Шарій В.М. Предмет Догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка Група 2 – А с/с Дата 27.09.21 р. Тема № 4 : «САНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНИЙ РЕЖИМ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ»

 

Викладач	Шарій В.М.
Предмет	Догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка
Група	2 – А с/с
Дата	27.09.21 р.
Тема № 4	: «САНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНИЙ РЕЖИМ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ»

 

 

          АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ:

         Санітарно-протиепідемічний режим ЛПЗ це комплекс організаційних, санітарно-профілактичних і  протиепідемічних заходів, які запобігають виникненню внутрішньо лікарняної інфекції. Основними елементами комплексу заходів, які спрямовані на забезпечення санітарно-протиепідемічного режиму в лікувальних закладах, є проведення дезінфекції. Суворе дотримання вимог асептики та стерилізації. Це профілактика ВЛІ.         

 ЗМІСТ МАТЕРІАЛУ

ПЛАН

1.     Внутрішньолікарняна інфекція: механізм передачі, профілактика.

-       інфекційний процес;

-       джерела в ЛІ;

-       класифікація предметів навколишнього середовища щодо ризику поширення ВЛІ;

-       заходи безпеки м/с на робочому місці;

-       схема проведення дезінфекції при ВЛІ.

2.      Дезінфекція:

-       рівні дезінфекції;

-       методи дезінфекції;

-       приготування дез. розчинів;

-   дезінфекція предметів догляду;

-       види контролю придатності дез. засобів;

-       техніка безпеки при роботі з дез. засобами. 

Санітарно-протиепідемічний режим ЛПЗ – комплекс організаційних, санітарно-профілактичних і протиепідемічних заходів, які запобігають виникненню ВЛІ. Основними елементами санітарно-протиепідемічного режиму є проведення дезінфекції, дотримання правил асептики і антисептики та стерилізації.

Внутрішньолікарняна інфекція (нозокоміальна, госпітальна, шпитальна, лікарняна) – це це будь-яке клінічно-визначене інфекційне захворювання, що уражає пацієнта внаслідок його перебування в стаціонарі або амбулаторному лікуванні, а також захворювання співробітників лікарні внаслідок їх роботи в цьому закладі незалежно від часу проявів симптомів захворювання під час або після перебування в лікарні впродовж місяця.   

Причини швидкого поширення ВЛІ

1.  Порушення правил асептики та санітарно-протиепідемічного  режиму.

2.  Збільшення кількості недоношених новонароджених і людей старшого віку.

3.  Зниження імунного бар’єра в населення і в тому числі в медпрацівників. 

4.  Стійкість мікрофлори до дез. засобів та антисептиків.

5.  Упровадження великої кількості лікувальних і діагностичних втручань.

Заходи безпеки проти ВЛІ

1.   Використання захисних засобів: окулярів, масок (респіраторів), рукавичок, фартухів під час роботи з дез. засобами і стерилізувальними засобами.

2.  Використання універсальних запобіжних засобів: рукавичок, масок, халатів, окулярів під час роботи з біологічними рідинами пацієнтів.

3.  Дотримання особливої ретельності, правил техніки безпеки під час роботи з біологічними рідинами пацієнтів.   

Джерела ВЛІ

Екзогенні джерела ВЛІ це

-  вироби з гуми (катетери, дренажні трубки);

-  прилади, у яких використовуються вода й антисептики (дистилятори, інгалятор, іонізатори);

-    апарати для ШВЛ;

-    інструментарій.

Ендогенні джерела інфекцій (в організмі людей).

-    шкіра і м’які тканини;

-    сечовивідні шляхи;

-    порожнини (рота, носоглотка, піхва, ?).

Через руки передаються:

-    золотистий стафілокок;

-    епідермальний стафілокок;

-    стрептокок А;

-    сальмонела;

-    синьогнійна паличка;

-    анаеробні бактерії;

-    гриби роду Candida;

-    простий герпес;

-    вірус полімієліту;

-    вірус гепатиту А.

