Викладач Шарій В.М. Предмет Внутрішня медицина Група 4Бл/с Дата 17.09.2021 Тема № 3 практика Гостра і хронічна ниркова недостатність

 

Викладач	Шарій В.М.
Предмет	Внутрішня медицина
Група	4Бл/с
Дата	17.09.2021
Тема  № 3 практика	Гостра і хронічна ниркова недостатність

 

 

 

 

Фахові компетентності:

-знати опитування та фізикальне обстеження пацієнтів із захворюваннями нирок та органів сечової системи.

-проводити аналіз клінічних симптомів і синдромів захворювання, визначення стану тяжкості пацієнта. Аналіз додаткових методів обстеження — лабораторних, рентгенологічного, радіоізотопного, ендоскопічного, ультразвукового та ін.

–вміти встановити  діагноз.

-визначати показання до амбулаторного лікування, планової та термінової госпіталізації.

-проводити вибір комплексного лікування, здійснення догляду за пацієнтами.

-визначати тактику фельдшера (в умовах фельдшерсько-акушерського пункту, амбулаторії, машини швидкої допомоги) .

-проводити організацію догляду за пацієнтами з уремією. Проведення профілактики захворювань та їх ускладнень, диспансеризації пацієнтів. Заповнення медичної документації, виписування рецептів.

 

Контроль вхідного рівня знань:

1.     Дайте визначення  гострій нирковій недостатності (ГНН)_______________

2.     Причини ГНН____________________________________________________

3.     Поясніть патогенез ГНН___________________________________________

4.     Назвіть стадії ГНН________________________________________________

5.     Охарактеризуйте характерні ознаки олігоануричної стадії ГНН (тривалість, зміни в нирці, симптоми уремічної інтоксикації, загальний огляд, зміни по системам організму)______________________________________________

6.     Добова потреба організму у воді визначається такими методами:_______

7.     Хронічна ниркова недостатність - дайте визначення:___________________

8.      Причини ХНН_____________________________________________________

9.      Які зміни виникають в паренхімі нирок при ХНН_______________________

10.                       Охарактеризуйте синдроми ХНН:

-         Синдром порушення функції нирок__________________________________

-         Синдром порушення ССС___________________________________________

-         Синдром порушення нервової системи__________________________

-         Синдром порушення  функції ШКТ______________________________

-         Синдром порушення кровотворної функції_______________________

-         Синдром порушення основного обміну__________________________

11.                       Показання до гемодіалізу______________________________________

12.                       Нормальні показники біохімічного аналізу крові: сечовина, креатинін, залишковий азот_____________________________________________

13.                       Особливості дієтотерапії при ХНН_______________________________

14.                       Складіть нормальний аналіз по Зимницьому і при ХНН. Яку функцію нирок він визначає?

ПРОБА по Зимницькому

 

Пацієнт____________________________________________

Відділення _________________________________________

Дата_______________________________________________

Діагноз_____________________________________________

№ з/п порцій	Дата	Години	Кількість виділеної сечі	Щільність сечі	Кількість вжитої рідини
1-ша порція	17.09.21	6 - 9
2-га порція	17.09.21	9 - 12
3-та порція	17.09.21	12 - 15
4-та порція	17.09.21	15 - 18
5-а порція	17.09.21	18 - 21
6-а порція	17.09.21	21 - 24
7-ма порція	18.09.21	00 - 3
8-ма порція	18.09.21	3 - 6

        

Денний діурез__________________________

Нічний діурез__________________________

Добовий діурез_________________________        

Підпис________________________________

 

15.                        У пацієнта патологія нирок, в анамнезі хронічний гломерулонефрит. Скаржиться на головний біль, головокружіння, періодично виникають набряки. Пацієнт блідий, шкіра суха, набряки під очима. Складіть показники водного балансу негативного та позитивного.

Вкажіть показники – вжитої рідини:________ , виділеної сечі_________, та визначить результати заданих видів водного балансу.

Література:

 Середюк Н.М. Внутрішня медицина: Терапія. – К.: «Медицина» -  2006 р. стор.525 – 537.

Швед М.І. Терапія. Тернопіль ТДМУ «Укрмедкнига» 2007 р., стор.468 –  484

 

 

 

 

.

 

        

                           

 

 

 

Орієнтовна карта для організації самостійної роботи студентів з навчальною літературою

 

Основні завдання	Вказівки	відповідь
Гостра ниркова недостатність.                   Хронічна ниркова недостатність.	-Визначення -Етіологія -Патогенез -Класифікація -Клініка -Діагностика -Лікування  -Профілактика   -Визначення -Етіологія -Патогенез -Класифікація -Клініка -Діагностика -Лікування  -Профілактика

 

 

Список літератури:

І.Основна:

1.Внутрішня медицина: Терапія: підручник / Н.М. Середюк, І.П. Вокалюк. — К., 2010.

