Група 2 – А л/с, 2 – Б л/с. Дата 06.04.2022 р., 08.04.22 р. Предмет Догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка

 

Викладач	Шарій В.М.
Предмет	Догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка
Група	2 – А лікувальна справа,  2 – Б лікувальна справа
Дата	06.04.2022 р.,                      08.04.22 р.
Тема № 12(6),  лекція	Виписування, облік і зберігання лікарських засобів»

        

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ.

         У лікувально-профілактичних закладах існує чітко регламентований порядок забезпечення ліками хворого. Виділяють такі послідовні його етапи:

1) призначення необхідних лікарських засобів (виконує лікар);

2) запис в історію хвороби і листок лікарських призначень лікарських препаратів з визначенням  доз і методів і методів їх застосування(виконує лікар);

3) складання замовлення на необхідні ліки і передача його старшій медичній сестрі відділення (виконує постова медична сестра);

4) формування загального замовлення по відділенню і надсилання його до аптеки та отримання відповідних ліків ( виконує старша медична сестра);

5) отримання ліків постовою медичною сестрою від старшої медичної сестри;

6) доставка ліків хворому (виконує палатна медична сестра).

        

ЦІЛІ ЛЕКЦІЇ:

а) навчальні: набути уміння та навички виконання різних мед сестринських маніпуляцій, оволодіння технікою й майстерністю спілкування медичної сестри з пацієнтами та їх оточенням.

б) виховні:формування у студентів почуття відповідальності, професійної дисципліни, ділових якостей при виконанні медичних процедур. Підкреслити значення таких особливостей як витримка, зібраність, вміння співчувати, співпереживати з пацієнтом.

          

ЗМІСТ МАТЕРІАЛУ

План:

1. Виписування лікарських препаратів у відділенні .

2. Зберігання лікарських препаратів у відділеннях .

3. Шляхи введення лікарських засобів:

     - зовнішній(мазі, присипки,краплі, пластирі, аерозолі)

     - внутрішній(через рот, під язик, в пряму кишку)

     - парентеральний спосіб (всі види ін’єкцій )

4. Переваги і недоліки перорального способу , парентерального способу  введення ліків.

5. Організація роздавання лікарських засобів у стаціонарі.

6. Правила розведення антибіотиків .

7. Правила дозування .

8. Особливості введення в/м магнію сульфату , біциліну, в/в введення розчину строфантину , еуфіліну , хлористого кальцію.

Лікарські препарати відіграють велику роль у комплексному лікуванні різних захворювань .

        

Палатні м/с перевіряють листи призначень і складають перелік необхідних лікарських препаратів і передають його ст. м/с відділення . Вона виписує вимогу(накладну квитанцію) на одержання цих ліків українською мовою в 3х екземплярах .

         Вимога складається із двох частин:

1) Відривної частини , яку направляють в аптеку;

2) Корінця яких залишають у відділенні .

Підписують вимогу зав. відділенням  і ст. м/с .

         Вимогу на отрутні , наркотичні препарати та етиловий спирт виписують латинською мовою в 4х екземплярах , ставиться штамп лік.закладу , підпис головного лікаря або його заступника , зав відділення та ст. м/с . Зазначають № історії хвороби,  DS , прізвище , ім’я , по батькові хворого .

         Ст. м/с отримавши перевіряє їх відповідність до вимоги .

         Зберігання лікарських препаратів у відділеннях

         За зберігання лік препаратів несе відповідальність завідуючий відділення. Безпосередній виконавець за збереження  ліків  є ст. м/с

«А»гр. -  Отруйні та наркотичні препарати зберігаються у сейфах під ключем . На дверях , з внутрішньої сторони роблять надпис «А» з емблемою отрути-: перехрещені кістки та череп – і наводять перелік отруйних речовин із зазначенням вищих разових та добових доз . Запаси на 5 днів !

«Б»гр Сильнодіючі препарати зберігають в окремій дерев’яній шафі під ключем . Перелік препаратів та зазначені вище разові дози та добові дози .