До найпоширеніших ВЛІ відносять:

1)     інфекції сечової системи;

2)     гнійно-запальні інфекції;

3)     інфекції дихальної системи;

4)    бактеріємії;

5)     інфекції шкіри та слизових оболонок.

Зараження відбувається за наявності епідемічного процесу:

І.Збудник інфекції (джерело) – бактерії, віруси, гриби, найпростіші

Джерелом інфекції ВЛІ є:

1.  Руки персоналу, кишки, сечова і статева система, носоглотка, шкіра, волосся, порожнина рота пацієнта і медперсоналу.

2.      Навколишнє середовище: персонал, пил, вода, продукти харчування;

3.     Інструментарій;

4.     Обладнання;

5.     Лікарські засоби.

ІІ.Шляхи і фактори передачі:

-    повітряно-крапельний;

-    повітряно-пиловий;

-  контактний – прямий, непрямий, опосередкований (руки медперсоналу, інструментарій, перев’язувальний матеріал);

-    предметно-побутовий (через апаратуру, інструментарій, білизну);

-    гемоконтактний (вертикальний, перинатальний – від матері до дитини);

-    харчовий;

-    водний;

-    трансмісивний (укуси комах, кліщів, комарів).

ІІІ. Сприйнятливість населення (до певної інфекції)

-    недоношені діти;

-    хворі після ОП втручань;

-  хворі після інвазивного лікування і діагностичних процедур: (ін’єкції, інкубації, катетеризація, узяття крові);

-  пацієнти зі зниженою резистентністю: хворі на Ц Д, променева терапія, хворі що приймають імунодепресанти, «опікові» хворі, пацієнти похилого віку, хворі, що приймають антибіотикотерапію.

Механізм  передачі  ВЛІ

ПРИРОДНИЙ	ШТУЧНИЙ
Аерогенний (повітряно-пиловий-краплинний).	Контактний (недостатньо оброблені руки медперсоналу, використання неякісно простерилізованих або продезінфікованих приборів, апаратури, предметів догляду).
Контактний (опосередкований контакт або через предмети догляду).
	Гемоконтактний(переливання крові, використання інструментарію, приладів та апаратури, які забруднені кров’ю).
Трансмісивний (через переносника).
	Пересаджені органи і тканини (штучне запліднення, від недостатньо обстежених донорів).
Фекально-пероральний (харчовий, водний, контактно-побутовий).

 

Після зараження виникає:

Інфекційний процес – це складний комплекс специфічних біохімічних, морфологічних та імунологічних змін, що виникають в організмі при потраплянні поточеного агента в організм.   

Класифікація предметів навколишнього середовища щодо ризику поширення ВЛІ.

І. Низький рівень (некритичні предмети):

1. предмети контактують зі шкірою і не травмують її;

2. предмети що не контактують зі слизовими оболонками (тонометри, милиці, пахвові термометри, білизна);

3. предмети з якими пацієнти не контактують (стіни, меблі, стеля)

зай?  : очищення або дезінфекція низького рівня.

ІІ. Середній ризик (напів-критичні предмети): 

1.  Обладнання яке контактує зі слизовими або ушкодженою шкірою ( дихальне й анестезіологічне обладнання, гнучкі ендоскопи, ректальні термометри)

2.  Предмети забруднені біологічними рідинами і виділеннями організму (використовують: очищення  +  дезінфекція середнього або високого рівня).

ІІІ. Високий ризик (критичні предмети ).

1.  Проникають в органи і порожнини тіла, і судини (хірургічні інструменти, голки, судинні катетери, сечові катетери). Використовують: дезінфекція, очищення + стерилізація.

 

Профілактика внутрішньолікарняного зараження.

1.     Санітарно-гігієнічні заходи:

-    провітрювання;

-    прибирання: регулярність, використання ?, дезінфекція інвентарю;

-    дезінфекція постільної білизни: дезінфекційна камера;

-    разові комплекти.

