бути білка, глюкози, пігментів, кетонових тіл. Осад нормальної сечі незначний з поодинокими клітинами епітелію сечових шляхів, лейкоцитами та малою кількістю солей.

         Перед збиранням сечі на аналіз жінка здійснює туалет зовнішніх статевих органів теплим блідо-рожевим розчином калію перманганату. Чоловіки промивають головку статевого члена такими ж розчинами.

 Щоб запобігти потраплянню в посудину сторонніх домішок (піхви, сечівника), збирають середню порцію сечі. Збирають сечу в чистий сухий флакон. Відправляють сечу в лабораторію не пізніше як через 60 хв після збирання.

         Загальний аналіз сечі збирають у чистий сухий флакон з середньої порції в кількості 100 – 200 мл. Відправляють в клінічну лабораторію.

         Аналіз сечі на наявність глюкози – збирають протягом доби в одну ємність, тримати сечу в прохолодному місці. Визначають добовий діурез, перемішують сечу і відливають в окрему ємність 200 мл для аналізу, відправляють у клінічну лабораторію.

         Сечу на визначення кількості діастази збирають у визначений час 50 мл, обов’язково свіжо випущеної, теплої, яку негайно доставляють до клінічної лабораторії.

         Сеча за методом Амбурже – до лабораторії відправляють порцію сечі зібраної за 3 години. Сечу збирають вранці за 3 години після виділеної нічної сечі.  Визначають хвилинну лейкоцитурію,  у нормі за 1 хв  виділяється 2000 лейкоцитів і 1000 еритроцитів.

         Сеча за методом Нечипоренка збирається в любий час доби в кількості 10 мл із «середньої»порції. Визначають кількість формених елементій в 1 мл осаду сечі. У здорової людини в 1 мл сечі міститься 2000 лейкоцитів і 1000 еритроцитів.

         Сеча за методом Аддіса – Каковського збирається за 10 годин з 22 години до 8 години ранку, у здорової людини за добу виділяється еритроцитів до1/1000, лейкоцитів  2000, циліндрів  -200.

         Сеча за методом Зимницького – збирають 8 – порцій за добу,  кожна порція протягом 3 годин. Ця методика дає можливість визначити функціональну здатність нирок (добовий діурез, відносну густину сечі).

Перед проведенням дослідження пацієнту відміняють сечогінні препарати, обмежують вживання рідини до 1,5 л.

         Для бактеріологічного дослідження збирають 10 мл сечі в стерильну ємність з корком з середньої порції після туалету промежини. Сечу відправляють у бактеріологічну лабораторію.

         Збирання калу на лабораторні дослідження

         Проводять макроскопічне, мікроскопічне, бактеріологічне і хімічне дослідження калу.

         Макроскопічне дослідження визначає колір, густину,форму ,запах, домішки в калі. Запропонуйте пацієнтові зібрати за допомогою шпателя 5 – 10 г ранкового, щойно виділеного калу з кількох місць виділеного екскременту без домішок води і сечі. За 4 – 5 днів до дослідження забороніть пацієнту вживати препарати заліза, вісмуту, таніну, барію, атропіну, пілокарпіну, беладони, карболену,олію, використовувати теплові процедури на живіт, проводити клізми, застосовувати ректальні свічки.

         Мікроскопічне дослідження виявляє м’язові волокна, рослинну клітковину, лейкоцити, еритроцити, кишковий епітелій, яйця гельмінтів.

         Кал на яйця гельмінтів збирають вранці  зі свіжого калу 30 – 50 г з трьох місць в одну ємність. Після проведення протигельмінтного лікування в лабораторію відправляють всю порцію калу.

         Кал на виявлення ентеробіозу збирають за допомогою тампону, що знаходиться в пробірці з перевареною водою. Пальцями лівої руки розводять сідниці і тампоном проводять по пері анальних складках, тампон повертають у пробірку.

         Бактеріологічне дослідження визначає збудників кишкових інфекцій.

Виконують за допомогою стерильної пробірки з ректальною трубкою або ватним тампоном на металевому стрижні. У відхідник ввести ректальну трубку чи стрижень на 8 -10 см, намагаючись зняти зі стінки кишки шматочки калу. Опустіть їх у стерильну трубку. Направте до бактеріологічної лабораторії.

         Хімічне дослідження проводять на виявлення прихованої крові. За 4 – 5 днів пацієнт не вживає препарати заліза, брому, йоду, м'ясо,рибу, печінку ікру, гречану крупу, яєчні страви, усі зелені овочі, помідори, яблука, гранати(безгемоглобінова дієта).

         Рентгенологічні дослідження

         Бронхографія – дослідження бронхів після попереднього заповнення їх контрастною речовиною.

         Рентгенографія органів грудної клітки, флюорографія, томографія.

