Шарій В.М. Предмет Догляд за хворими та медична маніпуляційна техніка Група 2 Б л/с Дата 26.11.21 Тема №6 лекція Спостереження за диханням

 

Викладач	Шарій В.М.
Предмет	Догляд за хворими та медична  маніпуляційна техніка
Група	2 Б л/с
Дата	26.11.21
Тема  №6 лекція	Спостереження за диханням

 

           Актуальність теми:

Медичні працівники повинні вміти правильно здійснювати спостереження за пацієнтами з порушенням функцій органів і систем, дати правильну оцінку стану пацієнта,у разі потреби негайно самостійно надати йому невідкладну допомогу. За пацієнтами із захворюваннями органів дихання потрібно стежити за частотою, глибиною та ритмом дихання.

           Цілі лекції:

а) навчальні: знати фізіологічні параметри дихання, від чого залежить зміна темпу дихання, причини зміни глибини дихання, що таке задишка інспіраторна, експіраторна, змішана, патологічні типи дихання, типи ядухи.

б) виховні: навчати відповідально відноситись до своїх обов’язків, розвивати спостережливість за функціями організму.

           

           Зміст матеріалу:

         

Задоволення потребі пацієнтів у підтриманні нормального дихання.

          Основна функція органів дихання забезпечення організму киснем, необхідний для нормальної життєдіяльності всіх органів і тканин і виведення речовин, що утворилися в процесі життєдіяльності вуглекислого газу та води. В легенях постійно відбувається газообмін, внаслідок чого кров насичується киснем і звільняється від вуглекислоти. Частота, глибина і ритм дихання регулюються дихальним центром та корою мозку.

          У дорослої людини в спокої частота дихання коливається від 16 до 20 дихань за 1 хв.

          Вдих у два рази коротший від видиху. Одне дихання відповідає чотирьом пульсовим хвилям. Частота дихання залежить від фізичного стану людини, віку, та тренованості людини. Чим молодша людина тим більша частота її дихання.

Виділяють грудний, черевний та змішаний типи дихання.

          У здорової  людини дихання ритмічне. При патологічних станах внаслідок порушення функції дихального центру, порушується ритм дихання, змінюється глибина і частота дихання.

Головні симптоми при захворюваннях органів дихання

- Задишка, ядуха, астма

- кашель

- біль в грудній клітці

- кровохаркання

- патологічні типи дихання: Чейна – Стокса, Біота, Куссмауля

Задишка

          Фізіологічна, патологічна (інспіраторна, експіраторна,змішана).

          Інспіраторна задишка:затруднене дихання, виникає при спазмі голосових зв'язок, пухлинах гортані, сторонніх тілах, запальних процесах гортані та трахеї. Дихання сповільнене, вдих утруднений, шумний зі свистом та хрипінням. Це так зване стридорозне дихання.

          Експіраторна задишка: затруднений видих, виникає при бронхіальній астмі та обструктивних захворювань органів дихання. Вдих коротких, видих довгий. Дихання свистяче.

          Змішана задишка: виникає при пневмонії, туберкульозі легень, плевриті.

          Ядуха – це різко виражена задишка.

          Астма – це задишка, яка виникає у вигляді нападу.

Патологічні типи дихання

          Дихання Чейна-Стокса: хвилеподібне збільшення амплітуди дихання з наявністю пауз між ними до 45-50 сек. Погане прогностичне значення.

          Дихання Біота: рівномірно глибоке дихання з виникненням пауз до 30 сек. – агонуюче дихання.

          Дихання Куссмауля: сповільнене глибоке дихання зі звучним вдихом і посиленим видихом, виникає при коматозних станах.

Кашель

          Це захисний рефлекторний акт, забезпечує виведення харкотиння, сторонніх тіл з дихальних шляхів.

          Сухий кашель: застосовують лужні інгаляції, гаряче пиття, банки, гірчичники на  грудну клітку і гірчичні ванни для кінцівок, протикашльові засоби за призначенням лікаря.