2.  Розміщення пацієнтів:

-    дотримання санітарних норм, устаткування боксів;

-    устаткування ізоляторів для хворих з ВІЛ – інфекцією;

-    ізоляція хворих з ускладненнями;

-    пологовий будинок: мати, дитина.

3.  Раціональна терапія:

-    раціональна антибіотикотерапія;

-    обґрунтованість.

4.  Протиепідемічний режим:

-    знезаражування інструментарію: централізовані стерилізаційні відділення;

-    безпечне харчування: контроль харчоблоку, пункту роздачі, раціональне зберігання продуктів;      

-    контроль здоров’я персоналу і хворих. Наказ № 280 від 23.07.2002 р. Щодо організації проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій виробництв, організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до порушень інфекційних хворих.

Заходи безпеки медсестри на робочому місці: 

Медсестра зобов’язана:

·дотримуватися техніки миття рук;

·надягати рукавички при контакті з біологічними рідинами, зокрема з кров’ю;

·мити руки відразу після зняття рукавичок;

·негайно збирати пролитий або розсипаний інфікований матеріал;

·дезінфікувати використаний інструментарій, предмети догляду, устаткування і перев’язувальний матеріал одразу після використання відповідно до нормативної документації, що регламентує способи, режими і засоби дезінфекції.    

        

1. Дезінфекція, її розділи

         Дезінфекція — комплекс заходів, спрямованих на знищення на об'єктах зовнішнього середовища, що оточують людину, патогенних мікроорганізмів (бактерій, вірусів, рикетсій, найпростіших, грибів, токсинів).

         Дезінсекція — знищення комах, кліщів (переносників захворювань).

         Дератизація — знищення гризунів.

         Мета дезінфекції — знищення збудників інфекції у приміщенні, на інструментах, шприцах і голках, апаратах та інших предметах медичного призначення, на посуді, білизні, одязі, в екскрементах пацієнтів тощо.

        

         2. Види дезінфекції.

         Розрізняють два види дезінфекції: осередкову і профілактичну.

         Осередкова дезінфекція, залежно від того, на якому етапі передачі збудника інфекції вона проводиться, поділяється на поточну та заключну.

         Поточна дезінфекція проводиться в осередку інфекції в присутності хворого чи бацилоносія. Мета поточної дезінфекції — негайне знищення збудника інфекції після його виведення з організму хворого чи носія з метою запобігання розсіюванню збудника в навколишньому середовищі.

         Заключна дезінфекція проводиться в осередку інфекції після ізоляції хворого чи бацилоносія. її мета — повне знезараження об'єктів, які могли бути заражені збудником інфекції.

         Профілактична дезінфекція проводиться постійно, незалежно від наявності джерела інфекційного захворювання. Мета профілактичної дезінфекції — запобігання виникненню і поширенню інфекційного захворювання та накопиченню збудника захворювання в навколишньому середовищі.

 

         3. Методи дезінфекції.

         Під час проведення дезінфекції користуються двома основними методами: фізичним та хімічним. Можна виділити ще й третій метод дезінфекції — комбінований (наприклад, дезінфекціязабрудненої білизни в дезінфекційному розчині з подальшим пранням та виварюванням).

         Фізичні методи дезінфекції проводяться за допомогою механічних, термічних та променевих засобів.

         Механічні методи дезінфекції забезпечують видалення, але не знищення мікроорганізмів. При цьому із приміщення та предметів видаляють пил, бруд, а разом з ним значну кількість мікроорганізмів.

