Шарій В.М. Предмет Догляд за хворими та медична маніпуляційна техніка Група 2 Б,л/с Дата 11.О5.21 Тема № 9 Підготовка пацієнта до проведення фракційного і дуоденального зондування

 

 

Викладач	Шарій В.М.
Предмет	Догляд за хворими та медична  маніпуляційна техніка
Група	2 Б,л/с
Дата	11.О5.21
Тема  № 9	Підготовка пацієнта до проведення фракційного і дуоденального зондування

 

 

          Зміст матеріалу:

 

Отримання шлункового вмісту за методикою Лепорського

1. Повністю відсмокчіть шприцом шлунковий вміст (1-ша пор­ція).

2. Уведіть через зонд 300 мл підігрітого до температури 38 °С ентерального подразника.

3. Через 10 хв відсмокчіть 10 мл шлункового вмісту (2-га пор­ція).

4. Через 15 хв відсмокчіть увесь залишок ентерального подразника (3-тя порція).

5. Протягом 1 год кожні 15 хв відсмоктуйте шлунковий вміст (4, 5, 6-та, 7-ма порції).

6. Після закінчення зондування видаліть зонд зі шлунка.

7. Відправте до лабораторіївсі 7 порцій шлункового вмісту (пробірки мають бути пронумеровані і закриті гумовим корком).

         Запам'ятайте! Кожного разу після відсмоктуванняшлункового вмісту зонд треба перекривати затискувачем.

         Одержанняшлунковоговмісту за методикою Веретенова — Новикова — М'ясоєдова

1. Відсмокчіть шприцом шлунковий вміст натще (1-ша порція).

2. Протягом 1 год відсмоктуйте кожні 15 хв шлунковий вміст (2-га, 3-тя, 4, 5-та порції).

3. Уведіть через зонд ентеральний подразник.

4. Через 10 хв відсмокчіть 10 мл шлункового вмісту (6-та порція).

5. Через 15 хв відсмокчіть весь залишок ентерального подразника (7-ма порція).

6. Протягом 1 год відсмоктуйте кожні 15 хв шлунковий   вміст (8-ма, 9, 10, 11-та порції). Після закінчення зондування видаліть зонд зі шлунка.

7. Відправте до лабораторіївсі 11 порцій (пробірки маютьбути пронумеровані і закриті гумовим корком).

         Одержанн яшлункового вмісту з використанням парентерального подразника (гістаміну)

1. Відсмокчіть шлунковий вміст натще (1-ша порція).

2. Протягом 1 год кожні 15 хв відсмоктуйте шлунковий вміст (2-га, 3-тя, 4-та, 5-та порції).

3. Після взяття 3-ї порції введіть хворому підшкірно 1 мл 1 % розчину димедролу.

4. Після взяття 5-ї порції введіть хворому підшкірно 0,1 % розчин гістаміну із розрахунку 0,08 мг на 10 кг маси тіла хворого.

5. Протягом 1 год відсмоктуйте шлунковий вмісткожні 15 хв (6-та, 7, 8-ма, 9-та порції). Після закінчення зондування видаліть зонд зі шлунка.

6. До лабораторії відправте всі 9 порцій (пробірки мають бути пронумеровані і закриті гумовим корком).

         Запам'ятайте! Дослідження шлункового соку з використанням гістаміну можна проводити лише в умовах стаціонару з тим, щоб у разі виникнення алергійної реакції надати хворому невідкладну медичну допомогу.

         Гістаміно-інсулінова методика дослідження шлункового вмісту (використовують у хірургічних відділеннях для визначення виду оперативного втручання при виразковій хворобі шлунка).

1. Відсмокчіть шлунковий вміст у хворого натще.

2. Через 15 хв відсмокчіть 2-гу порцію шлункового вмісту.

3. Через 15 хв відсмокчіть 3-тю порцію шлункового вмісту. Підшкірно введіть 1 мл 1% розчину димедролу.

4. Через 15 хв відсмокчіть 4-ту порцію шлункового вмісту. Підшкірно введіть гістамін із розрахунку 0,08 мг на 10 кг маситіла хворого.

5. Протягом 1 год кожні 15 хв відсмоктуйте 4 порції шлункового вмісту Після 8-ї порції введіть підшкірно інсулін з розрахунку 2 ОД на 10 кг маси тіла хворого.

6. Протягом 1 год відсмоктуйте 4 порціїшлункового вмісту (9, 10, 11, 12-та порції).

7. До лабораторії  відправте всі 12 порцій.