          Вологий кашель: застосовують відхаркуючи засоби, дренажне положення.

Кровохаркання

          Виділення мокротиння з домішками крові (іржаве, у вигляді малинового желе, домішки свіжої крові)

          Виділення крові під час кашлю непереривною струєю – це легенева кровотеча. Вона виникає при злоякісних пухлинах, гангрені, інфаркті легенів, туберкульозі, бронхоектатичній хворобі, травмах легенів, мі тральних вадах серцях.

Характерні ознаки легеневої кровотечі

1.    Виділяється кров під час кашлю.

2.    Кров яскраво-червона, піниста.

3.    Має лужну реакцію.

4.    Не утворює згустків.

5.    Кровотеча не викликає колапс чи шок, а загроза для життя виникає від дихальної недостатності, внаслідок попадання крові в дихальні шляхи.

Невідкладна допомога

1.    Надати напівсидячи положення з нахиленням в сторону ураженої легені.

2.    Призначити повний спокій.

3.    До грудної клітки на уражену сторону прикласти міхур з льодом.

4.    При вираженому кашлі застосувати протикашльові засоби.

5.    Підготувати лікарські препарати для зупинки кровотечі: 5% розчин амінокапронової кислоти, розчини дицинону, вікасолу та кальцію хлориду.

6.    Годувати пацієнта рідкою, прохолодною їжею.

 

Невідкладна допомога при задишці, астмі

1.  Надати пацієнтові сидяче положення з зафіксованим  плечовим поясом.

2.  Звільнити пацієнта від стискаючого одягу.

3.  Дати подихати інгалятором.

4.  Навчити правильно дихати.

5.  Доступ свіжого повітря та інгаляцію кисню.

6.  Викликати лікаря.

Біль у грудній клітці

1.    Надати хворому вигідне положення(покласти хворого або нахилити в сторону болю).

2.    Протикашльові засоби, якщо біль пов'язаний з кашлем.

3.    Гірчичники на грудну клітку.

4.    За призначенням лікаря ввести внутрішньом’язово розчин анальгіну 50% 2 мл з 1% розчином 1 мл димедролу.

ОКСИГЕНОТЕРАПІЯ

Для оксигенотерапії використовують медичний кисень, в якому міститься 90%  чистого кисню і 15 азоту і відсутні домішки. Балони для кисню пофарбовані в синій колір з позначкою чорною фарбою «Кисень»  та літерою «М»(медичний). На верхній сферичній частині  балона зазначається рік виготовлення і  дата наступного випробування. Кисень знаходиться у балоні під тиском  150 атмосфер. Балони зберігаються  у спеціальному приміщенні або металевих шафах, які знаходяться за межами лікувального відділення, розміщуються у вертикальному положенні і фіксуються  металевими скобами. Балони зберігаються  при температурі не вище 35*С. їх треба віддаляти від нагріваючих елементів не менше 2 м .

Кисень вогненебезпечний газ. Він  при стисканні з мастилом, жиром, нафтою, та продуктами їх переробки вступає з ними в реакцію, внаслідок чого виникає загорання і вибух. Вибух може виникати  при сполученні з ацетоном, метаном, парами бензину. Балони слід оберігати від падіння.  Наповнення кисневого обладнання киснем з балона виконують під тиском не більше 1 – 2 атмосфери. Для цього до вихідного штуцера балона приєднують редуктор,за допомогою якого  можна регулювати  тиск надходження кисню із балона. Кисневий редуктор має 2 манометри: лівий з них показує тиск кисню в балоні, правий  - тиск під яким кисень  випускається з балона.

Кисень можна вводити інгаляційним і неінгаляційним  методом. Інгаляцію кисню  проводять за допомогою  носових катетерів,масок, кисневої подушки, кисневих палат і гіпербаричної оксигенації.

 

Подача кисню  від централізованої установки:

-        Перевірити прохідність дихальних шляхів.