         Механічні засоби знезаражування включають чистку, прання, вибивання, витрушування, підмітання, фільтрацію, провітрювання та вентиляцію приміщення. Особливо ефективне застосування пилососів. При цьому разом з пилом видаляється 98 % мікроорганізмів. Витрушування широко застосовується при гігієнічному прибиранні. Однак воно не вважається раціональним, оскільки не досягається повне видалення мікрофлори, а особа, яка проводить витрушування, піддається небезпеці зараження. Вентиляція, у тому числі і провітрювання приміщення, сприяє різкому зниженню вмісту мікрофлори в повітрі, причому тим більше, чим більша різниця температури зовнішнього та внутрішнього повітря. У дезінфекційній практиці вентиляція приміщення використовується як допоміжний захід за умови, що її тривалість буде не меншою ніж 30— 60 хв. При цьому відбувається повне заміщення повітря в приміщенні зовнішнім повітрям, яке не містить патогенних мікроорганізмів. Добрі результати дає кондиціонування повітря. Кондиціонер подає у приміщення чисте профільтроване повітря певної температури і вологості, але згідно з інструкцією потрібно періодично здійснювати очищення повітряного фільтра.

         Термічні методи знезараження ґрунтуються на застосуванні високих та низьких температур, а саме використання гарячого повітря, водяної пари, кип'ятіння, пастеризації, спалювання, обпалювання, прожарювання, замороження та висушування.

         Дезінфекція гарячим повітрям при температурі 120 °С протягом 45 хв у повітряному стерилізаторі надійно вбиває мікроорганізми. Гаряче повітря 90 °С в дезінфекційній камері використовується для дезінфекції одягу, ковдр, подушок, матраців та інших речей.

         Прасування білизни також є дезінфекційним заходом. При тривалому прасуванні температура в товщі матеріалу досягає 100— 150 °С. Прасувати речі треба з обох боків.

         Більш ефективно діє водяна пара, тому що вона проникає у глиб предметів. У парових стерилізаторах дезінфекцію здійснюють водяною насиченою парою під надмірним тиском 0,5 кг/см2— 110 °С протягом 20 хв.

         Порівняно надійним методом дезінфекції є кип'ятіння в дистильованій воді протягом 30хв або в дистильованій воді з гідрокарбонатом натрію (2 % розчин) протягом 15 хв.

         Спалювання є надійним методом знищення мікроорганізмів. Йому підлягають інфіковані малоцінні предмети (сміття, ганчір'я, трупи тварин, які загинули від небезпечної інфекції, дренажі, використаний перев'язувальний матеріал тощо).

         Проводять спалювання в мікрокрематоріях або спеціальних печах, ямах чи на багатті.

         Обпалювання застосовують у бактеріологічній практиці у разі потреби знезаразити голки, лабораторні петлі, корки для закривання пробірок та ін. Проводять обпалювання на полум'ї спиртівки або газової горілки.

         Штучне заморожування патогенних мікроорганізмів до -270 °С не спричинює їхньої загибелі. Низькі температури широко використовуються для консервування продуктів у харчовій промисловості, а також у мікробіології для тривалого зберігання культур патогенних мікроорганізмів.

         У дезінфекційній практиці холод не має широкого застосування.

         Висушування. Велика кількість патогенних мікроорганізмів під впливом тривалого висушування гине. Швидкість відмирання залежить від збудника.

         Променеві засобизнезараження — це застосування сонячного світла, ультрафіолетових променів, радіоактивного випромінювання.

         Прямі сонячні промені згубно діють на багатьох збудників інфекційних захворювань. Особливо чутливі до них збудники дизентерії, черевного тифу, паратифів, холери, менш чутливі мікобактерії туберкульозу та ін. Однак застосування сонячних променів залежить від пори року, погоди та інших причин, які важко контролювати.

         Тому цей метод дезінфекції може застосовуватись як допоміжний. Ультрафіолетове опромінення використовується для знезараження повітря приміщень операційних, перев'язувальних, маніпуляційних, пологових залів з метою запобігання внутрішньолікарняним інфекціям. Для цього над входом у приміщення встановлюють спеціальні бактерицидні лампи, які вмикають, коли в приміщенні відсутні працівники.

         Радіоактивне випромінюваннязгубно діє на всі види мікроорганізмів та їхні спори. Тому деякі види радіоактивного випромінювання найчастіше застосовують у заводських умовах для стерилізації лікарських розчинів в ампулах і флаконах, одноразових шприців, інфузійних систем, гумових рукавичок, одноразового інструментарію.