         Рентгеноскопія шлунка – дослідження шлунка після введення контрастної речовини барію сульфату.

         Іригоскопія – дослідження товстого кишечника з використанням барію сульфату.

         Холецистографія – дослідження жовчного міхура і жовчних протоків.          Контрастні речовини вводять внутрішньо і внутрішньовенно.

         Йодовмісні  препарати, що використовують для пероральної холецисто – і хол ангіографії: йопагност, холевід,білі траст.

         Препарати, як використовують для внутрішньовенної холецисто – і хол ангіографії: 50% розчин білігносту або біліграфіну в ампулах. Перед дослідженням за 1 – 2 дні проводять пробу на індивідуальну чутливість пацієнта до водовмісного  препарату. З цією метою вводять 1 мл препарату з тест-ампули внутрішньовенно розчинивши її в ізотонічному розчині. При відсутності ознак йодизму (кашель, нежить, висипання, підвищення температури тіла, сльозотеча),дослідження можна проводити.

         Оглядова урографія – без використання контрастних речовин.

         Внутрішньовенна урографія – внутрішньовенно вводять контрастну речовину (уротраст, урографін, веротраст, верографін, трийодтраст) За 2 доби до дослідження провести пробу на індивідуальну чутливість.

Ретроградна пієлографія  - її проводять рентгенолог і уролог, за допомогою цистоскопа і сечовідного катетера контрастну речовину вводять безпосередньо в ниркову миску, після чого роблять рентгенівські знімки.

Контрастні речовини треба вводити внутрішньовенно, оскільки потрапляння їх у прилеглі тканини може призвести до пери флебіту і некрозу підшкірної клітковини.

         Інструментальні дослідження

         Сучасні ендоскопи створені на базі волоконної оптики. Гнучкість і висока якість ендоскопів забезпечили ендоскопічним методам безпеку і ефективність досліджень і широке використання. Конструкція ендоскопа включає керовану дистальну головку, гнучку середню частину, проксимадьно розміщений блок керування і окуляр, гнучкий шнур-впітловод для передачі світла від джерела до фіброскопа.

         Бронхоскопія – метод візуального дослідження внутрішньої поверхні трахеї і бронхів за допомогою бронхоскопа.

         Колоноскопія – дає змогу  виявити патологічні зміни слизової оболонки товстої кишки: набряк, гіперемію, крововиливи, ерозії, виразки, поліпи, початкові форми раку.

         Ректороманоскопія – огляд слизової оболонки прямої кишки з діагностичною і лікувальною метою.

         Цистоскопія – це метод дослідження внутрішньої поверхні сечового міхура за допомогою цистоскопа з дотриманням правил асептики.

         Хромоцистоскопія – це цистоскопія з внутрішньовенним введенням розчину індигокарміну.

         Пункції – виконують з діагностичною і лікувальною метою.

         Пункція черевної порожнини (лапароцентез)  - виконують для отримання асцитичної рідини .

         Пункція плевральної порожнини – виконують з метою виділення рідини з плевральної порожнини у разі накопичення її, а також введення лікувальних засобів у плевральну порожнину.

         Спинномозкова (люмбальна) пункція – проводиться з діагностичною і лікувальною метою.

          Матеріали активізації студентів

1. Чому необхідно правильно зібрати мокротиння для лабораторного дослідження?

2. Як правильно підготувати пацієнта і посуд для збирання сечі на аналіз?

3. Як зібрати сечу на виявлення глюкози, діастази, за методом Амбурже, Нечипоренка, на 17 кетостероїдів, для бактеріологічного дослідження;

4. Як зібрати кал на яйця гельмінтів, приховану кров, бактеріологічне та копрологічне дослідження.

5. Як підготувати пацієнта до ренгенологічного дослідження шлунка, жовчного міхура, кишківника, нирок, сечового міхура.

6. Дайте характеристику контрастних препаратів, що використовують для внутрішньовенної холецистографії, пієлографії.

7. Яке діагностичне і лікувальне значення плевральної, абдомінальної, люмбальної пункцій.

8. Яке положення необхідно надати пацієнту після проведення люмбальної пункції.

         VI. Матеріали самопідготовки студентів за темою лекції.

Касевич Н.М. Загальний догляд за хворими і медична маніпуляцій на техніка: підручник. – К.: Медицина. 2008 р. – стор. 243 – 248, 257 – 273.

Касевич Н.М.Основи медсестринствавмодулях. – К.: Медицина. 2013 р. – стор. 294 – 330;

         VII. Література

навчальна    Касевич Н.М. Загальний догляд за хворими і медична маніпуляцій на техніка: підручник. – К.: Медицина. 2008 р.

. методична   Касевич Н.М. Основи медсестринства в модулях. К.:Медицина. 2013 р

наукова