2 – А Сестринська справа «Основи медсестринства» Практичного заняття № 07. 21.02.2022 Тема: «УЧАСТЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ В ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ»

 

Дистанційне навчання 2 – А Сестринська справа «Основи медсестринства»

Практичного заняття № 07. 21.02.2022

 

Тема: «УЧАСТЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ В ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ»

Актуальність теми:

            Медична сестра є важливою ланкою ланцюга при обстеженні пацієнта з допомогою інструментального дослідження. Правильне роз’яснення нею правил підготовки хворого до вищезгаданих обстежень, його поведінки під час їх проведення має значення як для самопочуття хворого під час обстежень, так і для отримання достовірних результатів.

Знати:

- діагностичне та лікувальне значення ендоскопічних досліджень;

- особливості конструкції сучасних ендоскопів;

- особливості підготовки пацієнтів до ендоскопічних методів обстеження, УЗД;

- можливі проблеми пацієнта та медсестринські втручання з вирішення проблем, що виникли.

Вміти:

- пояснити пацієнту сутність ендоскопічного дослідження та правила підготовки до нього;

- підготувати пацієнта до ендоскопічних методів обстежень та УЗД;

- асистувати лікарю під час проведення ендоскопічних досліджень;

- спостерігати за пацієнтами під час та після обстеження.

Зміст теми заняття:

            Гастродуоденоскопія

            Особливості конструкції сучасних ендоскопів. Сучасні ендоско­пи створені на базі волоконної оптики. Гнучкість і висока якість ендоскопів забезпечили ендоскопічним методам безпечність і ефек­тивність досліджень та широке клінічне використання.

            Конструкція фіброскопа включає керовану дистальну головку, гнучку середню частину, проксимальне розміщений блок керуван­ня та окуляр, гнучкий шнур-світловод для передачі світла від дже­рела до фіброскопа. Відмінною рисою сучасних фіброскопів є можливість фото­графувати з отриманням високоякісних ілюстрацій за допомогою як фотоапаратів, так і кінокамер.

            Діагностичне та лікувальне значення гастродуоденоскопії. Гастродуоденоскопія — це ендоскопіч-не дослідження стравоходу, шлун­ка та дванадцятипалої кишки. Воно дозволяє визнача­ти джерела гост-рих гастродуоденальних кровотеч, діагнос­тувати виразкову хворобу чи новоутворення шлунка, а також дає можливість брати шматочки слизової оболонки для гістологічно­го дослідження. За допомогою ендоскопів видаляють поліпи, коагулюють кро­воточиві судини, уводять лікарські препарати.

            Протипоказана гастродуоденоскопія в разі тяжкої серцево-ле­геневої недостатності, гіпертонічної хвороби III стадії, аневризми аорти, гемофілії, гострих респіраторних інфекцій. Послідовність дій під час виконання процедур      Загальна підготовка хворого та знеболювання 1. Заздалегідь проведіть психологічну підготовку хворого до процедури. Пацієнт повинен зрозуміти характер відчуттів, які ви­никають під час дослідження. 2. Попередьте хворого, щоб він напередодні легко повечеряв о 18.00 і прийшов до ендоскопічного кабінет натще. У день об­стеження хворий не повинен палити, пити, приймати ліки. 3. На дослідження пацієнт повинен принести рушник, який підкладають під голову, а потім використовують для протирання обличчя хворого, а також гастроскопа в момент його видалення. 4. Попередьте хворого, що під час процедури він не зможе роз­мовляти, ковтати слину. 5. За призначенням лікаря в разі потреби за 15 — 20 хв до до­слідження проведіть премедикацію: 0,5 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату введіть підшкірно, 2 мл 50 % розчину анальгіну введіть внутрішньом'язово. Доцільність попереднього введення знеболю­вальних засобів, спосіб і дози лікар вирішує індивідуально. 6. Безпосередньо перед процедурою запропонуйте хворому за наявності зубних знімних протезів вийняти їх. 7. Здійсніть анестезію слизової оболонки ротової частини глот­ки 2 % розчином тримекаїну шляхом зрошення.