         Запам'ятайте! При дослідженні шлункової секреції з використанням інсуліну в окремих випадках може спостерігатись гіпоглікемія. У хворого з'являється відчуття голоду, озноб, неспокій, загальна слабкість, пітливість. У такому разі дослідження припиняють, хворому дають випи­ти півсклянки солодкого чаю або внутрішньовенно  вводять 20 мл 40 % розчинуглюкози.

         Поява незначної кількості крові в шлунковому вмісті у вигля­ді прожилок може бути пов'язана з пошкодженням дрібних судин слизової оболонки шлунка. У випадку появи значної кількості крові відсмоктування шлункового соку припиніть. Зонд обережно витягніть, допоможіть хворому лягти, на надчеревну ділянку покладіть пузир з льодом і негайно викличтелікаря.

         Особливий підхід має бути при дослідженні шлункового вмісту в людей похилого віку. За необхідності вийміть у них зубн ізнімні протези, обережно вводьте зонд у стравохід, оскільки він може бути деформований через змінену дугу аорти. Необережність при введенні зонда може призвести до перфорації, поранення слизової оболонки, кровотечі.

         Беззондоведослідженнясекреторноїфункціїшлунка за допомогою методики "Ацидотест"

1. Напередодні та в день дослідженняхворий не повинен при­йматиліки й вживатипродукти, якізмінюютьколірсечі.

2. Дослідженняпроведітьнатще.

3. Запропонуйтехворомувипорожнитисечовийміхур.

4. Хворийприймає 2 таблетки кофеїну (білі таблетки — ентеральнийподразник).

5. Через 1 год випорожнюєсечовийміхур (на флаконізазнач­те "Контрольнапорція").

6. Хворий приймає 3 жовтих драже і запиваєїхневеликою  кількістю води.

7. Через 1 — 1,5 год випорожнює сечовийміхур (на флаконіза­значте "Сеча для дослідження").

8. Контрольну сечу та сечу для дослідження відправте до ла­бораторії.

         Дезінфекція шлункового зонда

1. Післявикористанняшлунковий зонд замочіть у 3 % розчи­ніхлораміну на 1 год. Канал зонда заповнітьдезінфекційнимроз­чином за допомогою шприца.

2. Зонд промийте проточною водою.

3. Знежирте в миючомурозчині та ретельнопромийте канал зонда за допомогою шприца.

4. Повторно промийте зонд проточною водою.

5. Прокип'ятіть у дистильованійводіпротягом 30 хв.

 

         Дуоденальне зондування

         Мета дуоденального зондування: дуоденальне зондування проводять з діагностичною метою: в отриманих порціях жовчі визна­чають наявність запальних елементів, паразитів, жовчного піску тощо. Крім цього, дуоденальне зондування є лікувальною проце­дурою. Звільнення печінкових ходів і жовчного міхура від жовчі сприяє усуненню застійних явищ у жовчних шляхах, що запобі­гає утворенню конкрементів у жовчному міхурі та подальшому розвиткові запального процесу.

         Протипоказаннями до проведення дуоденального зондування є: гострий холецистит, загостреннявиразковоїхворобишлунка, два­надцятипалої кишки, звуженнястравоходу, спричиненепухлиноюаборубцями, варикознерозширення вен стравоходу.

         Підготовка хворого до дуоденального зондування

         За 2 — 3 дні до обстеження  потрібно вилучити з раціону хворо­гопродукти, які призводять до виникнення метеоризму: капусту, картоплю, молоко. Напередоднійомудаютьатропін у краплях (10 крапель 0,1 % розчину  атропіну сульфату). Дуоденальне зондування проводять натще. Послідовність дій під час виконання процедури Уведення дуоденального зонда у дванадцятипалу кишку

1. Процедуру здійснюйте в гумових рукавичках і фартусі.

2. У дохідливій формі поясніть хворому необхідність та по­слідовність проведення процедури.

3. Визначте відстань, на яку треба ввести зонд. У положенні стоячи виміряйте у хворого відстань від пупка до різців (ця величина відповідає першій позначці на зонді) і додайте відстань від різців до вушної часточки або довжину долоні (відповідає другій позначці на зонді).

4. Хворого посадіть на кушетку. 5. Чисто вимитими руками візьміть зволожений водою сте­рильний зонд. Правою рукою — на відстані 10 — 15 см відоливи, лівою — підтримуйте  вільнийкінець зонда.

