Група 2 Б л/с Догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка 02.04.2022 р. Тема СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ДОГЛЯД ЗА ПАЦІЄНТАМИ З ЗАХВОРЮВАННЯМИ ОРГАНІВ КРОВООБІГУ, ТЯЖКОХВОРИМИ ТА АГОНУЮЧИМИ»

 

Викладач	Шарій В.М.
Предмет	Догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка
Група	2 Б лікувальна справа
Дата	02.04.2022 р.
Тема	СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ДОГЛЯД ЗА ПАЦІЄНТАМИ З ЗАХВОРЮВАННЯМИ ОРГАНІВ КРОВООБІГУ, ТЯЖКОХВОРИМИ ТА АГОНУЮЧИМИ»

 

Актуальність теми:

Серед пацієнтів в стаціонарі великий відсоток складають важкохворі, які потребують додаткових моментів щодо догляду.

 

Цілі практичного заняття:

Знати:

- особливості спостереження та догляду за тяжкохворими та агонуючими;

- ознаки клінічної і біологічної смерті;

- правила поводження з трупом у стаціонарі;

- етико-деонтологічні особливості спілкування з безнадійним пацієнтом, його сім’єю та близькими;

Вміти:

- проводити спостереження та догляд за тяжкохворими;

- провести профілактику та лікування пролежнів;

- організувати індивідуальний пост;

- провести догляд за агонуючими;

- визначити ознаки клінічної та біологічної смерті;

- оформити документацію про смерть.

 

 Виховна мета:

формування у студентів почуття відповідальності, професійної дисципліни, ділових якостей при виконанні медичних процедур. Підкреслити значення таких особливостей як витримка, зібраність, вміння співчувати, співпереживати з пацієнтом.

 

До тяжкохворих відносять пацієнтів,які хворіють на недуги, травматичні ушкодження, отруєння та ін..,  що мають ускладнення, не піддаються ефективному лікуванню або мають несприятливий прогноз перебігу. Стан таких хворих  часто проявляються глибокими порушеннями функцій  основних систем організму (серцево-судинної, дихальної,та ЦНС).

Залежно Від глибини порушень вищенаведених  функцій усіх хворих  можна поділити на 3 групи:

1) хворі зі стабільним станом   (нормальна гемодинаміка, дихання таін.);

2) хворі з лабільним станом функцій життєво важливих органів, що характеризуються нестабільними показниками гемодинаміки і дихання й потребують інтенсивного лікування;

3) хворі в критичному стані з вираженими порушеннями діяльності серцево-судинної системи, дихання, нервової  системи та ін.. Без проведення реанімаційних заходів  у цієї групи хворих може настати смерть, досить часто вони знаходяться без свідомості.

Основними завданнями під час догляду за тяжкохворими  є: а) нагляд за станом хворого, перебігом хвороби та інформування лікаря про зміни в його стані;

б) чітке виконання всіх призначень лікаря;

в) гігієнічне дотримання  приміщення, ліжка та меблів, самого хворого , його одягу, посуду, предметів  туалету та ін.;

г) годування хворого.

У сучасних лікарнях  тяжких хворих концентрують в спеціалізованих відділеннях інтенсивної терапії і реанімації.

Інтенсивна терапія  включає себе комплекс  лікувальних заходів, спрямованих на  нормалізацію  гомеостазу, попередження і лікування гострих порушень життєво важливих функцій.

З метою забезпечення  ретельного догляду за тяжкохворими організовують індивідуальний пост.

Медичний персонал  індивідуального поста  стежить за загальним станом хворого, його диханням, пульсом, АТ та відправленнями кишечника, слідкують за особистою гігієною пацієнта.

У процесі вмирання в організмі хворого виникають своєрідні перехідні стани, коли ще не настала смерть але виникають тяжкі порушення  функцій основних  життєво важливих органів та систем, при яких самостійно організм  не може функціонувати. Такі стани називають термінальними. Враховуючи  те, що органи і тканини постраждалого продовжують функціонувати  деякий час навіть після повної зупинки серця і дихання,то при своєчасному наданні першої допомоги можна врятувати хворого.

Найбільше страждає кора головного мозку від гіпоксії, коли гіпоксія триває більше 5 -7 хвилин відновити діяльність ЦНС важко або і неможливо. При тривалому процесі вмирання розрізняють:перед агонію, термінальну паузу. агонію, клінічну та біологічну смерть.

Стадії смерті:

перша стадія – клінічна смерть – триває перші 4 – 5 хвилин, всі життєва важливі функції організму ще можна відновити. Її ознаки:

а) втрата свідомості, б) відсутність тонів серця, в) відсутність пульсації над магістральними артеріями (сонною чи стегновою), г) відсутність самостійного дихання. д) стійке розширення зіниць та відсутність реакції на світло. є) шкіра блідо-сіра чи синюшна, ж) втрата сухожильних рефлексів та м’язового тонусу.