8. Покладіть хворого на лівий бік з витягнутою лівою ногою, праву ногу зігніть у колінному та кульшовому суглобах. Під го­лову хворого підкладіть валик. Запропонуйте хворому руки по­класти таким чином, щоб вони не заважали лікарю виконувати дослідження. Хворий повинен спокійно лежати, рівномірно диха­ти, не ковтати слину і не розмовляти.

9. Надягніть гумові рукавички.

            Допомога медичної сестри під час проведення гастроскопії. Ме­дична сестра має широке коло обов'язків:

            1. Вона стежить за загальним станом хворого, оцінює колір шкіри, частоту пульсу, правильність положення хворого на столі.

            2. Бере участь у проведенні дослідження:

а) фіксує голову пацієнта в такому положенні, щоб глотка та стравохід утворювали пряму лінію;

б) стежить за положенням ротоблокатора (загубника);

в) пальпує живіт для виведення в поле зору і в зручну пози­цію відповідних відділів шлунка;

г) допомагає лікареві вводити ендоскоп і проводити його в шлунок та в дванадцятипалу кишку;

ґ) переміщує за вказівкою лікаря ендоскоп вгору — вниз, три­маючись за його гнучку частину;

д) фіксує ендоскоп у потрібній позиції.

            3. Крім цього, медична сестра бере участь у проведенні біо­псії, видаленні новоутворень, виконанні лікувальних втручань.

            Після гастродуоденоскопії хворий 1 — 2 год не повинен при­ймати рідину, а якщо проводили біопсію, то протягом 24 год не може вживати гарячу їжу.

                           Бронхоскопія

            Використання діагностичної та лікувальної бронхоскопії. Брон­хоскопія — метод візуального до-слідження внутрішньої поверхні трахеї та бронхів за допомогою спеціального приладу — бронхо­скопа.

            Розрізняють діагностичну та лікувальну бронхоскопію.

            Діагностичну бронхоскопію проводять для уточнення або по­становки діагнозу при доброякісних і злоякісних пухлинах трахеї та бронхів, гнійних захворюваннях бронхів і легень, бронхіальній астмі, легеневих кровотечах.

            Лікувальну бронхоскопію проводять для видалення з трахеї та бронхів стороннього бронхіального секрету й місцевого засто­сування препаратів при абсцесах легень, для лікування тяжких форм бронхіальної астми.

            Протипоказання: кахексія, декомпенсовані вади серця, тяжка форма гіпертонічної хвороби, шок, аневризма грудної аорти, ту­беркульоз і перелом шийних хребців, гостре запалення глотки, гортані.

            Послідовність дій під час виконання процедур

            Підготовка хворого до бронхоскопії під місцевою анестезією

1. Напередодні лікар або досвідчена медична сестра проводить бесіду з хворим.

2. У разі вираженого неспокою хворого йому призначають на­передодні на ніч транквілізатори (еленіум, седуксен) у комбінації зі снодійним (люміналом).

3. Уранці хворий випорожнює кишечник, безпосередньо пе­ред бронхоскопією — сечовий міхур.

4. За 30 хв до початку дослідження підшкірне вводять 0,5 мл 0,1% розчину атропіну сульфату.

Хворим на бронхіальну астму, хронічний обструктивний брон­хіт за призначенням лікаря за 30 — 40 хв до бронхоскопії внут­рішньом'язово вводять 0,5 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату, 1 мл 0,5 % розчину седуксену, 1 мл 1 % розчину димедролу. За 15 — 20 хв внутрішньовенно вводять 10 мл 2,4 % розчину еуфіліну і безпосередньо перед початком анестезії дають вдихнути аеро­золь сальбутамолу з індивідуального дозатора.

5. Хворого перед бронхоскопією слід попередити, що в проце­сі дослідження не слід втягувати голову, вигинати груди вперед, тому що це заважає введенню бронхоскопа. Хворий сидить у крі­слі навпроти лікаря, нахиливши тулуб дещо вперед. Руки опус­кає між ногами (при цьому розслаблює м'язи шиї та плечового поясу, що сприяє введенню бронхоскопа).