6. Уведіть оливу за коріньязика, запропонуйте хворому зро­битикількаковтальнихрухів і глибокодихати, а в цей час просо­вуйте зонд у глотку. Якщоз'явилисяпозиви до блювання, хворий повинен припинитиковтання, губами затиснути зонд і глибокодихати через ніс.

 

7. Хворийковтає зонд повільно, щобвін не скрутився.

8. Коли зонд досягне шлунка (це відповідає першій познач­ці на зонді), перевірте його положення шляхом аспірації вмісту шприцом. При цьому в шприц надходитьсвітлийвмістшлунка з кислою реакцією (змоченийлакмусовийпапірецьчервоніє).

9. Потімхворий ходить по кімнаті й поступовопротягом 30 хвковтає зонд до другоїпозначки. Олива зонда повинна пройти че­рез воротаршлунка.

10. За допомогоюповітряногопоштовхувизначтемісцезна­ходження зонда. Покладітьхворого на спину і за допомогою шпри­ца введіть 10 см³ повітря. Якщохворийвідчуєпоштовх у право­му підребер'ї, цеозначає, що олива знаходиться в дванадцятипа­лійкишці. Якщопоштовххворийвідчуває в надчеревнійділянці, цеозначає, що зонд скрутився і знаходиться в шлунку. У такому разівідтягніть зонд до першоїпозначки і запропонуйте хворому зновупоступовоковтати зонд до другоїпозначки.

11. Покладіть хворого на правийбік на кушетку без подушки, під голову підстеліть рушник, під таз покладіть валик, а під праве підребер'ягарячугрілку.

12. Нижче від рівня розташування хворого на низькому стіль­чику або спеціальній підставці встановіть штатив з пробірками, лоток і шприц.

13. У разіпотраплянняоливи в дванадцятипалу кишку із зон­да самостійновиділяєтьсярідинажов-туватогокольору. Зовніш­нійкінець зонда опустіть у пробірку. Першіпорціїжовчімутні, оскільки вони містятьдомішкишлунковоговмісту. Потімвиді­ляєтьсяпрозорарідинасвітло-жовтогокольорулужноїреакції. За 20 — 30 хввиділяєтьсяблизько 15 — 40 мл першоїпорції (А) вмістудванадцятипалої кишки.

Якщо ви впевнені, що зонд знаходиться в дванадцятипалій кишці, а жовч не виділяється, то введіть підшкірне 1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату, який сприяє розкриттю сфінктера за­гальної жовчної протоки.

14. Для одержання порції В (міхурової жовчі) через зонд по­ступово за допомогою циліндра шпри-ца введіть один з ентеральних подразників (50 мл 33 % розчину магнію сульфату, підігріто­го до 38 °С, оливкову або кукурудзяну олію, 40 % розчин глюкози або ксиліту) і накладіть затискувач, хворий при цьому лежить на спині протягом 10 хв.

Подразникомможе бути 5 ОД пітуїтрину, уведеноговнутріш­ньом'язово.

15. Потім покладіть хворого знову на правий бік, відкрийте зонд, і з нього почне надходити більш густа і в'язка жовч темно-оливкового кольору. У нормі вона виділяється у кількості 50 — 60 мл протягом 20 — 30 хв.

У разі застійних явищ у жовчному міхурі порція В може збіль­шуватися і, навпаки, у разі хронічного холециститу кількість жовчі цієї порції може зменшуватися.

16. Післядругоїпорціїз'являєтьсяпечінковажовч — пор­ція С. Вона світло-лимонного кольору, прозора, без домішок.

17. Післяодержаннятретьоїпорціївитягніть зонд.

18. Позначте пробірки з жовчю (А, В, С) і відправте до лабо­раторії якомога швидше у зв'язку з продовженням дії ферментів, які руйнують клітинні елементи. Дуоденальнийвміствідправте до лабораторії в спеціальному ящику — контейнері.

Запам'ятайте!

1. У разі появи крові в дуоденальному вмісті зондування при­пиніть і повідомте лікаря.

2. Розчин магнію сульфату не вс іхворі сприймають добре: у одних виникає біль у правому підребер'ї, у інших — пронос. У та­кому разі 33 % розчин  магнію сульфату слід замінити на інший ентеральний подразник. Розчин магнію сульфату також не реко­мендується призначати хворим з колітами зі схильністю до про­носів.

3. Якщо немає можливості відправити порції жовчі до лабо­раторії, додайте в кожну пробірку 5 — 8 крапель 10 % розчину фор­маліну, який припиняє дію ферментів.

4. Якщо перше зондування не дало позитивнихрезультатів, то перед повторнимзондуваннямпротягомтрьохднівхворийпри­ймає один раз на ніч по 6 крапель 0,1 % розчинуатропіну сульфа­ту за призначеннямлікаря.