Таблиці протиотруйних дій . Ключі зберігаються у осіб , які призначені за відповідальність цих речовин . Отруйні , наркотичні та сильнодіючі препарати підлягають кількісному обліку в спеціальних журналах, пронумерованому , завіреному печаткою і підписом головного лікаря .

         За порушення правил обліку і зберігання лікарських препаратів списку А і Б мед персонал притягується до кримінальної відповідальності. Веде зошит ст. м/с обліку препаратів що їх відпускає палатним м/с.

         На посту м/с є сейф для зберігання препаратів гр. А і Б. Ведеться журнал передачі ключів від сейфу. Наркотичні препарати призначає тільки лікар . Вводяться вони м/с в присутності лікаря. Робиться запис про введення наркотичних речовин в історії  хвороби , підписує м/с та лікар.

         - порожні ампули з під наркотиків не викидають, а передають разом з ключами від сейфу черговій м/с, а вона черговому лікарю. Мед.  препарати зберігаються по групам і цілі застосування;

- лік.  препарати: вакцини, сироватки , емульсії , органопрепарати, настої, відвари зберігаються в холодильнику (+2+10);

- окремо зберігають препарати з різким запахом, вогненебезпечні.

         Мікстури – 3 дні зберігають; відвари, слизи, настої – 2 дні; стерильні розчини , що виготовлені в аптеці – 3 дні.

Організація роздачі ліків у відділеннях.

         Роздача ліків згідно листка призначення:

- з пересувного столика згідно листка призначень, пояснює, що, коли прийняти до їжі, після їжі;

- з підносів біля столика м/с – підноси поділені на окремі гнізда з підписом палати та прізвища пацієнта, ліки роздають згідно листа, приймають в присутності м/с;

- не можна видавати ліки хворому на 3 прийоми;

- не можна давати ліки хворому без призначень лікаря.

         Шляхи введення лікарських препаратів в організм:

1)                Зовнішній шлях:

- ч/з шкірні покриви: компреси, змащювати, обтирати, розтирати, присипки, бовтанки, пасти, мазі;

- слизові оболонки : краплі в очі, ніс, вухо, закладання мазей за повіки;

- дихальні шляхи – інгаляції.

2)                Ентеральний шлях :

3)                ч/з травний канал ч/з зонд, таблетки, свічки, пилюлі;

4)                Парентеральний шлях: поза травним каналом : ін’єкції всхї видів, в суглоби, серозні порожнини, трахею, бронхи, спинномозковий канал, внутрішньо - серцево – в порожнину серця .

Ентеральний шлях – це поширений, зручний, простий метод введення ліків.

Недоліки: неповне всмоктування ліків у травному каналі ;часткове руйнування їх травними ферментами; інактивація в печінці , що не дає змогу визначити точний рівень препарату в крові; не можливість ввести ліки при блюванні та в стані не свідомості; подразнюють слизову оболонку шлунка та кишок; діють через 20-30 хв після застосування, неможливість надавати невідкладну допомогу.

Парентеральне введення лікарських препаратів .

Перевага ін’єкцій: швидка дія препарату, що дуже  важливо при наданні невідкладної допомоги, точність дозування, виключається дія травних ферментів, можливе введення ліків при блюванні, непритомності, не бажанні приймати ліки .

Недоліки: дотримування складних правил асептики та антисептики , наявність стерильного інструментарію, можливість інфікуватись вірусним гепатитом , СНІДом.

         Можливі ускладнення: алергічні реакції, нейрогенні реакції, жирова емболія, повітряна емболія, запаморочення, колапс, аритмія, інфільтрати, гематоми , сепсис, абсцеси, тромбоемболія .

Особливості введення деяких лікарських засобів.