         Ультразвук—акустичні коливання чистотою від 2/10 4до2/ 106Гц.

         У деяких галузях їх застосовують для дезінфекції, стерилізації аптечного та лабораторного посуду.

 

4. Хімічний метод дезінфекції Характеристика дезінфекційних розчинів, приготування розчинів, дезінфекція предметів догляду та виробів медичного призначення.

         Хімічні методи дезінфекції знайшли найширше застосування. В їх основі лежить використання різних хімічних речовин, які вбивають мікроорганізми на поверхні та всередині різних об'єктів і предметів довкілля. Для дезінфекції застосовують лише такі хімічні препарати, які мають здатність швидко і згубно діяти на мікроорганізми. Слід пам'ятати, що хімічні речовини можуть мати різну дію на мікроорганізми: бактерицидну — здатність вбивати бактерії; бактеріостатичну — пригнічувати їхню життєдіяльність; спороцидну — здатність вбивати спори; віруліцидну — здатність вбивати віруси; фунгіцидну — здатність вбивати гриби. Зазвичай різні хімічні препарати мають різну силу для знищення мікробів. Серед мікробів є дуже стійкі форми, які не піддаються відразу дії дезінфекційного засобу.

         Дезінфекційні речовини різняться між собою хімічною структурою, аотже, і вибірково діють на складники клітин. Зокрема, хлор та хлорумісні препарати, пероксид водню та інші, вступаючи у взаємодію з протеїнами клітин, дають реакцію окиснення. Мінеральні кислоти і основи руйнують клітину своїми водневими та гідроксильними іонами, спричиняючи гідроліз. Солі важких металів проникають у клітини, діють на білки і ведуть до утворення солей — альбумінатів.

         Феноли денатурують білки і спричинюють реакцію коагуляції їх.

         Усі дезінфекційні речовини повинні:

-         швидко і повністю розчинятися у воді або добре змішуватися з нею, утворюючи стійкі емульсії;

-         діяти швидко і в малих концентраціях;

-         забезпечити знезаражувальну дію навіть при наявності органічних речовин, таких, як кров, сеча, мокротиння;

-         бути достатньо стійкими при зберіганні;

-         бути малотоксичними для людей;

-         бути дешевими і доступними у виробництві, зручними для транспортування і зберігання.

         Дрібні крапельки водних розчинів дезінфекційних речовин легко і швидко адсорбуються оболонкою мікробної клітини, швидше знаходять доступ у клітину через водну фазу, тому водні розчини і емульсії більш активно діють на мікробну клітину. Проте значна кількість препаратів, які застосовують для дезінфекції, дератизації і дезінсекції, є отруйними для людини та домашніх тварин. Тому для запобігання випадковим отруєнням під час роботи з такими препаратами необхідно суворо дотримуватися застережних заходів. Усі особи, допущенні до роботи з дезінфекційними засобами, обов'язково проходять інструктаж з техніки безпеки.

         Слід пам'ятати, що розфасування таких речовин та приготування робочих розчинів треба проводити у спеціально відведених для цього приміщеннях у витяжних шафах.

         Усі препарати повинні мати етикетки з чітким зазначенням назви речовини; відсоткової концентрації та дати виготовлення. Робочі дезінфекційні розчини готують щодня, але у разі помутніння або забарвлення кров'ю розчин потрібно зразу змінити.

         Сучасні дезінфекційні засоби є складними композиціями активнодіючих речовин, четвертинних амонійних сполук, поверхнево активних речовин, розчинників, антикорозійних та інших домішок. Дуже важливо, щоб сучасні дезінфекційні засоби були малотоксичними (належали до 3 або 4 класу токсичних речовин), це надасть змогу зберегти здоров'я медичного персоналу, хворих та зберегти ресурси закладу.

         Потрібно пам'ятати, що кожен препарат у своїй основі має сильні, активнодіючі на мікроорганізми речовини. Тому абсолютно нешкідливих препаратів не буває, і дотримання техніки безпеки з дезінфекційними розчинами вкрай потрібне.