Надання допомоги уразі можливого ускладнення. Концентрова­ний (33 %) розчинмагнію сульфату спричинює не тільки випорож­нення жовчного міхура, але й сильно подразнює центри вегетатив­ної нервової системи, у результатічого у хворих може спостерігати­ся лабкість, запаморочення, серцебиття, зниження артеріального тиску. У такому випадку хворому введіть внутрішньовенно повіль­но 10 мл 10 % розчинукальцію хлориду, який є антагоністом маг­нію сульфату.

 

         Рентгенологічні дослідження

         Бронхографія – дослідження бронхів після попереднього заповнення їх контрастною речовиною.

         Рентгенографія органів грудної клітки, флюорографія, томографія.

         Рентгеноскопія шлунка – дослідження шлунка після введення контрастної речовини барію сульфату.

         Іригоскопія – дослідження товстого кишечника з використанням барію сульфату.

         Холецистографія – дослідження жовчного міхура і жовчних протоків.          Контрастні речовини вводять внутрішньо і внутрішньовенно.

         Йодовмісні  препарати, що використовують для пероральної холецисто – і хол ангіографії: йопагност, холевід,білі траст.

         Препарати, як використовують для внутрішньовенної холецисто – і хол ангіографії: 50% розчин білігносту або біліграфіну в ампулах. Перед дослідженням за 1 – 2 дні проводять пробу на індивідуальну чутливість пацієнта до водовмісного  препарату. З цією метою вводять 1 мл препарату з тест-ампули внутрішньовенно розчинивши її в ізотонічному розчині. При відсутності ознак йодизму (кашель, нежить, висипання, підвищення температури тіла, сльозотеча),дослідження можна проводити.

         Оглядова урографія – без використання контрастних речовин.

         Внутрішньовенна урографія – внутрішньовенно вводять контрастну речовину (уротраст, урографін, веротраст, верографін, трийодтраст) За 2 доби до дослідження провести пробу на індивідуальну чутливість.

Ретроградна пієлографія  - її проводять рентгенолог і уролог, за допомогою цистоскопа і сечовідного катетера контрастну речовину вводять безпосередньо в ниркову миску, після чого роблять рентгенівські знімки.

Контрастні речовини треба вводити внутрішньовенно, оскільки потрапляння їх у прилеглі тканини може призвести до пери флебіту і некрозу підшкірної клітковини.

         Інструментальні дослідження

         Сучасні ендоскопи створені на базі волоконної оптики. Гнучкість і висока якість ендоскопів забезпечили ендоскопічним методам безпеку і ефективність досліджень і широке використання. Конструкція ендоскопа включає керовану дистальну головку, гнучку середню частину, проксимадьно розміщений блок керування і окуляр, гнучкий шнур-впітловод для передачі світла від джерела до фіброскопа.

         Бронхоскопія – метод візуального дослідження внутрішньої поверхні трахеї і бронхів за допомогою бронхоскопа.

         Колоноскопія – дає змогу  виявити патологічні зміни слизової оболонки товстої кишки: набряк, гіперемію, крововиливи, ерозії, виразки, поліпи, початкові форми раку.

         Ректороманоскопія – огляд слизової оболонки прямої кишки з діагностичною і лікувальною метою.

         Цистоскопія – це метод дослідження внутрішньої поверхні сечового міхура за допомогою цистоскопа з дотриманням правил асептики.

         Хромоцистоскопія – це цистоскопія з внутрішньовенним введенням розчину індигокарміну.

         Пункції – виконують з діагностичною і лікувальною метою.

         Пункція черевної порожнини (лапароцентез)  - виконують для отримання асцитичної рідини .

         Пункція плевральної порожнини – виконують з метою виділення рідини з плевральної порожнини у разі накопичення її, а також введення лікувальних засобів у плевральну порожнину.

         Спинномозкова (люмбальна) пункція – проводиться з діагностичною і лікувальною метою.

.

          Матеріали самопідготовки студентів за темою лекції.

Касевич Н.М. Загальний догляд за хворими і медична маніпуляцій на техніка: підручник. – К.: Медицина. 2008 р. – стор. 248 –  257.

          Література

навчальна    Касевич Н.М. Загальний догляд за хворими і медична маніпуляцій на техніка: підручник. – К.: Медицина. 2008 р.

. методична   Касевич Н.М. Основи медсестринства в модулях. К.:Медицина. 2013 р

наукова