2.Єпішин А.В. Пропедевтика внутрішніх хвороб з доглядом за терапевтичними хворими, 2003.

3.Круглікова В.М., Шевцова Л.І. Практикум із внутрішніх хвороб у модулях. — К.: Медицина, 2008.

ІІ.ДОПОМІЖНА:

1.Навчальний посібник з внутрішньої медицини: навч. посіб. / Фойняк В.М., Бондаренко А.Д. та ін. — К.: Медицина, 2010.

2.Ронин В.С., Старобинец Г.М. Руководство к практическим занятиям по методам клинических лабораторных исследований. — М.: Медицина, 1989.

3.Швед М.І. Пасєчко Н.В.Терапія.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2007.

4.Яворський О.Г. Пропедевтика внутрішніх хвороб. — К.: Здоров’я, 2004

 

        

Інструкція №3

для   студентів

до проведення  практичного заняття  з  внутрішньої  медицини

 

ТЕМА: Гостра і хронічна ниркова недостатність.

 Спеціальність: Лікувальна справа

Оснащення:Професійні алгоритми

                     Задачі

                     Медична документація

                     Препарати

Конкретні  цілі:знати:

                     визначення захворювання, класифікацію, етіологію, патогенез, патологічну анатомію, клініку, особливості перебігу у людей похилого віку, лабораторне, інструментальне і функціональне дослідження,диспансерне спостереження пацієнтів, профілактику      захворювань, принципи лікування і догляду за пацієнтами,показання до стаціонарного і амбулаторного  лікування. 

                     

            Вміти :

проводити  опитування  пацієнта,деталізацію скарг пацієнтів,фізікальне обстеження пацієнтів, визначати основні синдроми, встановлювати  діагноз, призначати додаткові          методи  обстеження, комплексне лікування  та догляд  за пацієнтами, надавати допомогу   пацієнтам у разі больового синдрому, заповнювати  медичну  документацію та  виписувати                   рецепти.

ПЛАН

проведення заняття

ВМІТИ: I

 

                1.Проводити  опитування  пацієнтів.

                2Проводити  деталізацію скарг пацієнтів,фізікальне обстеження  пацієнтів.

               3.Визначати основні синдроми, встановлювати  діагноз.

               4.Призначати додаткові           методи  обстеження.

                5.Призначати  комплексне лікування  та догляд  за   пацієнтами з уремією.

               6.Надавати допомогу  пацієнтам у разі больового синдрому .

                7.Заповнювати медичну          документацію та виписувати  рецепти.

                            

I I  Удосконалення  практичних навичок:

               1.Продемонструвати  катетеризацію сечового міхура.

              2.Визначення добового діурезу та водного балансу.

 

КАТЕТЕРИЗАЦІЯ СЕЧОВОГО МІХУРА

Навчальна мета: уміти викликати рефлекторно акт сечовипускання; здійснити катетеризацію сечового міхура жінці при гострій затримці сечі; здійснити катетеризацію сечового міхура чоловікові у разі гострої затримки сечі; ввести постійний катетер у сечовий міхур, здійснити дезінфекцію катетера, у разі потреби — стерилізацію.

Виховна мета: усвідомити необхідність суворо дотримувати правил асептики під час катетеризації сечового міхура.

Початковий обсяг знань: знати показання до катетеризації сечового міхура та причини гострої затримки сечі.

Оснащення:

1) гумовий катетер Нелатона;

2) гумовий катетер Пеццера;

3) гумовий катетер Померанцева — Фолея;

4) стерильний гліцерин або вазелінова олія. Можна використати синтоміцинову емульсію, мазь Вишневського;

5) пінцети стерильні — 2 шт.;

6) стерильні марлеві серветки, тампони;

7) розчин фурациліну (1:5000);

8) розчин калію перманганату (1:10 000);

9) шприц ємкістю 10 мл;

10) корнцанг;

11) ниркоподібний лоток;

12) судно;

13) сечоприймач;

14) клейонка;

15) 70 % розчин етилового спирту;

16) стерильні гумові рукавички.

Показання до катетеризації сечового міхура

1. Гостра затримка сечі, яка триває понад 10 — 12 год.

2. Промивання сечового міхура та введення в нього ліків.

3. Забір сечі для лабораторного дослідження в жінок у разі значних виділень із піхви.