            Здійснення місцевої анестезії для бронхофіброскопії. Допомога лікареві

1. Перед процедурою розкладіть на спеціальному стерильно­му столику інструменти, медикаменти, перев'язувальний стериль­ний матеріал.

2. Перевірте роботу освітлювачів, електровідсмоктувача.

3. Лікар змазує слизову оболонку нижнього носового ходу (при трансназальному доступі) або роз-пилює в порожнині носової час­тини глотки (при трансоральному доступі) 0,1 % розчин нафтизину або 0,5 % розчин галазоліну, або 3 % розчин ефедрину. При цьому розширюється носовий хід, що важливо для вільного про­ведення через нього тубуса бронхофіброскопа, а також зменшуєть­ся всмоктування анестетика.

4. Для анестезії верхніх дихальних шляхів і голосових скла­док використовуйте 1 % розчин дикаїну, 2 — 4 % розчин лідокаїну, 5 % розчин тримекаїну.

5. Для анестезії слизової оболонки трахеї та бронхів лікар ви­користовує 10 % розчин новокаїну.

            Протягом усього періоду анестезії медична сестра-асистент уводить розчин анестетика в невисоких дозах у катетер або в біопсійний канал фіброскопа, уголос називаючи об'єм уведеного роз­чину в мілілітрах, оскільки максимальна доза анестетиків не по­винна перевищувати 10 — 15 мл.

            Перед уведенням того чи іншого анестетика треба впевнитися, що у хворого відсутня індивідуальна підвищена чутливість до цих препаратів, для чого слід уважно зібрати алергологічний анамнез, а також заздалегідь провести пробу на чутливість (увести підшкірно 1 — 2 мл анестетика, який передбачають застосовувати).

            Здійснення ендобронхіальної біопсії

1. Перед уведенням кусачок у дихальні шляхи медична сестра повинна перевірити їх робочий стан.

2. За командою лікаря розкрийте бранші інструмента, а потім м'яко закрийте їх.

3. Видаляючи інструмент з каналу бронхоскопа, спостерігай­те за тим, щоб кінець інструмента не зачепив обличчя лікаря.

4. Потім тонкою голкою обережно вийміть частинку взятої тка­нини з браншів і перенесіть її на предметне скельце.

5. Біопсійний матеріал помістіть у склянку з 10 % розчином формаліну. При цьому тканина новоутворення опускається на дно склянки, а слизова оболонка плаває на поверхні розчину.

6. Після біопсії будьте готові застосувати кровоспинні засоби, для чого на столі мають бути готові ватні тупфери, смужки гемо­статичної марлі, 5 % розчин амінокапронової кислоти.

7. Хворого після бронхоскопії транспортуйте у відділення на кріслі-каталці.

8. Після бронхоскопії хворому призначають ліжковий режим.

9. Після біопсії хворий протягом доби повинен вживати лише холодну їжу.

             

                                   Підготовка хворого до колоноскопії

            Діагностичне значення колоноскопії. Метод колоноскопії до­зволяє виявити патологічні зміни слизової оболонки товстої киш­ки, набряк, гіперемію, краплинні крововиливи, ерозії, виразки, по­ліпи, початкові форми раку. Крім того, метод колоноскопії дозво­ляє вести динамічне спостереження за доброякісними пухлинами.

            Показання до колоноскопії: хронічні захворювання товстої киш­ки, підозра на поліпи, рак, кишкові кровотечі нез'ясованої етіоло­гії, розходження результатів клінічного діагнозу та рентгенологіч­них обстежень товстої кишки.

            Протипоказання до колоноскопії: хронічна декомпенсована сер­цево-судинна недостатність, інфаркт міокарда, гострий тромбоз мозкових судин, коматозний стан, шок, гострі захворювання ор­ганів черевної порожнини з явищами перитоніту, гемофілія.

            Послідовність дій під час підготовки хворого до процедури

            Дослідження краще проводити після іригоскопії, яка дозволяє уточнити анатомотопографічні особливості товстої кишки.

1. За 3 — 4 доби хворому призначають безшлакову дієту.