Друга стадія – соціальна (духовна смерть). Вона розпочинається через 5хв. після зупинки кровообігу(декортикація – зміни в корі головного мозку).

Третя стадія – біологічна смерть: наступають необоротні зміни в усіх органах і системах організму, що повернути до життя хворого неможливо. Ознаки біологічної смерті: відсутність дихання, серцевої діяльності, помутніння і висихання рогівки, зміна зіниці при натискуванні на очне яблуко – «котяче око», зниження температури тіла нижче 20*С, наявність трупних плям через 2 – 4 години після зупинки серця, розвиток трупного заціпеніння (починається через 2 – 4 години і триває3 – 4 доби), трупне розкладання та гниття тканин.

 

   Правила поводження з трупом

1. Констатацію смерті проводить лікар,записують дату, години і хвилини настання смерті в медичній карті стаціонарного хворого.

2. Закрити очі (провести долонею зверху вниз і натиснути на повіки).

3.Зняти одяг, провести гігієнічні заходи, прибрати подушку.

4. Вирівняти тіло померлого, зв’язати верхні  та нижні кінцівки, підв’язати нижню щелепу.

5.До великого пальця нижньої кінцівки прив’язати бірку, де зазначені дані пацієнта (ПІБ, рік народження, № медичної карти стаціонарного хворого, дату, години та хвилини смерті , діагноз заключний), накрити повністю простирадлом.

6. Труп знаходиться у відділенні протягом 2 годи і після встановлення достовірних ознак смерті переводиться у патолого – анатомічне відділення.

 

Випишіть у щоденник ознаки клінічної та біологічної смерті.

Тестові завдання.

1. Стан хворого тяжкий. Він не може рухатися. Скільки разів на добу хворому необхідно міняти постільну і натільну білизну?

А) три рази на добу

В) не регламентується

С) в разі потреби

Д) ранком і ввечері

Е) коли захоче хворий

2. Хворий лежить у ліжку. Самостійно не може повернутися, підняти голову, руки, ноги. Як називається таке положення?

А) вимушене пасивне

В) пасивне

С) пасивно-вимушене

Д)вимушено-активне

Е) активне.

3. Хворий тривалий час перебуває у непритомному стані у зв’язку з травмою головного мозку. Який метод харчування слід використати у цьому випадку?

А) парентеральне харчування

В) штучне через шлунковий зонд

С) штучне через пряму кишку

Д) годування з поїльника

Е)дозовано з чайної ложки.

4. Яка тривалість вимірювання температури тіла у пахвинній западині?

А) до 5 хв.

В) 2 – 3 хв.

С) 10 хв.

Д) 10 – 15 хв.

Е) понад 15 хв.

5. У хворого висока температура тіла супроводжується головним болем. Яку першу допомогу слід надати хворому?

А) гарячу грілку на потилицю

В) холодний компрес на голову

С) теплу грілку на скроні

Д) вдихання нашатирного спирту

Е) холодне укутування простирадлом.

6. На яких ділянках тіла найчастіше утворюються пролежні?

А) на куприку

В) на лопатках

С) на сідницях

Д) на спині

Е) на п’ятках

7. Який засіб використовують для профілактики пролежнів?

А) етиловий спирт

В) камфорну олію

С) вазелінову олію

Д) камфорний спирт

Е) діамантовий зелений.

8. У тяжкохворого раптом 3хвилини тому припинилося дихання і серцебиття. Шкірні покриви бліді і ціанотичні. Зіниці розширені. Як називається такий стан?

А)термінальна пауза

В) клінічна смерть

С) біологічна смерть

Д) соціальна смерть

Е) агонія.

9. Яка життєдіяльність організму в стані клінічної смерті?

А) 2- 4 хв.

В) 5- 7хв.

С) 8 – 9 хв.

Д) 10 – 12 хв.

Е) 13 – 15 хв..

10. В якому органі найшвидше розвиваються необоротні зміни при вмиранні?

А) в легенях

В) в серці

С) у периферичній нервовій системі

Д) в нирках

Е) в головному мозку.

 

 

 Список літератури:

Основна:

1.     Касевич Н.М., Загальний догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка. К.: Здоров’я, 2009.

2.     Касевич Н.М, Практикум з сестринської справи. К.: Здоров’я, 1999.

3.     Лісовий В.М. Основи медсестринства: підручник / В.М. Лісовий, Л.П. Ольховська, В.А. Капустник. – 2 – е вид. переробл. і допов. – К.: ВСВ «Медицина», 2013. – 792 с.

4.     Шевчук М.Т. Сестринська справа. – К.: Здоров’я, 1992.