Найчастіші причини гострої затримки сечі

1. Хірургічні втручання на органах черевної порожнини та малого таза, у результаті чого може виникнути рефлекторна затримка сечі.

2. Аденома передміхурової залози.

3. Пухлини сечового міхура та сечівника.

4. Обтурація сечівника конкрементами.

 

ВИЗНАЧЕННЯ ДОБОВОГО ДІУРЕЗУ

Навчальна мета: уміти визначити добовий діурез та водний баланс хворого.

Виховна мета: уміти дати правильну оцінку швидкому збільшенню маси тіла та зменшенню виділення сечі під час догляду за хворими з хронічною недостатністю кровообігу.

Початковий обсяг знань: знати, яким чином визначають добовий діурез і водний баланс.

Оснащення:

1) градуйована ємкість;

2) температурний листок.

Визначення добового діурезу та водного балансу. Здійснюючи догляд за хворими з хронічною недостатністю кровообігу, слід пам'ятати, що серцеві набряки на початкових стадіях захворювання можуть бути прихованими. У таких випадках затримка рідини в організмі проявляється швидким збільшенням маси тіла та зменшенням виділення сечі. Дуже важливо хворим із хронічною недостатністю кровообігу щоденно визначати кількість виділеної за добу сечі (добовий діурез), порівнюючи її з кількістю випитої та введеної парентеральне рідини (водний баланс). Під час підрахування кількості випитої рідини враховують також фрукти й овочі, маса яких повністю зараховується до загальної кількості отриманої рідини.

Послідовність дій під час визначення добового діурезу та водного балансу

1. Сечу, виділену хворим о 6-й годині ранку, вилийте в унітаз (вона не враховується).

2. Визначте кількість виділеної протягом доби сечі (до 6-ї години ранку наступного дня).

3. Протягом доби фіксуйте кількість випитої рідини (включаючи овочі та фрукти) і кількість уведених парентеральне розчинів.

4. Дані, отримані при визначенні добового діурезу та водного балансу, запишіть у температурний листок.

Добовий діурез повинен складати не менше як 70 — 80 % від усієї отриманої хворим за добу рідини.

Якщо хворий протягом доби виділяє сечі набагато менше, ніж вживає рідини (від'ємний діурез), це означає, що частина рідини затримується в організмі, збільшуються набряки й накопичується рідина в порожнинах (водянка порожнин).

Якщо хворий протягом доби виділяє сечі більше, ніж кількість випитої рідини, то це позитивний діурез. Він спостерігається у хворих з недостатністю кровообігу в період ліквідації набряків під час приймання сечогінних препаратів.

Стан водного балансу організму можна контролювати також шляхом визначення маси тіла хворого. Збільшення маси тіла свідчить про затримку рідини й навпаки.

При підвищенні температури тіла понад 37 °С втрата води через легені та шляхом випаровування з поверхні шкіри на кожен градус становить близько 200 мл за добу.

У здорової людини сечовипускання відбувається 5 — 6 разів на добу, причому переважно вдень. У разі серцевої та ниркової недостатності кількість сечі, що виділяється вночі, може перевищувати кількість сечі, котра виділяється вдень. Це явище називається ніктурією.

Послідовність дій під час виконання процедур

Рефлекторний виклик акту сечовиділення

1. Залиште хворого одного в палаті, відкрийте кран і пустіть воду.

2. Змініть, якщо це можливо, положення хворого. Чоловіка поставте, жінку посадіть на тепле судно.

3. За відсутності протипоказань покладіть хворому грілку на низ живота або на промежину.

4. Полийте теплу воду (40 — 42 °С) на зовнішні статеві органи.

5. За призначенням лікаря введіть підшкірне 1 мл 0,05 % розчину прозерину або 1 мл 0,2 % розчину платифіліну.

Катетеризація сечового міхура жінки

1. Вимийте руки двічі з милом під проточною водою, висушіть рушником.

2. Покладіть жінку на спину із зігнутими в колінах і розведеними ногами.

3. Підстеліть під таз клейонку.

4. Підставте судно.

5. Здійсніть туалет зовнішніх статевих органів.

6. За допомогою двох серветок або тампонів розведіть статеві губи, визначте місце знаходження зовнішнього отвору сечівника.

7. Пінцетом захватіть стерильний ватний тампон, змочений розчином фурациліну (1:5000) або іншим неподразнювальним антисептичним розчином і продезінфікуйте зовнішній отвір сечівника.

8. Надягніть стерильні гумові рукавички.

9. Стерильним пінцетом візьміть стерильний катетер, завчасно змазаний стерильним гліцерином, на відстані 4 — 5 см від сліпого кінця. Зовнішній кінець катетера зафіксуйте між IV і V пальцями правої руки.