2. Напередодні після обіду (о 15.00) хворий випиває 50 г ри­цинової або оливкової олії (проносне). У разі закрепів проносне призначають 2 рази на добу.

3. Увечері напередодні дослідження та зранку хворому став­лять очисні клізми до чистої води. Останню клізму вранці став­лять за 2 год до проведення дослідження.

4. Процедуру проводять натще.

5. За 30 хв до дослідження проводять премедикацію — уво­дять 1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату або 1 мл 0,2 % розчину платифіліну гідротартрату і 1 % розчину промедолу, або 2 мл 50 % розчину анальгіну. Колоноскопії мають передувати пальцьове об­стеження прямої кишки та огляд відхідника на виявлення трі­щин, геморою.

6. Хворого слід покласти на лівий бік з підведеними до живо­та ногами. Після подолання ректосигмоїдального відділу товстої кишки хворий повертається на спину і в такому положенні лікар-ендоскопіст проводить колоноскопію.

 

            Підготовка хворого до цистоскопії      

            Поняття про цистоскопію. Цистоскопія — це метод обстежен­ня внутрішньої поверхні сечового міхура за допомогою ендоско­пічного приладу — цистоскопа.

Цистоскопія — одна з найбільш часто застосовуваних маніпу­ляцій в урологічній практиці. Вона протипоказана при гострих запальних процесах сечового міхура та сечівника.

            Діагностичне та лікувальне значення цистоскопії. За допомо­гою цистоскопії визначають захворювання сечового міхура, функ­цію нирок (хромоцистоскопія), проводять ретроградну уретропіє-лографію, відновлюють порушений відтік сечі з ниркової миски.

            Послідовність дій під час виконання процедури

Підготовка хворого та техніки до проведення цистоскопії

1. Проведіть психологічну підготовку хворого.

2. За призначенням лікаря введіть йому парентеральне знебо­лювальний препарат (анальгетик).

3. Запропонуйте хворому випорожнити сечовий міхур.

4. Покладіть хворого на урологічне крісло.

5. Чоловікові головку статевого члена обробіть стерильним ватним тампоном, змоченим розчином фурациліну (1:5000). Жін­ці здійсніть туалет зовнішніх статевих органів, зовнішнє вічко се­чівника обробіть розчином неподразнювального антисептика,

6. На стерильну поверхню (простирадло, кришка стерилізато­ра) покладіть стерильний цистоскоп, частково змазаний теплим стерильним гліцерином, стерильний матеріал, шприци. Підготуй­те теплий розчин фурациліну (1:5000).

7. Лікар знезаражує руки так, як перед операцією. Обкладає стерильною пелюшкою ділянку навколо сечівника і вводить цис­тоскоп.

8. Випускає залишки сечі, промиває сечовий міхур теплим роз­чином фурациліну (1:5000), потім наповнює сечовий міхур цим самим розчином до виникнення позиву на сечовипускання. Це дає можливість визначити об'єм сечового міхура.

9. Звичайно цистоскопію виконують при введенні 200 мл рідини.

10. У разі потреби лікар уводить сечовивідний катетер через додатковий отвір цистоскопа і здійснює катетеризацію сечовода для визначення його прохідності або для виконання ретроградної уретропієлографії.

11. У разі порушення відтоку сечі з ниркової миски катетери­зацію сечовода проводять з лікувальною метою. У такому випад­ку катетер можна залишити в нирковій мисці на кілька днів.

            Запам'ятайте! Цистоскопія — це маніпуляція, котру слід вико­нувати з дотриманням таких самих правил асептики, як і операцію.

            Техніка виконання хромоцистоскопії

1. Хворому вводять цистоскоп.

2. Внутрішньовенно вводять 2 — 3 мл 0,4 % розчину індигокар­міну; якщо неможливо індигокармін ввести внутрішньовенно, йо­го вводять внутрішньом'язово.

3. Лікар спостерігає за допомогою цистоскопа за інтенсивніс­тю виділення з вічка сечовода сечі, забарвленої індигокарміном, і контролює час появи забарвленої сечі.

            У нормі індигокармін починає виділятися в сечовий міхур че­рез 3 — 5 хв після внутрішньовенного введення і через 15 — 20 хв після внутрішньом'язового введення, забарвлюючи сечу в синій колір.