         Дезінфекційні засоби мають бути технологічними, зручної в застосуванні і довготривалому зберіганні форми (таблетки, готові до застосування, рідкі і сипучі дози у пакетах, концентрати в посудинах від 0,5 до 5 л, насичені дезінфекційним розчином серветки тощо).

         Процес приготування та використання робочих розчинів має бути гранично простим, швидким, доступним середньому та молодшому медичному персоналу. Препарати мають супроводжуватися детальними, завіреними виробником (постачальником) методичними рекомендаціями до застосування та належним набором документів (копія свідоцтва про реєстрацію, сертифікат відповідності до Держстандарту України тощо). Крім того, необхідно детально вивчити Методичні рекомендації до застосування дезінфекційного засобу, затвердженні Державним санітарно-епідеміологічним наглядом МОЗ України.

         Ніякі інші тести, у тому числі, рекламні, не можуть їх замінити. Систематичне застосування недорогих, сучасних, ресурсозберігальних препаратів дає високий економічний і соціальний ефект. Масове проведення санітарного оброблення приміщень і обладнання медичного закладу — це створення здорового середовища для перебування як пацієнтів, так і медичних працівників.

         Нині все більше з'являється відомостей у засобах масової інформації про реєстрацію нових нозологій інфекційних захворювань, а також про те, що початком патогенезу значної частини захворювань, які досі вважалися не інфекційними, є віруси, бактерії та інші патогенні мікроорганізми. Щоб запобігти епідемічному процесові, треба ліквідувати головні шляхи і механізми передачі.

         Проведення якісної дезінфекції неможливе без визначення мети (профілактична, поточна, заключна), підбору дезінфектанту і його концентрації відповідно до виду мікроорганізмів та самих об'єктів дезінфекції, методів та режимів, норм витрат засобу, регулярності та кратності проведення дезінфекції

 

         Приготування концентрованого освітленого 10 % розчину хлорного вапна.

1. Надягають халат, фартух, маску, гумові рукавички,

2. Добре провітрюють приміщення.

3. Готують 1 кг сухого хлорного вапна, 9 л води.

4. Наливають у скляну, емальовану, пластмасову посудину 3—4 л води, поступово висипають хлорне вапно, помішуючи дерев'яною паличкою. У кінці виливають залишок води, рівномірно перемішують. Закривають посудину. Наклеюють етикетку з зазначенням назви розчину, концентрації, дати та години заготовлення, підпис; ставлять у темне приміщення.

5. Через добу проціджують розчин через марлю, згорнуту в декілька шарів (осад не використовують).

6. Наклеюють етикетку, де зазначають: 10 % розчин хлорного вапна

Дата приготування

Підпис

Примітка. Освітлений розчин хлорного вапна дозволяється використовувати протягом 7 діб.

 

Приготування робочих розчинів сухих дезінфектантів

 

Концентрація дезінфектанту в розчині (%)	Кількість дезінфектанту (г)	Об’єм води
0,2	2	1000
1	10	990
2	20	980
3	30	970
4	40	960
5	50	950

 

         Генеральне прибирання в асептичних приміщення

         Генеральне прибирання проводиться в операційних залах, пологових залах, палатах новонароджених, перев'язувальних та процедурних кабінетах, палатах інтенсивної терапії, реанімації, загальних палатах за принципом вирішальної дезінфекції не рідше 1 разу на тиждень. В індивідуальних пологових залах — щоразу після пологів, у загальних пологових залах — через кожні 3 дні; у палатах новонароджених — через кожні 3 дні; у планових операційних — не рідше 1 разу на тиждень, але при великому навантажені на операційний зал — наприкінці робочого дня; в ургентних операційних — по закінченню чергування; у гнійних операційних — наприкінці робочого дня; у перев'язній чистій — 1 раз на тиждень; у гнійній перев'язній — 1 раз на тиждень, а при великому потоці хворих — частіше; у маніпуляційному кабінеті — 1 раз на тиждень.