10. І і II пальцями лівої руки розведіть великі та малі статеві губи.

11. Уведіть обережно, без зусиль, катетер у сечівник на 5 — 7 см, зовнішній кінець катетера опустіть у сечоприймач. Поява сечі свідчить про те, що катетер знаходиться в сечовому міхурі.

12. Після зупинки самостійного виділення сечі з катетера злегка натисніть над лобком, видаліть із сечового міхура залишки сечі й витягніть катетер.

Якщо катетеризацію роблять щодня й постійно, то після виділення сечі для профілактики циститу в сечовий міхур через катетер за допомогою шприца введіть 10 мл теплого розчину фурациліну (1:5000) і одразу витягніть катетер.

Катетеризація сечового міхура чоловіка

1. Вимийте руки двічі під проточною водою з милом і висушіть рушником.

2. Покладіть хворого на спину, ноги розведені.

3. Між ногами поставте сечоприймач.

4. Статевий член обгорніть нижче від головки серветкою.

5. Продезінфікуйте головку статевого члена стерильною серветкою, змоченою розчином фурациліну (1:5000).

6. Змажте стерильний гумовий катетер стерильним гліцерином.

7. Надягніть стерильні гумові рукавички.

8. Правою рукою пінцетом візьміть катетер на відстані 5 см від сліпого кінця, зовнішній кінець зафіксуйте між IV та V пальцями.

9. І і II пальцями лівої руки здавіть головку статевого члена, щоб розкрити зовнішнє вічко сечівника.

10. Уведіть катетер у зовнішнє вічко сечівника і, поступово перехвачуючи катетер, проводьте його по каналу глибше, а статевий член лівою рукою підтягуйте вверх.

Якщо при введенні катетера виникла перепона, заспокойте хворого, порекомендуйте розслабитись і глибоко подихати, а потім продовжіть уведення катетера.

Як тільки катетер увійде в сечовий міхур, з'явиться сеча.

11.  Після виділення сечі злегка натисніть над лобком. Витягніть катетер і одночасно залишками сечі промийте сечівник.

Металевий катетер чоловікові може ввести лише лікар-уролог або лікар, підготовлений до виконання цієї процедури.

Запам'ятайте!

1. Катетеризацію сечового міхура треба виконувати лише за призначенням лікаря, оскільки в деяких випадках гострої затримки сечовипускання така процедура протипоказана.

2. Якщо при проведенні катетеризації відчувається перешкода, не намагайтеся подолати її силою, тому що такі дії можуть призвести до пошкодження слизової оболонки сечовода.

3. Недотримання правил асептики спричинює інфікування сечовивідних шляхів і сечового міхура.

Уведення постійного катетера в сечовий міхур. У тяжкохворих може виникнути потреба введення постійного катетера.

1. Під час катетеризації сечового міхура жінки використайте катетер Пеццера. Уведіть його в сечовий міхур, попередньо натягнувши розширену головку катетера на металевий провідник. Під час катетеризації сечового міхура чоловіка використайте катетер з надувним балончиком — катетер Померанцева — Фолея.

2. Дистальний кінець катетера з'єднайте за допомогою пере-хідника з трубкою, яку потім опустіть у градуйований флакон для збирання сечі.

3. Для запобігання висхідній інфекції сечовий міхур двічі на добу промивайте теплим розчином фурациліну (1:5000).

4. Якщо як постійний катетер ви використовуєте хворим гумовий катетер Нелатона, то:

а) у жінки зафіксуйте його марлевою смужкою спочатку навколо катетера біля зовнішнього вічка сечівника, а потім за допомогою довгих смужок — навколо стегна;

б) у чоловіка статевий член обгорніть марлевою серветкою, товсту шовкову нитку зафіксуйте на катетері, а потім — навколо статевого члена поверх серветки.

Дезінфекція катетера

1. Після використання катетер замочіть у 3 % розчині хлораміну на 1 год. Заповніть канал дезінфекційним розчином.

2. Промийте катетер під струменем проточної води.

3. Замочіть катетер у мийному розчині, температура якого 45 °С, і промийте його канал розчином із шприца під тиском.

4. Промивайте під струменем проточної води протягом 5 — 10 хв.

5. Прокип'ятіть у дистильованій воді 30 хв, після чого злийте воду з кип'ятильника.

Для стерилізації катетерів можна використати паровий метод (тиск пари — 1,1 атм, температура — 120 °С, протягом 45 хв).