            Зниження інтенсивності забарвлення та запізнення виділення індигокарміну є ознаками можливого порушення функції нирок або динаміки звільнення верхніх сечових шляхів. Відсутність ви­ділення індигокарміну протягом 10 — 12 хв після внутрішньовен­ного введення може свідчити про значне зниження функції ни­рок або про повне порушення відтоку сечі з ниркової миски,

            Стерилізація цистоскопа

1. Катетеризаційну, евакуаційну та оптичну трубку після ви­користання промийте теплою проточною водою за допомогою сте­рильної поролонової губки й мила.

2. Просушіть стерильною серветкою.

3. Занурте повністю в циліндр, заповнений 70 % розчином ети­лового спирту, на 30 хв або в 0,5 % спиртовий розчин хлоргексидину біглюконату на 15 хв.

4. Промийте стерильною водою.

5. Стерильний цистоскоп зберігайте в біксі, викладеному сте­рильним простирадлом.

6. Контактну ручку після використання протріть тампоном, змоченим 3 % розчином пероксиду водню з 0,5 % мийним засобом "Лотос". Тампон треба віджати.

            Підготовка хворого до ректороманоскопії

            Показання до проведення ректороманоскопії: виділення з пря­мої кишки гною, слизу, крові; наявність болю в прямій кишці, стійкі закрепи, особливо у людей похилого віку; необхідність взяття шматочка слизової оболонки товстої кишки для гістоло­гічного дослідження напередодні ректальних лікувальних проце­дур (кишковий душ, грязьові тампони).

            Протипоказання до проведення ректороманоскопії: тяжкий за­гальний стан хворого; гострі та гнійні процеси в ділянці відхідни­ка, рубцеві звуження прямої кишки.

            Послідовність дій під час підготовки хворого до процедури

1. У разі закрепів підготовку хворого починають за кілька днів до дослідження. Щоденно призначають по 50 г рицинової або оливкової олії і ставлять очисні клізми напередодні ввечері та вранці до виділення чистої води. Останню клізму роблять вранці за 2 год до обстеження.

2. Якщо випорожнення нормальні, то достатньо однієї кліз­ми напередодні ввечері та вранці за 2 год до проведення обсте­ження.

            Положення хворого під час процедури. Найбільш зручне для введення ректороманоскопа положення хворого — колінно-ліктьо­ве: хворий стає на коліна на стіл для перев'язок так, щоб ступні звисали за його край, а лікті чи плечі упиралися в стіл. Друге мож­ливе положення хворого — лежачи на правому боці з трохи під­нятим тазом.

           

Контрольні питання теми:

1.      Значення рентгенологічних, УЗД, ендоскопічних методів у діагностиці захворювань внутрішніх органів.

2.      Значення правильної підготовки пацієнтів до інструментальних методів дослідження та роль медичної сестри в здійсненні цієї підготовки.

3.      Особливості підготовки до різних інструментальних методів дослідження (УЗД органів черевної порожнини, ректороманоскопія, колоноскопія).

4.      Значення правильної психологічної підготовки пацієнта до інструментального дослідження. Роль медсестри у здійсненні її частки цієї підготовки.

5.     Засоби захисту працівників рентгенологічних та УЗД відділень від дії шкідливих професійних факторів.

Список літератури:

Основна:

1.     Касевич Н.Н Практикум з сестринської справи. К.: Здоров’я, 1999.

2.     Лісовий В.М. Основи медсестринства: підручник / В.М. Лісовий, Л.П. Ольховська, В.А. Капустник. – 2 – е вид. переробл. і допов. – К.: ВСВ «Медицина», 2013. – 792 с.

3.    Шевчук М.Т. Сестринська справа. – К.: Здоров’я, 1992.

4.    Алгоритми http://www.onconurse.ltd.ua/files/algo_11.htm

5.    http://www.onconurse.ltd.ua/files/algo_20.htm

6.    http://www.onconurse.ltd.ua/files/algo_12.htm

7.    http://www.onconurse.ltd.ua/files/algo_11.htm