         Найчастіше для дезінфекції використовують 6 % розчин пероксиду водню з 0,5 % розчином мийного засобу ("Лотос", "Біолот", "Біомий").

         Генеральне прибирання обов'язково потрібно проводити у захисному одязі (технічний халат, шапочка чи косинка, захисні окуляри, маска чи респіратор, гумові рукавички).

         Для проведення прибирання необхідно мати: відро для дезінфекційного розчину, відро для чистої води, гідропульт або автомакс для розпилювання дезінфекційного розчину, щітку, швабру, ганчірку (З шт.), драбину.

         Перед прибиранням необхідно відсунути від стін шафи, звільнити поверхні обладнання від предметів, які знаходяться на них. Зросити дезінфекційним розчином стелю, стіни, вікна. Обладнаная, апаратуру протерти також ганчіркою, зволоженою дезінфекційним розчином. Увімкнути бактерицидну лампу на 60 хв. Оброблені поверхні протерти ганчіркою, змоченою чистою водою, після чого витерти насухо. Повторно включити на 30 хв бактерицидну лампу, після чого провітрити приміщення .

         Заповнити відповідні графи в "Журналі обліку проведення генеральних прибирань" та в "Журналі обліку відпрацьованого часу бактерицидної лампи".

         Запобіжні заходи при аварійних ситуаціях:

• у разі потрапляння розчину пероксиду водню на шкіру — необхідно змити великою кількістю води;

• у разі потрапляння дезінфекційного розчину в очі — промити великою кількістю води протягом кількох хвилин. У разі неприємного відчуття або різі в очах — закрапати 30 % розчином сульфацилу-натрію.

 

МАТЕРІАЛИ АКТИВІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ:

1. До ВЛІ належать хвороби  які уражають пацієнтів унаслідок?

2. У яких стаціонарах найвищий відсоток ВЛІ?

3. Які мікроорганізми не зумовлюють виникнення ВЛІ?

4. Яка ВЛІ домінує в пологових будинках?

5. Основним джерелом збудників золотистого стафілокока ВЛІ є?

6. ВЛІ не поширюється шляхом?

7. Повітряно-краплинний шлях поширення інфекції характерний для стаціонарів?

8. Кишкові внутрішньо лікарняні інфекції найчастіше передаються шляхом?

9. Систему інфекційного контролю та інфекційної безпеки в лікувально-профілактичному закладі організовує?

10. Відповідальність за порушення санітарно-протиепідемічного режиму в стаціонарі несе?

11. Перерахуйте Накази МОЗУкраїни з питань санітарно-протиепідемічного режиму.

12. Назвіть загальні вимоги щодо санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму лікувально-профілактичних заходів.

13. Що таке дезінфекція?

14. Назвіть методи дезінфекції.

15.3а допомогою яких засобів проводять фізичні методи дезінфекції?

16. Що лежить в основі хімічних методів дезінфекції?

17. Назвіть правила приготування 10 % розчину хлорного вапна.

18. Як здійснити генеральне прибирання в асептичних приміщеннях?

 

 

        

 

 

 

 

 

 

 

VI.  МАТЕРІАЛИ САМОПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІІВ ЗА ТЕМОЮ ЛЕКЦІЇ

В.М.Лісовий. Основи медсестринства: підручник. К.: ВСВ «Медицина», 2013. – 182 – 209.

Н.М. Касевич. Загальний догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка.: підручник. – К.: Медицина. 2008 р. – стор. 27 – 61. :

 Н.М. Касевич. Практикум із сестринської справи: Навчальний посібник. – К.: Здоров’я, 2005.

         VII. ЛІТЕРАТУРА

Навчальна В.М.Лісовий. Основи медсестринства: підручник. К.: ВСВ «Медицина», 2013. – 182 – 209.

Н.М. Касевич. Загальний догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка.: підручник. – К.: Медицина. 2008 р. –

Методична: Н.М. Касевич. Практикум із сестринської справи: Навчальний посібник. – К.: Здоровя, 2005.

наукова