 

ІУ.Заключна частина:

         -звіт перед викладачем про виконану роботу

контроль і корекція рівня професійних вмінь і навичок

ІІІ.Заповніть щоденники:

         1). Заповнити таблицю

№ з/п		ГНН	ХНН
1	Причини
2	Симптоми
3	Діагностика
4	Лікування
5	Профілактика

 

         2). Скласти план догляду при нирковій недостатності.

         3). Скласти алгоритм «Підготовка хворого до збору сечі за Зимницьким».

 

         4). Вирішити задачу

Хворий 35 років скаржиться на слабкість, сухість у роті, часте сечовипускання вночі, свербіння шкіри, погіршення зору. Захворювання нирок спостерігається протягом 20 років. Шкіра сіро-бліда, язик сухий обкладений бурим нальотом, відчувається запах аміаку із рота. Тони серця глухі, акцент ІІ тону на аорті, пульс 92 за хв., АТ 180/90 мм рт. ст.        

                                     -сформулюйте діагноз та обґрунтуйте.

                                  -складіть план обстеження

                                  -складіть план лікування                                     

-Скласти диференціально-діагностичні критерії : гострий і хронічний гломерулонефрит, пієлонефрит та нирковокам’яна хвороба. 

 

         -підведення підсумків

 

Підсумкове заняття: « Захворювання нирок»

 

1.         Гострий гломерулонефрит. Етіологія, патогенез, клінічна класифікація. Лікування, догляд за пацієнтами, прогноз, диспансеризація.

2.         Хронічний гломерулонефрит. Етіологія, патогенез, клінічна класифікація. Клінічні ознаки, перебіг, діагностика, лікування, догляд за пацієнтами, профілактика.

3.         Гострий та хронічний пієлонефрит. Етіологія, патогенез, основні клінічні симптоми. Перебіг, діагностика, лікування, догляд за пацієнтами, профілактика.

4.         Гостра ниркова недостатність. Причини, основні клінічні симптоми, діагностика. Прогноз, лікування, догляд за пацієнтами, профілактика.

5.         Хронічна ниркова недостатність. Етіологія, патогенез. Основні клінічні ознаки, діагностика. Прогноз, лікування. Догляд за пацієнтами, профілактика.

6.         Нироковокам’яна хвороба. Етіологія, патогенез. Основні клінічні ознаки ниркової коліки. Діагностика, зняття нападу ниркової коліки.

7.     Цистит гострий і хронічний. Чинники, які спричинюють розвиток захворювання.       Клінічна картина. Зміни в сечі. Перебіг, лікування

 

Практичні навички:

¾   опитування пацієнта, фізикальне обстеження;

¾   збирання сечі на дослідження (для загального клінічного аналізу, за методами Нечипоренка, Зимницького) та аналіз результатів;

¾   підготовка пацієнта до рентгенологічного обстеження нирок і сечових шляхів, ультразвукової та ендоскопічної діагностики;

¾   проведення катетеризації сечового міхура гумовим катетером;

¾   визначення добового діурезу та водного балансу;

¾              невідкладна допомога в разі ниркової коліки, еклампсії.

 

У.Домашнє завдання: Хвороби щитоподібної  залози     

 

Орієнтовна карта для організації самостійної роботи студентів з навчальною літературою

 

Основні завдання	Вказівки	відповідь
Хвороби щитоподібної  залози:       -Гіпертиреоз                 Гіпотиреоз                 Ендемічний зоб	-Визначення -Етіологія -Патогенез -Класифікація -Клініка -Діагностика -Лікування  -Профілактика   -Визначення -Етіологія -Патогенез -Класифікація -Клініка -Діагностика -Лікування  -Профілактика   -Визначення -Етіологія -Патогенез -Класифікація -Клініка -Діагностика -Лікування  -Профілактика

Список літератури:

І.Основна:

1.Внутрішня медицина: Терапія: підручник / Н.М. Середюк, І.П. Вокалюк. — К., 2010.

2.Єпішин А.В. Пропедевтика внутрішніх хвороб з доглядом за терапевтичними хворими, 2003.

3.Круглікова В.М., Шевцова Л.І. Практикум із внутрішніх хвороб у модулях. — К.: Медицина, 2008.

ІІ.ДОПОМІЖНА:

1.Навчальний посібник з внутрішньої медицини: навч. посіб. / Фойняк В.М., Бондаренко А.Д. та ін. — К.: Медицина, 2010.

2.Ронин В.С., Старобинец Г.М. Руководство к практическим занятиям по методам клинических лабораторных исследований. — М.: Медицина, 1989.

3.Швед М.І. Пасєчко Н.В.Терапія.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2007.

4.Яворський О.Г. Пропедевтика внутрішніх хвороб. — К.: Здоров’я, 2004