1.                Біцилін – білий порошок, утворює стійку суспензію при розчиненні, практично не розчинюється  у воді. При в/м  введенні у вигляді суспензії повільно всмоктується і протягом тривалого часу поступає в кров. Препарат вводять тільки в/ м’язово !!!, в/венне і ендолюмбальне введення не допустимі !!! Суспензію готують асептично перед виконанням ін’єкції . Після ін’єкції можлива болючість в місці ін’єкції. Для введення препарату у сідничний м’яз використовують голку розміром 0940, Набрати в шприц розчинник , ввести голку у  сідничний м’яз, від’єднати голку від шприца , одягнути чисту голку (0840) й виконати  розведення біциліну у флаконі. Протягом 20 сек. розчиняти порошок біциліну, набрати розчин біциліну  у шприц, від’єднати шприц від флакона без голки, випустити повітря і переконавшись, що з голки, яка в сідниці ,не виділяється кров. приєднати шприц до голки і виконати введення розчину біциліну.

2. Гепарин – вводять у вену , п/щ , форма випуску : герметично закриті флакони по 5 мл з активністю 5000, 10 000, 20 000 од дії в 1 мл .  Підшкірне введення  гепарину виконують в ділянку навколо пупка, захопивши шкірну складку і голку вводять під кутом 90°. За 20 хв до ін’єкції прикладають міхур з льодом, щоб попередити виникнення синців.

         3. Інсулін – гормон , регулює вуглеводний обмін.

Виписується у герметично закритих флаконах: простий інсулін короткої дії та інсулін пролонгуючої дії . Інсулін короткої дії можна вводити п/ш, в/м, в/в(при коматозних станах) . Інсулін пролонгованої дії вводять тільки п/ш, в/м. З’єднувати інсуліни короткої дії та пролонгованої дії в одному шприці не можна !!! В 1 мл може міститись 40 од інсуліну, чи 80 од дії . Ін’єкцію інсуліну виконують за 20 хв до приймання їжі. Вечірню дозу інсуліну потрібно вводити не пізніше, як за 2 год. до сну, температура розчину інсуліну кімнатна, підігрівати не можна.

Якщо у флаконі доза інсуліну 40 од в 1 мл, то в 0,1 мл буде знаходитися 4 од. інсуліну (0,1 мл це 10 частина від 1 мл, зробіть розрахунок: 40 од. інсуліну: на 10 = 4 од.).

Якщо у флаконі доза інсуліну 80 од в 1 мл, то в 0,1 мл буде знаходитися 8 од. інсуліну.

Якщо у флаконі доза інсуліну 100 од в 1 мл, то в 0,1 мл буде знаходитися 10 од. інсуліну.

         4. Магнія сульфат: при парентеральному введені надає заспокійливу  дію на ЦНС , знижує АТ.  При прийомі внутрішньо викликає послаблюючу дію, посилює виділення жовчі. В/венне введення розчину магнію сульфату понижує збудливість дихального центру, великі дози можуть викликати параліч дихання. В/в введення дуже повільне, при порушенні дихання негайно ввести в /в р-н хлориду кальцію (5-10 мл 10% р-ну ), дати вдихати кисень , штучна вентиляція легень – при зупинці дихання .

         5. Камфора: при введенні під шкіру р-н камфори олійний, тонізує дихальний центр, стимулює судинний центр, під впливом камфори звужуються периферичні судини.  Виділяється з організму ч/з дихальні  шляхи , спричиняє виділення харкотиння. Р-н камфори в олії 20% для ін’єкцій вводять суворо під шкіру, перед введенням обов’язково нагріти до температури тіла . Не допустиме потрапляння р-ну в просвіт судин , це може призвести до емболії.

         6. Корглікон: 0,06% розчин вводять в/в  дуже повільно  протягом 5-6 хвилин, в 10-20 мл фізіологічного р-ну.

         7. Строфантин 0,05%-0,5-1мл на одне введення , розчин строфантину набрати в шприц та добрати 10-20мл ізотонічного розчину. Вводити дуже повільно протягом (5-6хв) т. як швидке введення може призвести до зупинки серця, в/м введення строфантину дуже болюче . Слід спочатку ввести 5 мл 2% р-ну новокаїну , а потім через голку ввести строфантин розведений в 1мл 2% р-ну новокаїну.