-        Відміряти на катетері відстань від кутиків рота до зовнішнього слухового проходу.

-        Змочити катетер розчином фурациліну 1: 5000.

-        Ввести катетер через нижній носовий хід в носову частину глотки.

-        Оглянути зів пацієнта і переконатись, що  кінець катетера  не опущений нижче м’якого  піднебіння.

-        Зовнішню частину катетера зафіксувати до шкіри обличчя липким пластиром.

-        З’єднати кінець катетера з гумовою трубкою, що з’єднується з ємністю з водою (апарат Боброва), кисень в ньому зволожується.

-        Кожні 30 – 40 хвилин змінюйте положення катетера, з лівого носового ходу переставте в правий, для запобігання  пролежням і висиханню слизової оболонки носових ходів.

 

Запам’ятайте!

-        1.  При поверхневому розміщенні катетера кисень спричинює подразнення слизової оболонки носа, а також більша його частина  витрачається марно.

-        2. При введенні катетера  нижче носової частини глотки можливе потрапляння його в стравохід з подальшим роздуванням шлунка.

-        При набряку легенів для зволоження кисню використовують 96% етиловий спирт. Інгаляцію здійснюють протягом 20 – 30 хвилин з перервою на 10 – 15 хв., під час перерви пацієнту дають кисень, зволожений водою.

-        Через 1 – 3 години  інгаляції потрібно робити перерву на 20 – 30 хв., щоб запобігти гіпервентиляції та токсичної дії  високих концентрацій кисню.

-        Оптимальна доза кисню є 4 – 6 л за хвилину, концентрація кисню в повітрі 30 – 40%.

 

Подача кисню за допомогою кисневої подушки:  об’єм 16 – 25 л ,  є гумова трубка з краном для регуляції  подачі кисню і мундштук.

-  Зняти  з трубки мундштук.

- зєднати  гумову  трубку  з краном редуктора  і повільно відкрити редукторний вентель.

- заповнити подушку киснем , закрити  вентель редуктора, а потім кран  подушки.

- перед подачею кисню на вільний кінець гумової труби надягають продезінфікований мундштук, огорнений  вологою марлевою серветкою і прикладають до рота.

 

Гіпербарична оксигенація:  це застосування кисю під тиском 1 – 2 атмосфери у спеціальних камерах.

Показання:  гостре порушення  прохідності  периферичних, вінцевих, мозкових судин, при отруєнні,газовій  емболії, анаеробній та гнильній інфекціях, для лікування виразок, обширних ран.

До неінгаляційних методів  відносяться ентеральне введення кисню: кисневі коктейлі (суміш кисню з водними витяжками лікарських трав), введення кисню у шлунок та підшкірні введення кисню  в передньозовнішню поверхню стегна в об’ємі 30 – 500мл.  

 

 

           Матеріали активізації студентів:

1. Охарактеризуйте фізіологічні параметри дихання.

2. Від чого  залежить зміна темпу дихання?

3. Охарактеризуйте експіраторну задишку.

4. Охарактеризуйте інспіраторну задишку.

5. Назвіть патологічні типи дихання.

6 . Охарактеризуйте дихання Куссмауля.

7.  Охарактеризуйте дихання Чейна – Стокса.

8. Охарактеризуйте дихання Біота.

9. Яку допомогу слід надати в усіх випадках виникнення ядухи?

10. Назвіть показання до оксигенотерапії.

11. У чому полягає техніка безпеки при експлуатації кисневих установок.

           Матеріали самопідготовки студентів за темою лекції

Касевич Н.М. Загальний догляд за хворими та медична маніпуляційна техніка: підручник. -  К.: «Медицина». 2008.- стор.223 – 225. 

Шевчук М.Г. Сестринська справа. – К.: «Здоров’я». 1991 р.- стор. 

Касевич Н.М. Основи медсестринства в модулях. К.:Медицина. 2013 р. – стор. 129 – 147.