         8.Розчин кальцію хлориду – вводити тільки в/в (10% розчин 5-10 мл) дуже повільно, в/м і п/ш введення викликає некроз тканин.

         9. Еуфілін – вводиться  в/в, в/м. Під шкіру не вводити, подразнює шкіру! в/в – 2,4% - 5-10мл дуже повільно 4-6 хв. викликає тахікардію, понижує АТ, вводити слід на 5 % р-ні глюкози чи ізотонічному розчині, в/м -24% - 1-1,5 мл.

Доза антибіотиків:

1г = 1000 мг = 1.000.000 Од (одиниць дії)

0,5 г = 500 мг = 500.000 Од

0,25 г = 250 мг = 250.000 Од

         Для розведення антибіотиків використовують ізотонічний р-н – 0,9%  р-н натрію хлориду, вода для ін’єкцій , р-н новокаїну 0,25-0,5%

         Перше правило розведення антибіотиків: використовують 1 мл розчинника на 100.000 Од антибіотика (для проби, або якщо потрібно ввести дрібну дозу).

         Друге правило розведення антибіотиків:  використовують 1мл розчинника на 200.000 Од антибіотика якщо дози великі (1,0 гр. і більше) .

         Третє правило розведення антибіотиків:  ввести декілька мілілітрів розчинника (але не менше 3 мл) і вибрати все, якщо ця доза для одного пацієнта .

         Проба на індивідуальну чутливість до антибіотика:

1) розвести антибіотик за за 1правилом;

2) набрати 1 мл  розведеного антибіотика (100.000 Од) і добрати  9 мл розчинника;

3) ввести цей розчин у вільний від антибіотика флакон і підписати «для проби» (використаємо порожній флакон з під такогож антибіотика);

4) з флакона  «для проби» набрати 0,2 мл р-ну, випустити повітря з шприца і залишити 0,1 мл р-ну антибіотика  і зробити пробу в/ш (ввели 1000 Од);

5) перевірити ч/з 20 хв – якщо відсутня гіперемія, висипка, чи свербіж у місці введення розчину – вважати пробу негативною – антибіотик вводити можна.

6) на другій руці виконати пробу з розчинником, ввести 0,1 мл розчинника внутрішньошкірно, перевірити пробу також через 20 хвилин, оцінка результату таж як і антибіотика.

 

МАТЕРІАЛИ АКТИВІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ:

- до зовнішнього способу введення ліків відносяться;

-  до ентерального способу введення ліків відносяться;

- до  парантерального способу введення ліків відносяться;

-  переваги і недоліки ентерального способу введення ліків;

-   переваги і недоліки парентерального способу введення ліків;

- особливості введення гепарину;

-  особливості введення інсуліну;

- можливі ускладнення парентерального введення ліків;

- профілактика інфекцій, що передаються через кров проводиться згідно наказу МОЗ України № 955, № 552.

1. У флаконі 1г антибіотика цефтриаксону,  яку кількість розчинника використає фельдшер для розведення антибіотика, якщо препарат розраховано на одного хворого?

2. Фельдшер розвів антибіотик за другим правилом (у флаконі 1г ампіоксу), пацієнтові призначено 0,5 г на одну ін’єкцію . Яку кількість розчину антибіотика фельдшер введе пацієнтові.

 

МАТЕРІАЛИ САМОПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІІВ ЗА ТЕМОЮ ЛЕКЦІЇ:

1.                     В.М. Лісовий «Основи медсестринства».-К.: ВСВ »Медицина» 2013 р. стор – 605 – 659.

2.                     Методична  Н.М. Касевич. Практикум із сестринської справи. - К.: «здоров’я», 2005р. – стор. 228 -298.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1.                     Навчальна В.М. Лісовий «Основи медсестринства». – К.: ВСВ» Медицина» 2013 р.

2.                     Методична  Н.М. Касевич. Практикум із сестринської справи. – К.: «здоров’я», 2005.